Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/921/24
Провадження № 2/689/35/25
Іменем України
03 квітня 2025 року с-ще Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючий - суддя Соловйов А.В.
за участю секретаря судового засідання Цмикайло Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще. Ярмолинці цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ярмолинецької селищної ради,
ОСОБА_2 ,
про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності,
встановив:
Позивач просить встановити факт, що він вступив в управління та володіння спадковим майном за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Також позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Стверджує, що після смерті його діда він спадщину прийняв та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, однак, приватним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він не прийняв спадщину у зазначений шестимісячний строк, не пред'явив правовстановлюючих документів на будинковолодіння, а за заявою іншого спадкоємця 30.09.1992 р. була відкрита спадкова справа та видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позивач та його представник позов підтримали. ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_3 є його дідом та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Його дружина - ОСОБА_4 померла ще раніше. У ОСОБА_3 було двоє дітей: мати позивача та його тітка - ОСОБА_2 .. У тітки дітей не має, а мати позивача померла у 2016 р.. За життя дід склав заповіт на ім'я позивача. Знаючи про це, позивач заяву про прийняття спадщини не подавав, однак, вступив у володіння: за життя діда - інваліда І групи - доглядав його, а після його смерті обробляв город, дбав за будинковолодінням, сплачував належні платежі. У позивача є ще 3 сестри, які на спірне майно не претендують. Тітка - ОСОБА_2 проживала окремо, на похорони ОСОБА_3 приїжджала, а потім, 30.09.1992 р., ввівши в оману нотаріуса про відсутність інших спадкоємців, подала заяву про прийняття спадщини за законом, але лише на грошові вклади в банківських установах, та саме на це майно і отримала свідоцтво. Зв'язку із нею з того часу немає, ймовірно що вона померла, будучи особою 1946 р.н.. На ці грошові вклади, які також були завищені йому, позивач не претендує.
Згодом, позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача подав заяву, якою позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу без його участі та без участі позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та дату судового засідання була повідомлена вчасно та належним чином у т.ч. шляхом розміщення оголошень на відповідному сайті судової влади.
Представник відповідача Ярмолинецької селищної ради в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій при вирішенні спору покладається на думку суду та просив розглянути справу без його участі.
Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 13.11.2012 р.. Позивач ОСОБА_1 є його онуком, що підтверджується записом у заповіті від 07.09.1990 р. про спадкоємця як онука.
Позивач є спадкоємцем за заповітом, що підтверджується заповітом посвідченим 07.09.1990 р. головою Пасічнянської сільської ради та зареєстрованим в реєстрі за №27. Заповітом охоплено все майно, належне спадкодавцеві на дату смерті. На день смерті заповіт дійсний, не відмінений і не змінений, про що зазначено у ньому.
До спадкового майна увійшло, зокрема, будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Згідно із технічним паспортом, виготовленим 01.04.2024 р., це будинковолодіння по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. «А-1» 1946 року побудови та загальною площею 48,4 кв.м., веранди літ. «а», погрібу літ. «Б», сараю літ. «В», сараю літ. «Г», сараю з літньою кухнею літ. «г», сараю літ. «г1». Однак, правовстановлюючі документи на ім'я спадкодавця на це будинковолодіння відсутні, що й стало однією з підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу листом від 09.04.2024 р. №67/02-14.
Однак, належність спірного майна до смерті спадкодавцю підтверджується матеріалами справи. Так, у відповідності до довідки Ярмолинецької селищної ради від 28.03.2024 р. №34 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Зазначене також вбачається з записів у по господарській книзі №5 за 1986-1990 р. Пасічнінської сільської ради.
Відповідно до довідки-характеристики, спірне майно було побудоване до 01.07.2004 р.. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Позивач посилається на те, що він прийняв спадщину шляхом вступу у володіння.
Згідно із ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР в редакції, чинній на час існування спірних відносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як ствердив позивач, заяву про прийняття спадщини він не подавав, оскільки знав про заповіт на своє ім'я. Спадкодавець був інвалідом І групи, носив протез, а тому він був під доглядом зі сторони позивача та його матері навіть до смерті, а після його смерті автоматично догляд за господарством продовжувався позивачем.
Такі посилання підтверджуються показами допитаних у судових засіданнях свідків. Так, свідок ОСОБА_5 показала, що у відповідний період вона була секретарем Пасічнянської сільської ради. Їй достеменно відомо, що позивач прийняв спадщину після смерті діда шляхом вступу у володіння, оскільки вона особисто робила обходи земельних ділянок. Ствердила, що усі витрати з володіння земельною ділянкою та будинковолодінням здійснював лише позивач. Свідок ОСОБА_6 показала, що вона є рідною сестрою позивача. Дід - ОСОБА_3 склав заповіт на користь онука, оскільки він був єдиною особою чоловічої статі, і про це родині було відомо. Оскільки позивач із матір'ю проживав у сусідній хаті, спадщину шляхом вступу у володіння прийняв він. Тітку - ОСОБА_2 вона востаннє бачила на похоронах діда у 1990 р..
Інші сестри: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 письмово ствердили, що вони на спадкове майно не претендують, а також те, що спадщину прийняв позивач шляхом вступу у володіння. Крім того, відповідно до довідки Ярмолинецької селищної ради (старости сіл Пасічна, Магнишівка, Васильківці) №40 від 28.03.2025 р., ОСОБА_1 ніс усі витрати на утримання домоволодіння в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 ..
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач прийняв спадщину шляхом вступу у володіння в межах 6-місячного строку.
Водночас, позовна вимога про встановлення факту прийняття спадщини, заявлена одночасно із вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування, сама по собі не відповідає критерію ефективності як способу захисту, а є лише підставою (за доведеності) для відновлення порушеного права власності позивача на спадкове майно.
ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам. Подібні висновки сформульовані у постановах від 05.06.2018 р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі №569/17272/15-ц. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових способів захисту. Такі висновки містяться у постановах ВП ВС від 22.09.2020 р. у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 р. у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 р. у справі №910/2681/18.
Відтак, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Водночас, судом встановлено, що 30.09.1992 р. державним нотаріусом Ярмолинецької державної нотаріальної контори заведена спадкова справа. Іншому спадкоємцю, а саме тітці позивача (спадкоємця за заповітом) ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом, що підтверджується копією спадкової справи №220/1992. Заява до нотаріальної контори була подана нею 30.09.1992 р., - після спливу 6-місячного строку на прийняття спадщини та із зазначенням у заяві твердження заявника про відсутність будь-яких інших спадкоємців. У заяві в якості спадкового майна були вказані лише грошові вклади на рахунках в банківських установах з відповідними відсотками. Саме на це майно ОСОБА_2 і отримала свідоцтво про право на спадщину по закону від 30.09.1992 р. зареєстрованого в реєстрі за №2254.
На вказане майно позивач не претендує, таких вимог не заявляв, ствердив про відсутність наміру у перерозподілі спадщини. Суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог. Правомірність видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна за ОСОБА_2 позивач не оскаржує.
Водночас, зазначене не спростовує статус позивача як спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину шліхом вступу у володіння в межах встановленого строку. Позовні вимоги стосуються лише майна, яке не було охоплено свідоцтвом ОСОБА_2 про право на спадщину, але яке було охоплено заповітом на користь позивача, і на яке вона, як спадкоємець за законом, права не отримала.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно із ст. 16 ЦК України способом захисту свого права є визнання права.
Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково. Згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 81, 89, 263 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 48.4 кв.м., веранди літ. «а», погрібу літ. «Б», сараю літ. «В», сараю літ. «Г», сараю з літньою кухнею літ. «г», сараю літ. «г1», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
В частині решти вимог у позові відмовити.
Стягнути з Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 05399248) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 605,60 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 605,60 грн. судового збору.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Андрій СОЛОВЙОВ