03 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 678/145/25
Провадження № 11-кп/820/350/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12023240000000365, внесене до ЄРДР 06.07.2023 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року, -
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовжено обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рихта Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , іншою адресою місця проживання (зі слів) є АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, пенсіонера, інвалідність відсутня, раніше не судимого,
строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - з 24 березня 2025 року по 22 травня 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 розмір застави - двісті розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600,00 грн.
В разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалено покласти виконання наступних обов'язків:
1) прибувати до суду за першим викликом;
2) не відлучатися за межі Хмельницької області без дозволу суду або прокурора;
3) повідомляти суд або прокурора про зміну свого місця проживання чи роботи;
4) утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, крім як в ході судового розгляду;
5) заборонити відвідування з метою розпивання спиртних напоїв, місця громадського харчування (кафе, бари, ресторани) на території Хмельницької області;
6) здати на зберігання слідчому, яким здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у разі наявності);
7) носити електронний засіб контролю.
Ухвалено, що у разі невиконання зазначених обов'язків, застава звертається в дохід держави.
У разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_7 , який проживає по АДРЕСА_1 , контроль за дотриманням визначених йому обов'язків покласти на орган Національної поліції за місцем його проживання.
У разі, якщо обвинувачений ОСОБА_7 в період дії даної ухвали суду буде проживати по АДРЕСА_3 - за місцем проживання своїх родичів, йому необхідно невідкладно про це проінформувати уповноважений орган Національної поліції - з метою здійснення контролю за дотриманням ним визначених обов'язків за цією адресою, а також Летичівський районний суд Хмельницької області.
Своє рішення суд обґрунтовував тим, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , а саме: переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, які не були допитані у судовому засіданні.
А тому, з урахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , особи обвинуваченого, та що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам визначеним у ст.177 КПК України, є необхідність у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого, з визначенням розміру застави вище максимального розміру, передбаченого для тяжкого злочину.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 дні з носінням електронного засобу контролю та його відбуванням за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 з покладенням на обвинуваченого виконання наступних обов'язків:
- прибувати до суду за першим викликом;
-не відлучатися за межі Хмельницької області без дозволу суду або прокурора;
-повідомляти суд або прокурора про зміну свого місця проживання чи роботи;
-утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, крім як в ході судового розгляду;
-заборонити відвідування з метою розпивання спиртних напоїв, місця громадського харчування (кафе, бари, ресторани) на території Хмельницької області;
-здати на зберігання слідчому, яким здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у разі наявності);
-носити електронний засіб контролю.
У випадку, якщо суд прийде до переконання, щодо неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, просить зменшити розмір застави до двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560, 00 грн з покладенням на обвинуваченого виконання вищевказаних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Зазначає про необґрунтованість ухвали суду.
Під час розгляду клопотання прокурор не довів, що заявленим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання обвинуваченого під вартою.
Визначення судом альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі, що перевищує визначені законом межі, а саме у розмірі двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600, 00 грн здійснено судом без урахування матеріального стану обвинуваченого, інших даних які заслуговують на увагу, є непомірним для обвинуваченого та його родини.
Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю з покладанням на обвинуваченого додаткових обов'язків, буде достатнім щоб запобігти ризикам зазначеним прокурором в клопотанні, а саме унеможливить спілкування та вплив на свідків з боку обвинуваченого та переховування від суду, та дасть можливість обвинуваченому ОСОБА_7 отримати належну та кваліфіковану медичну допомогу,
Ухвала суду, щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлена без оцінки усіх обставин в сукупності, таких як: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; 5) наявність судимостей у обвинуваченого; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
В судовому засіданні суду були надані вагомі докази поганого стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 та докази того, що в умовах тримання під вартою йому не може бути забезпечена належна медична допомога. Подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_7 в таких умовах може призвести до непоправних наслідків для його здоров'я.
Окрім тяжкого стану здоров'я обвинуваченого, ОСОБА_7 є особою похилого віку, має житло, родину, відсутні судимості, наявний позитивний висновок органу пробації, щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а також те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні необережного злочину, є пенсіонером, розмір його пенсії становить всього лише 4007, 33 грн на місяць; на все його рухоме та нерухоме майно накладено арешт на забезпечення цивільних позовів потерпілих. З родини у нього лише донька.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд з врахуванням обставин провадження, при відсутності підстав для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під вартою, обґрунтовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст. 183 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, внаслідок якого загинула людина, вказаний злочин відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, обвинувачений має ряд захворювань, похилий вік (68 років).
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що 06 липня 2023 року ОСОБА_7 було затримано по факту дорожньо-транспортної пригоди. 07 липня 2023 року йому було повідомлено про підозру та цього ж дня йому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього ряду обов'язків.
При цьому, 15 липня 2023 року ОСОБА_7 здійснив перетин державного кордону України, тому 26 липня 2023 року його оголошено в міжнародний розшук, а 27 липня 2023 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відносно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
08 травня 2024 року ОСОБА_7 було затримано на території Республіки Польща і компетентним органом цієї країни прийнято рішення про його видачу (екстрадицію) в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності про що 12 грудня 2024 року повідомив листом Офіс Генерального прокурора й 09 січня 2025 року ОСОБА_7 було затримано.
Таким чином ОСОБА_7 з 15 липня 2023 року по 09 січня 2025 року ОСОБА_7 перебував за межами України.
Тому, з урахуванням обставин передбачених ст.178 КПК України, особи обвинуваченого, обставин вчинення злочину, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на свідків і потерпілих, які ще не були допитані у судовому засіданні.
Суд першої інстанції дослідив обставини, які враховувалися судом при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 і висновок суду про те, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити лише найсуворіший запобіжний захід ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
В ухвалі суду викладені обставини, на підставі яких суд дійшов до висновку що продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, враховані усі обставини, передбачені статтею 178 КПК України у тому й числі тяжкість можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджанню встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Під час розгляду клопотання прокурор довів, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати та вони виправдовують продовження тримання обвинуваченого під вартою, та що більш м'який запобіжний захід, у тому й числі у виді цілодобового домашнього арешту, про що в апеляційній скарзі просить захисник обвинуваченого, не зможе забезпечити мету застосування запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що під час розгляду клопотання прокурор не довів, що заявленим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання обвинуваченого під вартою.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує, що визначення судом альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі, що перевищує визначені Законом межі, а саме у розмірі двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600, 00 грн здійснено судом без урахування матеріального стану обвинуваченого, інших даних які заслуговують на увагу, є непомірним для обвинуваченого та його родини.
На такі твердження апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини (п.2 ч.4 ст.183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України)
Згідно ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, визначаючи розмір застави, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, наслідком якого є загибель людини та зважаючи на вік обвинуваченого, його стан здоров'я прийшов до висновку про можливість визначення розміру застави.
Разом з тим, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 свідомо перетнув кордон України, тривалий час ухилявся від досудового розслідування (близько півтори року), був оголошений у міжнародний розшук, що є виключним випадком, який надавав суду підставу визначити розмір застави, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для осіб щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.
Колегія суддів вважає, що застава у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 60 560, 00 грн, про застосування якої просить захисник обвинуваченого, не буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, з покладанням на обвинуваченого додаткових обов'язків, буде достатнім щоб запобігти ризикам зазначеним прокурором в клопотанні, оскільки, зважаючи на порушення обвинуваченим процесуальної поведінки під час досудового розслідування кримінального провадження, більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Не впливають на законність ухвали суду твердження апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 про те, що стороною захисту суду були надані вагомі докази поганого стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 та докази того, що в умовах тримання під вартою йому не може бути забезпечена належна медична допомога та що подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_7 в таких умовах може призвести до непоправних наслідків для його здоров'я.
Так спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, з наступними змінами, затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), згідно п. 2.3 якого медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Відповідно до п.п. 2.6, 2.7, 2.8 Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Враховуючи наведене, особи, які перебувають під вартою, та потребують лікування, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 має можливість отримувати належну медичну допомогу (лікування) під час перебування під вартою.
Обставини, на які в апеляційній скарзі посилається захисник обвинуваченого, а саме те, що: ОСОБА_7 є особою похилого віку, має житло, родину, відсутні судимості, наявний позитивний висновок органу пробації, щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, обвинувачується у вчиненні необережного злочину, є пенсіонером, не є визначальними та такими, що б давали суду підставу обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи викладені в ухвалі обставини, які свідчать про те, що більш м'який запобіжний захід аніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , не підлягає до задоволення подана ОСОБА_8 , яка є донькою обвинуваченого та посадовою особою Кам'янець-Подільської міської ради, заява про особисту поруку.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону, і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - з 24 березня 2025 року по 22 травня 2025 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: