02 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/24624/24
категорія 108020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопром Агро" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопром Агро" звернулося з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 09.09.2024 № 7.19-2/15/13/7344 про анулювання сертифікатів EUR.1 № А101.036697 та № А101.036698 від 20.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до умов укладеного контракту № TAU22P016 від 19.09.2022 ТОВ «Зернопром Агро» згідно узгоджених специфікацій було поставлено насіння соняшнику, призначене для експорту до Румунії.
Позивачем для митного оформлення товару було подано до Житомирської митниці митні декларації № 23UA101020005902U9 та № 23UA101020005907U4 від 20.02.2023. У відповідності до вимог статті 335 Митного кодексу України для підтвердження преференційного походження товару позивачем разом із митними деклараціями були подані такі документи: контракт № TAU22P016 від 19.09.2022, додаткова угода № 7 від 08.02.2023, інвойси № TAU22P016-10/807 та № TAU22P016-10/808 від 20.02.2023, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 807 та № 808 від 20.02.2023, сертифікати EUR.1 № А101.036697 та № А101.036698 від 20.02.2023. У подальшому, у вересні 2024 року Житомирською митницею прийнято рішення про анулювання сертифікатів EUR.1 від 09.09.2024 № 7.19-2/15/13/7344.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У поданому до суду 03.01.2025 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки перевіркою встановлено, що товар, оформлений за митними деклараціями № 23UA101020005902U9 та № 23UA101020005907U4 від 20.02.2023, був не імпортований до Румунії, а переправлений транзитом до Туреччини. Це підтверджено листом румунських митних органів від 08.04.2024 № 9978, отриманим 24.04.2024. Оскільки Туреччина не входить до ЄС, застосування пільгової ставки мита (2,7% замість 10%) було незаконним, що призвело до недоплати 44 193,70 грн.
У відповіді на відзив, поданій до суду 07.01.2025, позивач вказав, що для підтвердження преференційного походження товару разом із митними деклараціями були подані всі необхідні документи, а рішення про анулювання сертифікатів EUR.1 було прийнято з порушенням строків та вимог законодавства.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
19.09.2022 між ТОВ «Зернопром Агро» (продавець) та компанією Trade Agro Union SA (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № TAU22P016.
Відповідно до умов контракту товариство «Зернопром Агро» зобов'язалося поставити насіння соняшнику, насипом, врожаю 2022 року, а компанія Trade Agro Union SA зобов'язалася прийняти товар та оплатити його вартість.
Додатковою угодою № 7 від 08.02.2023 сторони визначили, що строк поставки триває з 08.02.2023 по 31.12.2023. Умови поставки - CPT COMVEX S.A. Constanta Incinta Port, Dana 80-84, Constanta 900900, Румунія. Одержувач: Comvex S A, Constanta Port, Dana 80-84, Romania for Trade Agro Union S A.
На виконання умов контракту товариством «Зернопром Агро» було виписано інвойси № TAU22P016-10/807 та № TAU22P016-10/808 від 20.02.2023 на поставку насіння соняшнику, насипом, врожаю 2022 року, код УКТЗЕД 1206 0099 00, вагою 23,90 та 23,40 тон відповідно, отримувачем якого вказано компанію Comvex S A, Constanta Port, Dana 80-84, Romania.
20.02.2023 декларантом позивача було оформлено та подано Житомирській митниці митні декларації № 23UA101020005902U9 та № 23UA101020005907U4, до яких були надані такі документи:
- контракт № TAU22P016 від 19.09.2022;
- додаткова угода № 7 від 08.02.2023;
- інвойси № TAU22P016-10/807 та № TAU22P016-10/808 від 20.02.2023;
- міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 807 та № 808 від 20.02.2023;
- сертифікати EUR.1 № А101.036697 та № А101.036698 від 20.02.2023.
Декларантом у графі 47 (нарахування платежів) електронної митної декларації № 23UA101020005902U9 зазначено наступні ставки платежів: мито (вид платежу 040), основа нарахування - 305896,34 грн, ставка 10 %, сума - 30589,63 грн, спосіб платежу 28 (сума податку, розрахована для визначення частки податків); мито (вид платежу 040), основа нарахування - 305896,34 грн, ставка 2,7 %, сума - 8259,20 грн, спосіб платежу 01(сплата митних платежів у безготівковій формі); мито (вид платежу 040), сума - 22330,43 грн, спосіб платежу 06 (сума податку нарахована умовно); а у графі 47 ЕМД № 23UA101020005907U4 зазначено такі ставки платежів: мито (вид платежу 040), основа нарахування - 299496,83 грн, ставка 10 %, сума - 29949,68 грн, спосіб платежу 28 (сума податку, розрахована для визначення частки податків); мито (вид платежу 040), основа нарахування - 299496,83 грн, ставка 2,7 %, сума - 8086,41 грн, спосіб платежу 01(сплата митних платежів у безготівковій формі); мито (вид платежу 040), сума - 21863,27 грн, спосіб платежу 06 (сума податку нарахована умовно).
З метою з'ясування питання про автентичність поданих митному органу документів на зазначені товари митним органом було направлено запит до митних органів Румунії.
24.04.2024 Житомирською митницею за вхідним номером 3926/4-20 отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби від 24.04.2024 № 26/26- 04/7/1050, яким митниці направлено відповідь митних органів Румунії від 08.04.2024 № 9978 (вх. Держмитслужби від 09.04.2024 № 10206/11/26) на запит стосовно надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при вивезенні за межі митної території України товару «насіння соняшнику» ТОВ «Зернопром Агро» при експорті товарів на підставі зовнішньоекономічного контракту від 19.09.2022 № TAU22P016 з компанією «Trade Agro Union SA» (Talacker, 50, Zurich 8001, Switzerland).
За результатом опрацювання інформації, наданої митними органами Румунії, Житомирська митниця прийняла рішення про анулювання сертифікатів EUR.1 від 09.09.2024 № 7.19-2/15/13/7344, оскільки товар був експортований до Туреччини, а не до Румунії, що суперечило умовам преференційного режиму.
Вважаючи, що рішення про анулювання сертифікатів EUR.1 було прийнято з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 320 Митного кодексу України встановлено, що форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому Митним кодексом України.
Пунктом 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України встановлено, що однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», декларант в гр. 31 має вносити відомості про товар, зокрема зазначає торгівельну марку, виробника товару та найменування країни походження товарів.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч.1 ст.41 МК України).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 02.03.2021 № 139 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 за № 355/35977 (надалі - Порядок), сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред'явити як доказ, що товар (и) відповідає (ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених угодами, при застосуванні преференційних ставок вивізного мита.
Згідно з п. 1 розділу VIII Порядку митниця анулює виданий сертифікат EUR.1 або EUR-MED у разі: виявлення підробки (фальсифікації) документів, на підставі яких видано сертифікат EUR.1 або EUR-MED, або заявлення експортером недостовірних відомостей про преференційне походження товару(ів) з України при видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED на товари, які оподатковуються вивізним митом за зниженими ставками за Угодами.
На підставі ч. 3 статті 16 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
Згідно зі ст. 13 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.
Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.
Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді: (a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або (b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (І) з повним описом транспортованих товарів; (ІІ) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; (ІІІ) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або (c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.
Відповідно до ст.17 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Згідно зі ст. 46 Митного кодексу України у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.
Судом встановлено, що 24.04.2024 Житомирською митницею за вхідним номером 3926/4-20 отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби від 24.04.2024 № 26/26- 04/7/1050, яким митниці направлено відповідь митних органів Румунії від 08.04.2024 № 9978 (вх. Держмитслужби від 09.04.2024 № 10206/11/26).
У відповіді йдеться про те, що що компанія Comvex SA є публічною акціонерною компанією зі змішаним державним та приватним капіталом, розташована на території порту Констанца, причал 80-84, і діє в сфері надання портових послуг.
SС Comvex SA не купувала товари, про які йдеться в запиті. Відповідно до контракту з надання послуг, укладеного з компанією Trade Agro Union SAу Швейцарії, SС Comvex SA як портовий оператор, надала логістику для прийомки і відправлення насіння соняшнику, що було доставлено в митному режимі транзиту до вільної зони, розвантажене і пізніше завантажене на морське судно FEDERAL Yukon до Туреччини.
Товари, про які йдеться, не були об'єктом митної процедури імпорту в Румунії. Дані відправлення соняшнику були переміщені через територію Румунії в митному режимі транзиту до вільної зони порту Констанца, де з ним здійснила операції SС Comvex SA, тобто вони були розвантажені на склад, а потім завантажені на морське судно для відправлення до Туреччини. Даним товарам не надано статусу Європейського Союзу.
Рішенням, оформленим листом від 09.09.2024 № 7.19- 2/15/13/7344, анульовано два сертифікати EUR.1, видані Житомирською митницею: № А101.036697 та № А101.036698 від 20.02.2023
При цьому, у вказаному рішенні зазначено таке: «За результатами проведеної перевірки, митницею отримано відповідь від митних органів Румунії, про те, що товар «насіння соняшнику у лушпинні, врожаю 2022 року», оформленого за митними деклараціями від 20.02.2023 № 23UA101020005902U9 та № 23UA101020005907U4, з Румунії в подальшому експортовано до Туреччини, яка не є державою-членом Європейського Союзу.
Між Україною та Туреччиною немає діючої угоди про вільну торгівлю, відповідно Туреччина по відношенню до України не є Договірною Стороною.
Таким чином, експортером надані недостовірні відомості щодо отримувача товару, що призвело до недотримання вимог статті 12 Доповнення 1 до Конвенції, яким встановлюються правила преференційного походження в рамках Угоди. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до товарів, які виконують умови цієї Конвенції, транспортованих безпосередньо між або через територію Договірних Сторін, в яких застосовується кумуляція відповідно до Статті 3, а тому до товару, оформленого за митними деклараціями від 20.02.2023 № 23UA101020005902U9 та № 23UA101020005907U4, не може бути застосовано преференція зі сплати вивізного (експортного) мита».
Суд звертає увагу, що додаткова угода від 08.02.2023 № 7 до контракту від 19.09.2022 № ТAU22P016 містить розділ: «Застереження про реекспорт», в якому сторони погодили, що Покупець не буде здійснювати реекспорт Товару, який є предметом цього Контракту, на ринки третіх країн, з якими не діють положення розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо Поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, без попередньої письмової згоди (дозволу) Міністерства економіки України. Інформувати Продавця про перепродаж Товару з визначенням країни призначення.
Отже, як вбачається із умови додаткової угоди від 08.02.2023 № 7 до контракту від 19.09.2022 № ТAU22P016, покупець взяв на себе зобов'язання не здійснювати реекспорт товару, на ринки третіх країн, з якими не діють положення розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Крім того, у листі митних органів Румунії від 08.04.2024 йдеться про те, що документи, надані ТОВ "Зернопрод Агро" в ході митного оформлення в Україні, відповідають тим, що були подані на розгляд румунських митних органів.
За таких обставин суд не погоджується з висновком митниці про надання позивачем недостовірних відомостей щодо отримувача товару.
До того ж, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено його залученість до таких зловживань.
Таких доказів суду відповідачем не надано.
Згідно з пунктом 1 Розділу VIII Порядку № 139 передбачено, що митниця анулює виданий сертифікат EUR.1 або EUR-MED у разі:
якщо сертифікат EUR.1 або EUR-MED не прийнято з технічних причин митними органами країни імпорту та на заміну його видається сертифікат EUR.1 або EUR-MED після експорту (реекспорту) відповідно до розділу IV цього Порядку;
виявлення підробки (фальсифікації) документів, на підставі яких видано сертифікат EUR.1 або EUR-MED, або заявлення експортером недостовірних відомостей про преференційне походження товару(ів) з України при видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED на товари, які оподатковуються вивізним митом за зниженими ставками за Угодами.
Тобто Порядком передбачено вичерпний список умов, при настанні яких митниця має право анулювати виданий сертифікат EUR.1, а саме:
- якщо сертифікат EUR.1 не прийнято з технічних причин митними органами країни імпорту;
- якщо митницею виявлено підробку (фальсифікацію) документів, на підставі яких видано сертифікат EUR.1;
- якщо експортером заявлено недостовірні відомості про преференційне походження товару(ів) з України при видачі сертифіката EUR.1.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, відповідачем анульовано сертифікати № А101.036697 та № А101.036698 від 20.02.2023 з тієї причини, що експортером (товариством «Зернопром Агро») надано недостовірні відомості щодо отримувача товару.
Однак Порядок № 139 такої підстави не містить, що свідчить про протиправність рішення про анулювання сертифікатів № А101.036697 та № А101.036698 від 20.02.2023
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Позивачем подано позовну заяву в якій заявлено вимогу немайнового характеру.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, сума судового збору за подання цього позову складає 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).
Разом із тим, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Суд роз'яснює, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопром Агро" (вул. Звягільська, буд. 19А, с. Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402, ЄДРПОУ 39988885) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про анулювання сертифікатів № А101.036697 та № А101.036698 від 20.02.2023, оформлене листом від 09.09.2024 № 7.19-2/15/13/7344.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопром Агро" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 02 квітня 2025 р.
02.04.25