Справа №583/996/24 Головуючий у суді у 1 інстанції -
ОСОБА_1 провадження 11-кп/816/306/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
24 березня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2024, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Павлівка, Охтирського району Сумської області, українця, громадянина України, що має середню освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу
- вироком Охтирського міськрайонного суду від 14.04.2016 року за ч.2 ст.187, ст.71, ч.3 ст.78 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, 17.06.2022 року звільненого по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 в якій він просив застосувати відносно нього положення ст. 69 КК України та призначити більш м'яке покарання.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з часу його затримання - 28.02.2024.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , до вступу вироку в законну силу, визначено залишити - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 717,00 грн процесуальних витрат.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений стверджував, що суд першої інстанції зазначив про те, що він - обвинувачений ОСОБА_9 не одружений та що в нього немає дітей. Насправді це не так, оскільки в нього є неповнолітня дитина та хворі батьки. Інших обгрунтувань на задоволення вимог своєї скарги обвинувачений не зазначав.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_9 , будучи обізнаним про воєнний стан в Україні, у тому числі і на території м. Охтирка Сумської області, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року скоїв злочин за наступних обставин.
27.09.2023 ОСОБА_9 разом із своєю співмешканкою ОСОБА_10 перебували за місцем мешкання ОСОБА_11 , а саме за адресою АДРЕСА_3 , де разом відпочивали, вживаючи алкогольні напої в одній із кімнат будинку, що належать ОСОБА_11 .
В цей же день, близько 11 год. у ОСОБА_8 , який перебував у будинку за вказаною адресою, виник злочинний умисел на заволодіння майном, яке належить ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_9 , усвідомлюючи характер протиправних дій, скориставшись тим, що ОСОБА_11 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння та зайнятий розмовами з ОСОБА_10 , пішов до іншої кімнати будинку, звідки умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, користуючись тим, що його дії не помічені власником та іншими сторонніми особами, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, з дерев'яної шкатулки, яка знаходилася в кімнаті на шафі, викрав належні ОСОБА_11 золоті прикраси на загальну суму 47 040,21 грн. Після цього ОСОБА_9 із викраденим майном покинув будинок та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які апеляційну скаргу підтримали, просили застосувати відносно обвинуваченого положення ст. 69 КК України та призначити більш м'яке покарання, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення вимог скарги обвинуваченого заперечила, просила вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та відмовивши обвинуваченому у клопотанні, про заміну захисника, колегія суддів дійшла такого висновку.
Так, до початку апеляцяйного розгляду справи обвинувачений ОСОБА_9 заявив усне клопотання, про заміну захисника ОСОБА_7 , на іншого захисника, оскільки той неналежно здійснює захист його прав та інтересів.
Перевіривши матеріали кримінального провадження колегією суддів встановлено, що адвоката ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_8 було призначено Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги на виконання ухвали Сумського апеляційного суду від 09.08.2024.
14.08.2024 захисник ОСОБА_7 ознайомився з матеріалами кримінального провадження, про що свідчить його письмова заява (а.с. 79) та прибув на побачення до ДУ «Сумський слідчий ізолятор» із своїм підзахисним ОСОБА_8 , про що повідомив і не заперечував останній.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач.
Також, ч. 2 ст.75 КПК України визначає, що особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках:
1) якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;
2) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;
3) якщо вона є близьким родичем або членом сім'ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.
Захисника ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_8 призначено судом на безоплатній основі, за рахунок коштів держави, при цьому, адвокат ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження ознайомлений і побачення з обвинуваченим до початку апеляційного розгляду справи для узгодження правової позиції, мав, що сам обвинувачений цього не заперечував.
Тому, з урахуванням положень ст. 75 КПК України, а також виходячи з пояснень обвинуваченого та з матеріалів справи, підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено.
Переходячи до аналізу вимог апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_9 фактичних обставин справи, доведеності його вини та правильності правової кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, не оскаржує та просить вирок суду першої інстанції переглянути виключно в частині призначеного йому покарання, вважаючи його надто суворим та прохаючи застосувати до нього положення ст. 69 КК України.
А тому, за таких обставин, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах заявлених апелянтом вимог, що узгоджується з ч. 1 ст. 404 КПК України, та зазначає наступне.
Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Положеннями ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються ст. 69 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
Виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону України щодо призначення покарання, для застосування вимог ст. 69 КК України в ході судового провадження не встановив, дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах реальної ізоляції від суспільства із відбуванням покарання у виправній установі, призначивши покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з чим погоджується і колегія суддів, та підстав для зменшення, як того просив обвинувачений, обраного судом покарання не вбачає.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, при призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, його суспільну небезпечність, пом'якшуючі покарання обставини - визнання вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та часткове відшкодування шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , а також особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває і є особою працездатного віку.
Водночас, суд першої інстанції звернув увагу і на те, що обвинувачений ОСОБА_9 вже раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює та на шлях виправлення не стає продовжуючи вчиняти нові злочини, а тому суд дійшов висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, що буде достатнім і необхідним в даному випадку для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Щодо вимог апеляційної скарги обвинуваченого, про застосування вимог ст. 69 КК України, та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 5 ст. 185 КК України, то колегія суддів оцінює критично такі вимоги, оскільки як вбачається із доводів скарги ОСОБА_8 як підстави для задоволення його вимог останній просив врахувати те, що він має дружину, дитину та хворих батьків, що на переконання апеляційного суду, ніяким чином істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Більше того, жодних доказів на підтвердження таких доводів обвинувачений суду не надав та необгрунтував того, яким чином він бере участь в житті своєї сум'ї та у допомозі батькам, з урахуванням того, що до цього він 5 разів притягувався до кримінальної відповідальності та у 4 з них відбував покарання реально в умовах ізоляції від суспільства.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу і на те, що обвинувачений ОСОБА_9 , за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.03.2014 вже звільнявся від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, однак вже через два роки вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.04.2016 його визнають винним у вчиненні чергового злочину, передбаченого вже ч. 2 ст. 187 КК України та призначають покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.
Далі, 17.06.2022 ОСОБА_8 звільнено з місць відбування покарання та він 27.09.2023 знову вчиняє злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України за що йому вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської обалсті від 01.03.2024 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Аналізуючи викладене, колегія суддів в поведінці ОСОБА_8 не вбачає засудження своїх дій, бажання виправитись та неповторювати свою протиправну поведінку, а тому з огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання є обґрунтованим, призначеним із дотриманням вимог кримінального законодавства України, і відповідно правильним.
Підстав для зміни судового рішення в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає, а тому вимоги його апеляційної скарги залишає без задоволення, а вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2024, без зміни, як такий що повністю узгоджується з вимогами ст. 370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2024, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_8 , який тримається під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4