м. Вінниця
03 квітня 2025 р. Справа № 120/14795/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Комісії із розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом від 22 жовтня 2024 року №38 про відмову позивачу в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою від 08.11.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Крім того, цією ж ухвалою витребувано у відповідача копію рішення, оформленого протоколом від 22 жовтня 2024 року №38 про відмову позивачу в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також матеріали, на підставі яких воно було прийняте.
27.11.2024 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів.
15.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу на особливий період є законним та обґрунтованим, у зв'язку з відсутністю рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Також до відзиву на позовну заяву представником частково долучені документи, що витребовувались.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представником відповідача відображено клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
22.01.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій вона спростовує доводи відповідача, зазначені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги. Також зазначає, що відповідачем пропущено строк для подання відзиву на позовну заяву.
З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем дійсно пропущено встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву, однак задля повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд вважає за можливе врахувати наведені у ньому обставини та долучені до нього докази.
Крім того, вказуючи на пропуск відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву, представник позивача все ж таки скористалась своїм процесуальним правом та подала відповідь на відзив в порядку ст. 163 КАС України, яка також буде врахована судом.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Однак, рішенням Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом від 22 жовтня 2024 року №38, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з відсутністю рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 26/2025 від 14 січня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, що надані разом із заявою про надання відстрочки від призову документи свідчать про те, що на утриманні позивача перебувають троє дітей, які не досягли 18 років, а тому наявні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Так, судом встановлено, що у шлюбі з ОСОБА_2 у позивача народились донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2021 у справі №127/29338/20 шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірваний.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.09.2021 у цивільній справі №688/2274/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі - 2 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісяця, починаючи з 27.07.2021 до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №688/2274/21 станом на жовтень 2024 року за позивачем відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
Крім того, у шлюбі з ОСОБА_5 у позивача народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, суд констатує, що позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, запис щодо такого наявний в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей.
Також суд враховує, що відповідач фактично не заперечує той факт, що позивач утримує трьох неповнолітніх дітей. Основний аргумент відповідача зводиться до того, що позивач не надав усіх тих документів, які передбачені Додатком 5 до Порядку № 560.
Втім, зазначені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими та наголошує, що в силу положень пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають, зокрема, чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Тобто ключовим для застосування вказаної норми є встановлення, по-перше, факту наявності у військовозобов'язаного трьох і більше дітей, які не досягли 18 років, і, по-друге, факт їх утримання військовозобов'язаним.
Єдиний виняток щодо можливості поширення дії цієї норми на військовозобов'язаного стосується тих випадків, коли він має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Водночас наданими позивачем документами підтверджується і те, що він є батьком трьох малолітніх дітей і те, що усі вони перебувають на його утриманні, і те, що борги зі сплати аліментів у позивача відсутні.
Отже, на думку суду, позивач довів наявність у нього права на відстрочку відповідно до закону, тоді як неможливість надання ним з об'єктивних причин окремих документів згідно з вимогами підзаконного нормативно-правового акту не може бути перешкодою для реалізації позивачем такого законного права.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано належні та в повному обсязі документи, відповідно до вимог Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №38 від 22.10.2024 року, в частині відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Що ж до вимоги представника позивача про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", то варто зазначити наступне.
Так, положеннями ч. 3 ст. 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд також враховує, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 9 КАС України).
Таким чином, враховуючи те, що рішенням Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом №38 від 22.10.2024 року, позивачу було протиправно відмовлено в оформленні відстрочки від призову, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо зобов'язання відповідача розглянути його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №38 від 22.10.2024 року, в частині відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Повний текст рішення складено 03.04.2025.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна