м. Вінниця
03 квітня 2025 р. Справа № 120/9014/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 29.01.2025, яке набрало законної сили, вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750008805 від 02.05.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки наданої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи.
18.03.2025 до суду надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України, у якій представник позивача просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у неналежному виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 120/9014/24;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.03.2025 № 025740008805;
- постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів позивача.
Заява обґрунтовується тим, що на виконання рішення суду від 29.01.2025 у справі № 120/9014/24 я Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було винесено рішення № 025740008805 від 04.03.2025, яким позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії.
Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив із наступного.
Статтею 129 Конституції України установлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, зазначаються:
- інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
- інформація про хід виконавчого провадження.
Згідно ч. 3 ст. 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу, тобто реагує на виявлене порушення постановленням окремої ухвали.
Згідно з ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Отже, суд застосовує до суб'єкта владних повноважень-відповідача положення статті 383 КАС України та постановляє окрему ухвалу лише в разу встановлення факту невиконання відповідачем дій зобов'язального характеру, визначених судовим рішенням.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Положенням статті 18 Закону №1404-VIII вказано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Разом з тим, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Аналогічні висновки уже були застосовані Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 08.01.2024 у справі № 560/932/23, від 18.03.2024 у справі № 560/1561/23.
Крім того, у постанові від 20.01.2021 (справа №640/1364/19) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
"Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в "добровільному порядку."
Вказаний висновок застосований Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 у справі № 420/10177/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту поданої заяви вбачається, позивач у межах цієї справи виконавчий лист не отримував та до примусового виконання не пред'являв.
Враховуючи викладене та те, що заявником не надано суду доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у такій справі.
Водночас, в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі вирішувати питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин тощо.
Також в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі наводити висновки, які за своєю суттю є прийняттям рішення, тобто суд не вправі ухвалою, постановленою в порядку статті 383 КАС України, фактично вирішувати спір та ухвалювати нове судове рішення про визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025740008805 від 04.03.2025, як про те фактично просить позивач, оскільки вирішення такого питання потребує встановлення нових обставин; надання та дослідження нових доказів; витребування додаткових доказів; а також подання всіма учасниками справи заяв по суті щодо цих правовідносин та застосування норм права, якими урегульовані саме такі правовідносини.
У разі незгоди з рішенням пенсійного органу № 025740008805 від 04.03.2025, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з новою позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заяву позивача необхідно повернути відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 КАС України, -
Заяву представника позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду від 29.01.2025 в адміністративній справі №120/9014/24, - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна