Справа № 302/1448/24
Іменем України
27 березня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
за участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року про забезпечення позову, постановлену суддею Повідайчик О.І., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Малинич Наталія Анатоліївна про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Малинич Н. А. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту.
Одночасно з поданням позову адвокат Рішко С.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2873440621120, та земельну ділянку з кадастровим номером 2122455100:01:021:0003 площею 0,1279 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , і заборони вчинення будь-яких дій щодо поділу та/або змін конфігурації та/або відчуження у будь-який спосіб цієї земельної ділянки та житлового будинку.
Заяву мотивує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує вірогідність подальшого відчуження майна третім особам, а відтак ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову буде неможливий.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та на земельну ділянку, 2122455100:01:021:0003 площею 0,1279 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та які на праві власності належать ОСОБА_1 та із забороною вчинення будь-яких дій щодо поділу та/або змін конфігурації та/або відчуження у будь-який спосіб житлового будинку та земельної ділянки.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду адвокат Резуненко О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Вважає, що судом першої інстанції було не в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, вказує, що позивач зазначає про гіпотетичну можливість зміни права власника майна, що на його думку, може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, однак не надає належних та допустимих доказів які б свідчили, що у ОСОБА_1 є намір відчужити земельну ділянку чи будинок.
ОСОБА_1 належним чином оформив правовстановлюючі документи щодо нерухомого майна і з моменту пред'явлення позову не вчиняв ніяких дій стосовно об'єкта нерухомого майна чи земельної ділянки.
Зазначає, що заходи забезпечення позову, які застосовані судом, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, зокрема такі неправомірно обмежують права ОСОБА_1 на володіння належним йому майном.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із п.1 ч.1 та ч.3 ст.150 ЦПК позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно відповідача та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути розмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об'єктивний характер. Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Судом встановлено, що у жовтні 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник спір з приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2013 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).
Свідоцтвом про право власності, індексний номер: 36368718 від 16.04.2015 підтверджено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером: 2122455100:01:023:0022, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122455100:01:021:0003 площею 0,1279 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить право власності на житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.102).
Як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 посилалася на те, що існують ризики відчуження спірного майна третім особам, що утруднить виконання рішення суду.
Апеляційний суд вважає, що такий вид забезпечення позову як арешт майна, буде достатнім заходом забезпечення позову і при цьому право володіння та користування майном ОСОБА_1 не обмежується.
Як вище вказувалося, передбачений процесуальним законом інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який гарантує або може гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.
Вжиття заходів забезпечення позову це не вирішення спору по суті, а тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, на період розгляду справи і ухвалення рішення.
Необхідність вжиття таких заходів ґрунтується на оцінці (підставному припущенні) суду імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.
Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак, підстави для скасування чи зміни ухвали - відсутні.
Колегія суддів враховує, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки прийнятого судом рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вище наведе та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: