Справа № 604/1468/24
Провадження № 2-а/604/2/25
28 березня 2025 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сташківа Н.Б.,
за участі: секретаря судового засідання Малиш А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Підволочиську Тернопільської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Щербатюк О.Д., звернулася до Підволочиського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради про скасування постанови №40 від 25 жовтня 2024 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 вересня 2024 року стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, серії ВАД №224435 за ч.2 ст.156 КУпАП. 25 жовтня 2024 року за результатами розгляду даного протоколу адміністративною комісією при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради прийнято постанову якою було визнано позивача винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн.
Позивач вважає дану постанову незаконною та протиправною і зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього не може бути беззаперечним доказом вини позивача, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини,
за відсутності інших належних доказів і не звільняє орган, що склав протокол, від доведення правомірності свого рішення.
Вважає, що під час винесення постанови адміністративною комісією були відсутні докази того, що позивач здійснював продаж алкогольних напоїв, займався торгівлею в розумінні ч.2 ст.156 КУпАП. Крім того матеріали справи не містять інформацію про вилучення предметів, ніби то, адміністративного правопорушення, а саме алкогольних напоїв. Особою, що складала протокол, не наведено доказів того, що ОСОБА_1 продавав, саме алкогольні напої.
А тому, позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення прийнято без належних доказів його вини, винесена з грубим порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому просить визнати її протиправною та скасувати.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено дату судового засідання.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, представник позивача, адвокат Щербатюк О.Д. подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.
Представниця відповідача в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, вказала, що позовні вимоги вважає такими що не підлягають задоволенню. Крім того, раніше подала до суду відзив, згідно якого
Заявлені позовні вимоги не визнала, заперечила щодо задоволення позову. Пояснила, що вина у вчиненні адміністративного правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП доведена повністю, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. Постанова винесена з дотриманням вимог законодавства та є обґрунтованою. Позивач, під час засідання адміністративної комісії стосовно справи про адміністративне правопорушення, вину у скоєнні правопорушення визнав та вказав, що сплатить штраф.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №224435 від 26 вересня 2024 року: 26.09.2024 р. о 10:20 год. гр. ОСОБА_1 порушив правила торгівлі пивом (слабоалкогольним напоєм «BER MIX») в магазині гуртовня (склад-магазин) АДРЕСА_1 , здійснив продаж BERMIX 0,5 л 2.5% промілеособі яка не досягла вісімнадцятирчного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив правопорушенян передбачене ч.ІІ ст.156 КУпАП.
25 жовтня 2024 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради прийнято постанову №40, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП .
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності (ст.245 КУпАП).
Склад адміністративного правопорушення характеризується сукупністю чотирьох елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу порушення в цілому, що згідно з п.1 ст.247 КУпАП є обставиною, що виключає провадження у справі: провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигарарет), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Отже, ч. 2 ст. 156 КУпАП є бланкетною та відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами.
Такою спеціальною нормою є п.1 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якою забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років.
Згідно до ч.5 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець повинен звернутися до такого покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.
Дослідивши наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №224435 від 27 січня 2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП, судом встановлено, що у вказаному протоколі не зазначено інформації про вилучення слабоалкогольного напою, який мав би бути предметом вчинення адміністративного правопорушення, що «поза розумним сумнівом» підтверджувало б продаж вказаного товару.
Відповідно до п.15 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Відповідно до ч.1, 2 ст.265 КУпАП, речі і документи, що є безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
В той же час, безпосереднім предметом правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП став слабоалкогольний напій, який всупереч зазначеній вимозі закону працівником поліції вилучений не був.
Окрім цього, представником відповідача не надано жодних належних фото, відео, чи інших доказів, які б підтверджували факти викладенні в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №224435 від 26 вересня 2024 року.
Згідно Протоколу №28 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради від 25 жовтня 2024 року, встановлено, що адміністративною комісією було розглянуто, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , та встановлено, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №224435 від 26.09.2024 року та рапорту, у матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_1 від 26.09.2024 року, копія ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, копія свідоцтва платника єдиного податку та копія паспорта неповнолітньої ОСОБА_2 .
Копії вищевказаних доказів надані суду відповідачем, однак жоден із зазначених доказів не підтверджує факту продажу позивачем чи купівлі неповнолітньою особою слабоалкогольного напою за наведених у протоколі обставин.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП полягає у порушенні працівником підприємства (організації) торгівлі правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, особі, яка не досягла 18 років.
Однак суд звертає увагу, що відповідачем не підтверджено факту продажу слабоалкогольного напою ОСОБА_1 , а саме не підтверджено розрахунковим документом чи будь-якими іншими доказами.
А як зазначено у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі підтверджує, розрахунковий документ (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо) складений у електронній чи паперовій формі.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній розрахунковий документ, який би засвідчував факт продажу позивачем слабоалкогольного напою неповнолітній ОСОБА_2 , то суд вважає, що відповідач не встановив об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № Ж1/81171217/16 (адміністративне провадження №К/9901741573/18).
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Даний факт доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У Постанові від 26 квітня 2018 року по справі №338/855/17 Верховний Суд вказав, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст.76 КАС).
За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99) від 27 жовтня 2004 року, суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Суд забов'язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути приТернопільяні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а, постанова від 08 липня 2020 року.
Доктрина плодів отруйного дерева (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини» від 01 липня 2010 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 серпня 1998 року, «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року, «Балицький проти України» від 03 листопада 2011 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Яременко проти України» від 12 червня 2008 року.
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж ( справа «Гефген проти Німеччини» №22978/05 від 01 липня 2010 року).
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій .
Таку ж позицію висловив Верховний Суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив, що поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Позивач під час складання протоколу про адміністративне правопорушення надав письмові пояснення про визнання своєї вини.
Однак, як зазначено в правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі не належних і не допустимих доказів.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в не рівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як зазначено в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 08 липня 2020 року, справа №177/525/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону не дотримані відповідачем у повній мірі.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не перевірено чи мав місце факт вчинення адміністративного правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які б свідчили про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП України. Відповідачем належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не надано належних доказів скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП. А тому постанова №40 від 25 жовтня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 6800 грн підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що, всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, а також наявність складу такого правопорушення в діях позивача не підтверджено належними доказами і не обґрунтовано відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення, не доведена об'єктивна сторона даного правопорушення. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради неповно встановила обставини справи та прийняла постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог чинного законодавства, постанова адміністративної комісії підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, ст.ст.7, 156, 247, 251КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Підволочиської селищної ради №40 від 25 жовтня 2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Підволочиського районного
суду Тернопільської області Н.Б. Сташків