Справа № 750/2017/24
Провадження № 2/750/770/25
03 квітня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
суддіСупруна О.П.,
секретарПрохоренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/2017/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.02.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.10.2022 № 1093-7887 у розмірі 78 000,00 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.
У цей же день автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі за текстом - ЦПК України), справу було розподілено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Карапути Л.В. від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі.
26.03.2024 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 26.03.2024.
На підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2024 № 4 справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.04.2024 справу прийнято до провадження судді Супруна О.П. та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.04.2024 задоволено позов ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2022 № 1093-7887 у сумі 78 000,00 грн, а також 2 422,40 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору (а.с. 70-72).
12.11.2024 ОСОБА_1 через адвоката Переверзєва О.О. засобами поштового зв'язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.12.2024 заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.04.2024 скасовано.
27.12.2024 представник відповідача - адвокат Переверзєв О.О. засобами поштового зв'язку подав відзив, у якому позов визнав частково, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 01.10.2022 № 1093-7887 у сумі 21 060,00 грн. Зазначає, що нарахування відсотків за кредитним договором
№ 1093-7887 від 01.10.2022 суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ОСОБА_1 з 13.12.2022 перебуває на військовій службі у лавах Збройних Сил України. Крім того, нарахована позивачем сума відсотків не відповідає умовам справедливості.
29.01.2025 розгляд справи відкладено на 10.03.2025 у зв'язку з неявкою сторін.
10.03.2025 розгляд справи відкладено на 03.04.2025 у зв'язку з неявкою сторін.
У судове засідання 03.04.2025 сторони не з'явилися, представники сторін просили провести розгляд справи без їхньої участі.
Згідно вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.10.2022 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1093-7887, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір (а.с. 9 зворот-22).
Керуючись положеннями укладеного договору, позивач надав клієнту одноразовий ідентифікатор А114 для підписання вищевказаного кредитного договору й підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів та іншими супутніми документами, а також надав ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 15 600,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка - 3,00% в день. При цьому, позичальником у момент укладення кредитного договору обрано строк користування кредитом - 14 днів.
Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 28.07.2023 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов'язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань Позичальника (пункт 4.8 договору).
Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 156 000,00 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 140 400,00 грн (пункт 4.10 договору).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, надавши відповідачеві кредитні кошти у встановленому договором розмірі, що підтверджується копією довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи та копією Витягу з реєстру банків (а.с. 25 зворот-30, 31).
Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 08.01.2024 (а.с. 33 зворот - 34).
Унаслідок порушення взятих на себе зобов'язань за договором, станом на 08.01.2024, заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 154 908,00 грн, а саме: 15 600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 139 308,60 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Позивач зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в сумі 76 908,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 78 000,00 грн.
На підставі цього, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника частину заборгованості за електронним договором про відкриття кредитної лінії № 1093-7887 від 01.10.2022 у сумі 78 000,00 грн.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до частини шостої статті 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідач визнав позов у частині заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2022 № 1093-7887 у сумі 21 060,00 грн, заперечуючи правомірність нарахування відсотків позивачем.
Суд ухвалює рішення у відповідності з таким визнанням позову, а щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором від 01.10.2022 № 1093-7887 виходить з наступного.
За приписами частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
В абзаці п'ятому статті 1 вищевказаного Закону визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає в тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, установлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
При цьому, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі
№ 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі
№ 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.
Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.
В Україні особливий період розпочався 18.03.2014 і триває до теперішнього дня. Починаючи з 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
Судом установлено, що з 13.12.2022 відповідач був мобілізований до лав Збройних Сил України, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2024 № 241п та копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного (а.с. 91-92).
Як убачається із тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 13.12.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , призваний по мобілізації згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022; військове звання - солдат; військово-облікова спеціальність - ВОС-100915А/658 (а.с. 92).
За встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідачу, який є військовослужбовцем, проценти за користування кредитом з моменту його мобілізації 13.12.2022 не повинні були нараховуватися.
За період з 01.10.2022 (дати укладення кредитного договору) до 13.12.2022 минуло 73 календарні дні, розмір відсоткової ставки, узгоджений сторонами договору, становить - 3,00 %, сума кредиту - 15 600,00 грн.
Таким чином, сума заборгованості за відсотками за вказаний період становить 34 164,00 грн (15 600,00 грн х 3,00 % = 468 грн/день; 73 дні х 468,00 грн =
34 164,00 грн).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011
№15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частиною третьою статті 509 та частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 по справі № 132/1006/19 провадження № 61-1602св20.
Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Ураховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 34 164,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту в 15 600,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за 73 дні користування кредитними коштами (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, тому суд доходить висновку про зменшення розміру відсотків до 20 000,00 грн.
Суд уважає, що саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Ураховуючи викладене, а також часткове визнання відповідачем позову, із відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2022 № 1093-7887 у розмірі 35 600,00 грн, із яких: 15 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20 000,00 грн - заборгованість за відсотками.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Правничу допомогу відповідачеві надавав адвокат Переверзєв О.О. на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.12.2024. Згідно типової форми № КО-1 до прибуткового касового ордера № 1 від 20.12.2024 Майборода С.В. сплатив адвокату 10 000,00 грн за правничу допомогу.
Ураховуючи часткове задоволення позову (46%), із позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу на користь позивача в розмірі
5 400,00 грн (54%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, ураховуючи рівень складності справи, її значення для сторін, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, відсутність судових засідань, тривалість розгляду справи судом, наявність усталеної практики з розгляду даної категорії справ, суд визначає витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, що відповідатиме критеріям дійсності, необхідності та розумності їхнього розміру.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (46%) у сумі 1 114,30 грн.
У даній справі ОСОБА_1 подавалась заява про перегляд заочного рішення, у зв'язку з чим останній поніс витрати по сплаті судового збору за її розгляд у розмірі 605,60 грн (а.с. 85), які підлягають пропорційному відшкодуванню на користь відповідача за рахунок позивача у сумі 327,02 грн (605,60 х 54%).
За правилом частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Суд вважає за доцільне зобов'язати позивача сплатити відповідачеві різницю у визначених вище розмірах судових витрат в сумі 3 212,72 грн (4 000,00 грн + 327,02 грн - 1114,30 грн).
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2022 № 1093-7887 у сумі
35 600,00 грн (тридцять п'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі
3 212,72 грн (три тисячі двісті дванадцять гривень 72 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2
Суддя