Справа № 602/970/24
Провадження № 2/602/45/2025
"03" квітня 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Наумчука В.А.,
за участю:
секретаря с/з Майхрук Н.М.,
представника позивачки адвоката Молень Р.Б. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, -
ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Молень Р.Б. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, в якому просить визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із нею.
Позовні вимоги мотивувала тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зареєстровані разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 . З відповідачем сторони припинили спільне проживання та шлюбні відносини у 2023 році.
У зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну та загостренням бойових дій на території України, задля безпеки дітей позивачка змушена була переїхати з ними до Італії. Станом на дату звернення до суду із позовом позивачка разом із дітьми фактично проживають у місті Скіо Італійської Республіки за адресою АДРЕСА_2 . Дочка ОСОБА_3 зарахована до 3-го класу, а син ОСОБА_4 зарахований до 1-го класу початкової школи державного комплексного закладу освіти Тьєне.
Позивачка на час звернення з позовом до суду має постійне місце роботи та стабільний дохід, що зумовлює для неї можливість утримувати дітей самостійно, оплачувати оренду житла, забезпечувати належний догляд за дітьми та достатній рівень харчування, лікування, розвитку, освіти, тобто за час окремого проживання подружжя, позивачка створила належні умови для виховання та розвитку дітей, самостійно їх утримує їх, піклується про їх фізичний та духовний розвиток. Однак, між подружжям відсутня спільна домовленість щодо визначення місця проживання дітей, що залишає для відповідача можливість маніпуляцій такою невизначеністю, а також шкодить стійкості психічного розвитку дітей, що стало причиною звернення позивачки із позовом до суду про визначення місця проживання дітей із матір'ю.
Ухвалою суду від 11.10.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 12 листопада 2024 року.
Ухвалою суду від 12.11.2024 у зв'язку з неявкою учасників справи підготовче засідання відкладене на 03 грудня 2024 року.
Ухвалою суду від 03.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 січня 2025 року. Зобов'язано Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надати висновок щодо розв'язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання їхніх неповнолітніх дітей.
Ухвалою суду від 02.01.2025 відкладено розгляд справи на 16.01.2025.
У судових засіданнях 16.01.2025 та 20.02.2025 за клопотанням представника позивача оголошувалась перерва до 20.02.2025 та 03.04.2025 відповідно.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, як вбачається із матеріалів справи, на даний час проживає за межами території України.
Представник позивачки, адвокат Молень Р.Б., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник позивачки не заперечує проводити розгляд справи без участі відповідача та ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак не повідомив суд про причини своєї неявки в судове засідання та не подав відзиву на позов.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У надісланому суду листі від 21.03.2025 просить справу розглядати без їхнього представника.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з'явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а представник позивачки не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, заслухавши пояснення позивачки, її представника, заслухавши думки дітей, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони 11.06.2011 зареєстрували шлюб, про що відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції зроблений відповідний актовий запис № 711, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.06.2011 (а.с.5).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітніх:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6);
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 7).
Як вбачається із довідки про склад сім'ї, виданою муніципалітетом міста Скіо від 20.06.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживають у АДРЕСА_2 (а.с. 18).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вперше зарахована у навчальному році 2024-2025 до 3-го класу, секції В у початковій школі «Ч. Коллоді» за адресою: вулиця Ломбардія Тьєне, цього навчального закладу, а за навчальні роки 2022-2023 та 2023-2024 відвідувала заняття регулярно, що підтверджується довідкою директора державного комплексного закладу освіти Тьєне від 28.08.2024 (а.с. 24).
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вперше зарахований у навчальному році 2024-2025 до 1-го класу, секції В у початковій школі «Ч. Коллоді» за адресою: вулиця Ломбардія Тьєне, цього навчального закладу, що підтверджується довідкою директора державного комплексного закладу освіти Тьєне від 28.08.2024 (а.с. 22).
Згідно з довідками № 84 від 28.08.2024 та № 85 від 28.08.2024, виданих директором Тернопільської початкової школи № 2 Тернопільської міської ради, вбачається, що ОСОБА_3 навчається в 3 класі Тернопільської початкової школи № 2, а ОСОБА_4 буде навчатися в 1 класі Тернопільської початкової школи № 2 (а.с. 25-26).
Як вбачається із протоколу № 2100023201078029 від 06.07.2023 про укладення трудового договору ОСОБА_1 має постійне місце роботи (а.с. 13-14).
У судовому засіданні 16.01.2025, у якому позивачка разом з дітьми брала участь у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, ОСОБА_1. підтримала позовні вимоги, пояснила, що фактично відповідач ОСОБА_2 не оспорює місце проживання дітей, лише кілька разів під час сварок, які зі слів позивачки відбулися після їхнього переїзду в Італію (після 03.03.2022, точного часу не зазначила), відповідач погрожував, що забере дітей до себе, коли буде мати власне житло. До правоохоронних органів з приводу цих погроз відповідача вона не зверталася. Разом з тим, позивачка пояснила те, що рішення суду про визначення місця проживання дітей з нею потрібне їй для того, щоб на майбутнє не брати у відповідача як батька дітей дозвіл на перетин державного кордону кожного разу, коли вона буде мати намір разом з дітьми приїхати в Україну чи виїхати з України. Також повідомила суду, що відповідач фактично проживає недалеко від неї, в Республіці Італія, у тому же районі, але іншому населеному пункті. Час від часу він спілкується з нею і з дітьми. Підтвердила, що відповідач знає про цю справу, яка розглядається судом, та отримує документи від суду, оскільки він зареєстрований в Електронному суді.
У тому ж судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку суд заслухав думки дітей сторін, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які повідомили суду, що не хочуть проживати з батьком, а хочуть проживати разом з мамою.
Згідно із висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 375 від 19.03.2025, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Такого висновку, як убачається з його тексту, орган опіки та піклування дійшов на підставі письмових матеріалів цивільної справи (довідок про місце проживання позивачки та дітей, довідок про місце навчання дітей), результатів обстеження зареєстрованого місця проживання позивачки і дітей у м. Тернопіль, де фактично ні позивачка, ні діти не проживають, а також письмової заяви представника позивачки, адвоката Моленя Р.Б. про те, що відповідач, батько дітей, погрожує матері, що забере дітей до себе. Безпосередньо, ні з позивачкою, ні з відповідачем представники органу опіки та піклування при підготовці зазначеного висновку, у т.ч. за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку, не спілкувалися.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених у цій справі позовних вимог про визначення місця проживання дитини, суд виходить з такого.
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).
Частинами першою, другою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частиною 1 статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Нормами частин четвертої-п'ятої статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У своїй постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), зазначив, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.
З наведених вище норм права та правових висновків, щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду слідує, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. Втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дітей має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками.
Суд зауважує, що у цій справі позов про визначення місця проживання малолітніх дітей був поданий їхньою матір'ю, з якою діти і так фактично проживають, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач заперечує проти того, щоб діти проживали разом із матір'ю, і що між сторонами існує спір щодо фактичного місця проживання дітей матеріали справи не містять і сторона позивача таких доказів не надала.
Після звернення позивачки до суду з цим позовом відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд цієї справи у суді, не подав до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з батьком не звертався, будь-яких належних доказів, які б свідчили про його бажання і волю щодо визначення місця проживання дітей із батьком, суду не надав.
Та обставина, що відповідач був обізнаний з розглядом судом цієї справи підтверджується довідками від 14.10.2024, 04.12.2024, 03.01.2025 про доставку електронних документів - ухвал суду до його електронного кабінету, повідомленням № 10471, згідно з яким відповідач сплатив судовий збір та 20.01.2025 отримав доступ до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС, а також довідками від 13.02.2025 та 21.02.2025 про доставку судових повісток в електронному вигляді на його електронну адресу, вказану в його Електронному кабінеті користувача ЄСІТС.
Висновок органу опіки і піклування, поданий суду, теж не містить жодних відомостей про те, що між сторонами існує спір з приводу місця проживання дітей, з яким вони зверталися б до цього органу.
Посилання органу опіки та піклування у висновку на пояснення представника позивачки, адвоката Моленя Р.Б., про те, що батько дітей погрожує матері, що забере дітей до себе, не є, на думку суду, належним обґрунтуванням наявності такого спору між сторонами за відсутності спілкування представників органу опіки та піклування безпосередньо з батьком та матір'ю дітей та нез'ясування їх дійсних розбіжних позицій щодо визначення місця проживання дітей.
До того ж суд зауважує, що у підготовчому засіданні 03.12.2024 представник позивачки, адвокат Молень Р.Б., надав пояснення суду про те, що стороні позивача не відомо фактичне місце проживання відповідача, оскільки він не підтримує стосунків з позивачкою вже більше року. Наведені пояснення представника позивачки спростовуються поясненнями самої позивачки про те, що їй відомо про те, що відповідач проживає у населеному пункті, у якому працює позивачка і навчаються діти, де відповідач придбав будинок, і що відповідач час від часу спілкується з нею та з дітьми.
Натомість на запитання суду про те, чи оспорював відповідач якимось чином місце проживання дітей, чи вчиняв якісь дії, які б свідчили про наявність спору між батьками щодо місця проживання їхніх дітей, позивачка відповіла негативно.
Суд зауважує, що саме по собі звернення позивачки до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з матір'ю без належного обґрунтування не свідчить про існування спору між батьками щодо місця проживання дітей.
За умови відсутності існування такого спору зрозуміле бажання позивачки спростити собі на майбутнє процедуру перетину кордону з дітьми, що пов'язано з необхідністю отримувати від батька нотаріально посвідчену згоду, не є, на думку суду, достатньою підставою для звернення за судовим захистом у справі про визначення місця проживання дітей.
Підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права особи (статті 15, 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові, про що неодноразово вказував Верховний Суд (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
У постанові від 10.07.2024 у справі 127/16211/23, правовідносини у якій є аналогічні з цією справою, що розглядається, Верховний Суд висловився, що відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини свідчить про те, що права позивача не порушені, що має наслідком відмову у позові.
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що вимоги про визначення місця проживання дітей з матір'ю заявлені позивачкою передчасно, оскільки її права відповідачем порушені не були, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, суд роз'яснює, що у разі виникнення у майбутньому реального спору з відповідачем щодо визначення місця проживання дітей, позивачка не позбавлена права звернутися до суду з аналогічним позовом, надавши суду докази на підтвердження зазначених обставин.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому понесені судові витрати у цій справі відповідно до положень ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачкою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 19, 141, 150, 155, 160, 161 СК України, ст. 13, 49, 76-81, 89, 141, 175, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом із матір'ю - відмовити.
Судові витрати у цій справі, понесені позивачкою, - залишити за позивачкою.
Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧКА: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивача: адвокат Молень Ростислав Богданович, адреса - 46003, м.Тернопіль, вул. За Рудкою, 33, оф.705, РНОКПП НОМЕР_5 .
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження - 46001, м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 1, ЄДРПОУ 43459222.
Суддя: В. А. Наумчук