Справа № 297/1881/23
Іменем України
27 березня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.,
за участю секретаря судового засідання: Голубєва Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 січня 2025 року про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу, постановлену суддею Гал Л.Л., в справі за позовом ОСОБА_1 до медико-діагностичного центру «Сінео «Європейська якість» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до медико-діагностичного центру «Сінео «Європейська якість» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Ухвалою Берегівського районного суду від 27.12.2024 було відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 25.02.2025.
02.01.2025 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про залучення до участі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - власника приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» Пранечука І.І.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 січня 2025 року визнано подане повторно позивачем ОСОБА_1 клопотання про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - власника приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться відповідач, зловживанням процесуальними правами.
Стягнуто з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,40 гривень.
Для зарахування надходжень за рішеннями про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) відкрито рахунок з реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві /Печерс.р-н/ 21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незаконності накладення на нього штрафу та порушення судом порядку вирішення клопотання про залучення сторони у справі.
У дане судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1 та просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, а ухвалу про накладення на нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу - скасувати.
Медико-діагностичний центр «Сінео «Європейська якість», в особі представника у судове засідання не з'явився, однак, згідно повідомлення про доставку SMS наявної в матеріалах справи від 05.03.2025, відповідач повідомлений про судове засідання належним чином(а.с.57).
Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.12.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - власника-орендодавця приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де за ствердженням позивача знаходиться відповідач.
02.01.2025 ОСОБА_1 подав до суду повторне клопотання про залучення до участі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - власника приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря медико-діагностичного центру «СІНЕО» Європейська якість» Пранечука І.І.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Згідно ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 подав 17.12.2024 клопотання №0/ІІІ про долучення третьої особи на стороні роботодавця, тобто відповідача, а саме просив залучити власника будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 27.12.2024 Берегівський районний суд Закарпатської області відмовив у залученні до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача власника-орендодавця приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Та 29.12.2024 позивач подав клопотання №3/0/ІІІ про залучення третьої особи на стороні робітника, тобто позивача, а саме просив залучити власника будинку АДРЕСА_1 .
Однак, суд першої інстанції ухвалою від 06.01.2025 застосував до позивача заходи процесуального примусу, які передбачені нормами ЦПК, а саме частиною 5 ст. 144 ЦПК України - штраф у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 908,40 грн.
У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд прийшов до помилкових висновків з приводу подання позивачем двох заяв аналогічних за змістом та що таке питання судом вже вирішувалось.
Проаналізувавши виокремленні матеріали, клопотання подані позивачем та їх зміст, апеляційний суд прийшов до висновку щодо відсутності підстав у суду першої інстанції накладати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, оскільки зловживань зі сторони позивача немає.
У клопотанні від 17.12.2024 ОСОБА_1 просив долучити третю особу на стороні роботодавця, тобто відповідача, що суд в ухвалі від 27.12.2024 вирішив, а в клопотанні поданому 29.12.2024 просив залучити третю особу на стороні робітника, тобто позивача.
Суд розцінив таке клопотання як зловживання процесуальними правами помилково, оскільки, заявлене клопотання по своєму змісту не стосується залучення тієї ж особи з тим самим процесуальним статусом. Фактично, питання щодо залучення третьої особи на стороні робітника, тобто позивача не вирішувалося судом першої інстанції, тоді як в ухвалі від 27.12.2024 відмовлено у залученні до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача власника-орендодавця приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане процесуальне питання щодо повторного залучення тієї ж самої особи в якості третьої особи на стороні позивача повинно було вирішуватись в ухвалі, за результатами якої суду першої інстанції слід повинен був прийняти рішення про відмову чи задоволення такого клопотання у відповідності до підставності чи необґрунтованості такого.
Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема суд прийшов до помилкових висновків щодо наявного зловживання процесуальними правами ОСОБА_1 , тому така підлягає скасуванню.
Враховуючи на ведене та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 січня 2025 року про застосування заходу процесуального примусу, скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: