02 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/24909/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.10.2024 № 33/в;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він подав пакет документів на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з втратою 25% професійної працездатності під час проходження військової служби. У листопаді 2024 року позивача було ознайомлено з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.10.2024, яким позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, що встановлення ступеня втрати працездатності відбулося пізніше, ніж через три місяці після звільнення позивача з військової служби. Будучи незгодним з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову зазначив, що чинним законодавством передбачено право на одноразову грошову допомогу у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Приписи пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності (без встановлення інвалідності) у разі закінчення тримісячного строку після звільнення з військової служби. Позивач звільнений з військової служби 13.02.2024. Ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби встановлено 28.05.2024, тобто вже після спливу тримісячного строку. Тому, незалежно від дати виникнення страхового випадку, огляд позивача медико-соціальною експертною комісією та встановлення втрати працездатності (без встановлення інвалідності) відбулось вже після закінчення тримісячного строку з дня звільнення з військової служби, а тому не може бути підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа не скористалась правом подачі своїх пояснень щодо предмету спору.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України до суду не надходило.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,
на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивач був призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходив військову службу по мобілізації з 12.07.2022 по 13.02.2024. приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України у складі в/ч НОМЕР_2 з 25.09.2023 по 19.10.2023, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.03.2024 № 218.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 23.12.2023 з № 3919/ісп про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) 19.10.2023 позивач отримав травмування: Закритий уламковий перелом середньої третини лівої ключиці зі зміщенням фрагментів, струс головного мозку з вестибуло-атактичним синдромом, забій м'яких тканин тім'яної ділянки ліворуч. За обставин: перебуваючи у відрядженні в АДРЕСА_1 , під час виконання ремонтних робіт на даху будинку у місці тимчасового розташування особового складу медичної роти військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_1 отримав травмування. Під час виконання службових обов'язків ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння не виявлено.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 13.02.2024 № 45 позивача з 13.02.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у запас на підставі п.п. "г" п. 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
27.03.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про видачу йому направлення на медико-соціальну експертну комісію. До заяви долучив: копію свідоцтва про хворобу або довідку ВЛК, або витяг з протоколу засідання ВЛК про встановлення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтв); копію довідки про участь у бойових діях; копію посвідчення УБД.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 29.03.2024 № 219 направлено комунальному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги» лист щодо направлення для медичного обстеження і подальшого направлення на МСЕК на предмет встановлення групи інвалідності та процентної втрати непрацездатності, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 солдата у запасі ОСОБА_1 , який проходив військову службу по мобілізації. До направлення було додано: копію довідки ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 12.12.2023 №1938; копію довідки про обставини травми від 23.12.2023 №3919/ісп; копію довідки про УБД № 128 від 20.02.2024; копію посвідчення НОМЕР_1 від 15.04.2023; довідку про проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_5 № 218 від 29.03.2024.
08.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано направлення за № 4272 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_4 про направлення ОСОБА_1 на консультацію до лікарів спеціалістів (неволога, травматолога) Військової частини НОМЕР_4 , з метою вирішення питання щодо подальшого обстеження і лікування.
10.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано ОСОБА_1 направлення № 11502 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби у лавах ЗС України.
Як убачається з картки обстеження та медичного огляду, виданого в/ч НОМЕР_4 позивач з 11.04.2024 по 22.04.2024 проходив обстеження у лікарів та отримував консультаційні висновки спеціалістів.
26.04.2024 Військовою частиною видано довідку військово-лікарської комісії за №873, відповідно до якої солдату за привозом ОСОБА_1 проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК № 2 в/ч НОМЕР_4 від 26.04.2024. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки (19.10.2023) закритого уламкового перелому середньої третини: лівої ключиці зі зміщенням фрагментів, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді консолідованого МОС перелому діалізу лівої ключиці, больовий синдром, з незначним порушенням функції; цефалічного, вестибуло-атактичного, антено-невротичного синдромів, вегето-судинної дисфункції з простими знепритомленнями з незначним порушенням функції. Згідно наказу МОЗ від 04.07.2007 № 370 - травма тяжкого ступеню. Травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Органічний астенічний розлад з інсомнією з легкими хворобливими проявами. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Міокардічний кардіосклероз. Часта шлуночкові екстрасистологія. СН-І ст. Ретролістез тіл LI-L3 з незначним порушенням функції хребта. Вертеброгенна люмбалгія. Змішаний астигматизм ступенем 1,0Д правого ока при міопії-гіперметропії в меридіанах 0,5Д при гостроті зору 0,7 без корекції та 0,8 з корекцією вдаль. Простий далекозорий астигматизм ступенем 1,0Д лівого ока при гостроті зору 0,4 без корекції і 0,8 з корекцією вдалину. Амбліопія слабкого ступеню обох очей. Хронічний гастродуоденіт, ремісія. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
На підставі статті 78-в, 64-в, 75-в, 14-в, 38-б, 52-г, 45-г графи ІІ Розкладу хвороб, -ТДВ-, обмежено придатний до військової служби; непридатний до служби у десантно-трурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах (за винятком підрозділів забезпечення); придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах.
29.04.2024 Військовою частиною НОМЕР_4 позивачу видано направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА №099143 від 28.05.2024 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20% - травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби; 5% - захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Дата встановлення страхового випадку 26.04.2024.
28.05.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби 20% втрати працездатності та захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини 5% з 26.04.2024. До заяви подано пакет документів.
13.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 супровідним листом №1043/10/8034 документи щодо позивача направлені Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для розгляду питання виплати йому одноразової грошової допомоги. У листі зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги по втраті працездатності.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.10.2024 № 33/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Підставою для відмови у призначенні такої допомоги стало те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби 13.02.2024, а 28.05.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи рішення відповідача, викладене в протоколі засідання від 25.10.2024 №33/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ згідно із статтею 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини десятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно із пунктом 11 якого військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно із пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
При цьому, за приписами пункту 7 Порядку №975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, серед іншого від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Згідно із пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, на який відповідач посилається в обґрунтування своєї позиції та прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Посилаючись на вказані норми відповідач вважає, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, був встановлений після спливу трьох місяців після звільнення позивача з військової служби.
Суд зазначає, що насамперед вказана норма передбачає право на отримання спірної допомоги, якщо військовослужбовець отримав поранення, захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, при цьому днем виникнення права на отримання такої допомоги в разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності дійсно відповідно до пункту 3 Порядку №975, на який посилається відповідач, є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії саме від якої залежить розмір спірної допомоги (70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності (п.2 статті 16-2 Закону № 2011-XII).
Із матеріалів справи, судом встановлено, що встановлення позивачу ступеня втрати працездатності відбулося саме за наслідком отриманих травм та захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини, що мало місце під час проходження військової служби в Збройних Силах України.
Тому, суд вважає, що позивач у відповідності до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII має право на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, що отримав поранення, захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
При цьому, позивача звільнено з військової служби 13.02.2024, а 28.05.2024, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, йому встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідач наполягає, що зазначене є підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги.
Надаючи оцінку таким твердженням відповідача, суд зазначає, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги.
У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі №553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби 13.02.2024.
При цьому, довідка №3919/ісп про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) видана Військовою частиною НОМЕР_3 23.12.2023.
Як убачається з картки обстеження та медичного огляду, виданого в/ч НОМЕР_4 позивач з 11.04.2024 по 22.04.2024 проходив обстеження для оформлення направлення на медико-експертну комісію (форма №088/о), за наслідками якого відповідну медичну документацію відправлено на Обласну МСЕК №2 м. Житомир 28.07.2023 року.
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА №099143 від 28.05.2024 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20% - травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби; 5% - захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Дата встановлення страхового випадку 26.04.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення з військової служби (у запас), позивач вчиняв всі необхідні дії, направлені на встановлення йому ступеню втрати працездатності, діяв без необґрунтованих зволікань, а порушення строку видачі довідки МСЕК після спливу 3-х місяців з дня звільнення позивача з військової служби, спричинено обставинами, які не залежали від його волевиявлення, в тому числі тривалим розглядом документів в державних органах. При цьому даний строк був перевищений лише на 15 днів.
Отже, суд доходить висновку, що позивач об'єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, оскільки не мав змоги вплинути на строк проведення огляду.
Відтак, в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 826/7472/18, від 08 вересня 2022 року у справі № 200/4753/20-а, від 15 листопада 2023 року у справі № 160/11386/20, від 15 грудня 2023 року у справі № 380/2772/21 та від 08 квітня 2024 року у справі № 540/3059/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, відповідачем не доведено та з матеріалів справи судом не встановлено, що визначення ступеня втрати працездатності відбулося після спливу тримісячного строку внаслідок певних дій чи бездіяльності позивача.
Зважаючи на обставини цієї справи, суд погоджується із доводами позивача, що він вчинив всі можливі дії з метою отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, а тому він не має зазнавати жодних негативних наслідків, що огляд МСЕК не відбувся в період трьох місяців з дати звільнення позивача з військової служби.
В той же час, матеріали справи свідчать, що позивач протягом встановленого йому трьохмісячного строку вчиняв активні дії для отримання відповідної довідки МСЕК.
Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у рішенні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, не наведено.
Також слід вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Конституційним Судом України наголошено, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, суд дійшов до переконання, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в пункті 22 протоколу засідання від 25.10.2024 №33/в, про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, суд зауважує, що визначення конкретних розмірів виплати даного виду допомоги у спірних правовідносинах є обов'язком Міністерства оборони України, під час виконання якого він повинен враховувати Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
З огляду на вказане суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним та необхідним для повного та ефективного захисту порушених прав позивача зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ: 00034022), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в пункті 22 протоколу засідання від 25.10.2024 №33/в, про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 02 квітня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова