03 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/5941/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Черноліхова С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михалюк Іванни від 25.02.2025 ВП №77307352 щодо стягнення виконавчого збору у сумі 32 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем 25.02.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77307352 з примусового виконання виконавчого листа №240/6429/24 та постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32 000,00 грн. Позивач вказує, що виконання судових рішень за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" здійснюється у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. На думку позивача, у даному випадку, виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, тому виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. А тому постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 32 000,00 грн є безпідставними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що рішення у справі № 240/6429/24 є рішенням немайнового характеру та зобов'язує боржника вчинити певні дії, а не стягнення конкретно визначеного розміру суми боргу; п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у цьому випадку застосуванню не підлягає; спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 240/6429/24, серед іншого, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року, в розмірі 3028, 00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Житомирським окружним адміністративним судом на виконання вказаного судового рішення 11.02.2025 видано виконавчий лист.
В подальшому, державним виконавцем 25.02.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77307352 з примусового виконання виконавчого листа №240/6429/24 та постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32 000,00 грн.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору з боржника протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:
- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);
- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);
- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта);
- виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п'ята);
- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина дев'ята).
Відповідно до пунктів 9 та 17 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.
З огляду на викладене, разом з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.
Для вирішення питання про правомірність спірної постанови, суд повинен встановити чи здійснюється виконання рішення у справі № 240/6429/24 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Суд звертає увагу, що рішенням у справі № 240/6429/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року, в розмірі 3028, 00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Суд зауважує, що виконанню рішення про зобов'язання виплатити позивачем стягувачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, яке здійснюється, як стверджує позивач, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", передує виконання встановленого рішенням суду Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області обов'язку нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, і виконання рішення суду щодо такого зобов'язання ніяким чином не пов'язане з тим, що виплата нарахованих коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Це твердження підтверджується і тим, що, як вбачається з позовної заяви і доданих до неї документів, нарахування позивачем ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення на виконання рішення суду відбулось до виділення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Стягнення коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" на користь стягувача не може відбутися до виконання боржником рішення суду про нарахування (визначення розміру) належних стягувачу коштів.
Позивач вказує, що ним рішення суду добровільно виконано у частині нарахування суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2024 року, тобто такому виконанню ніяким чином не перешкоджало те, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Отже, державний виконавець повинен був винести, відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2025 №77307352 постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки не було в даному випадку підстав для застосування п.3 ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VIII.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірну постанову на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Відносно твердження позивача про добровільне виконання ним судового рішення, суд зауважує на ч. 9 ст 27 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що не відповідає даним обставинам справи.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та приписи ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в сумі 3028,00 грн, не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26278626) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (м-н Соборний, 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Черноліхов
03.04.25