Справа №601/721/25
Провадження № 2-а/601/91/2025
02 квітня 2025 року
Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючої судді Шульгач Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування вимог вказує, що 20 лютого 2025 року відносно нього була винесена постанова №309 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу 17 000 грн. З данною постановою не згідний, вважає її незаконною, оскільки повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував. Всі необхідні дані військового обліку ним уточнено вчасно. Крім того, він має право на відстрочку, передбачене ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно наміру ухилятись від відповідача він не мав. Просить постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП скасувати.
Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 03.03.2025 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
10.03.2025 року представник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №1750127 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.01.2025. Лист повернувся з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». На визначену в повістці дату і час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув та будь яких підтверджувальних документів, які б засвідчували поважність причин неприбуття у визначений у повістці строк не надав. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги ст.22 ч.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не з'явився за викликом.
14.03.2025 представник позивача адвокат Іванько О.С. подала відповідь на відзив згідно якого зазначила, що ОСОБА_1 є піклувальником свого неповнолітнього брата, який є дитиною сиротою, враховуючи зазначене має право на відстрочку на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За вказаних обставин позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про отримання відстрочки, проте відстрочки досі не отримав. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 порушують права позивача. Крім цього, 24 листопада 2024 року позивачу виповнилося 25 років. 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 ще у статусі призовника, оновив військово-облікові дані. Позивачу присвоєно військово-облікову спеціальність та визначено номер в реєстрі Оберіг. Згідно військово-облікового документу, сформованного у системі Резерв+ ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 11.11.2024, він оновив військово-облікові дані, пройшов ВЛК. ОСОБА_1 не міг прибути 20.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також не міг повідомити про причини неприбуття, оскільки фактично не знав про наявність повістки.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
ОСОБА_1 07.01.2025 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» направлявся рекомендований лист з повідомленням, який містив у собі повістку №1750127 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно повістки №1750127 ОСОБА_1 необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.1.2025 о 09 год. 00 хв для уточнення даних.
Лист повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення №309 від 20.02.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 07.01.2025 у відповідності до вимог ПКМ України №560 від 18.05.2024 за допомогою поштового зв'язку «Укрпошта» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №1750127 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 20.01.2025. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На визначену дату і час ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк не надав, чим порушив правила військового обліку, затвердженні Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487.
Згідно постанови №309 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 20.02.2025 визнано виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУаАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Згідно довідки Резерв + сформованої 13.03.2025, ОСОБА_1 дані уточнив 11.11.2024.
Згідно рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради №1353 від 19.09.2023, надано статус дитини-сироти неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради №1354 від 19.09.2023, призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 піклувальником його рідного брата дитини-сироти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щододоведеності вини особи тлумачаться на їїкористь.
Цим принципом повинен керуватись працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами, якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказанійвище статті Конституції України.
Однак, жодного доказу на підтвердження порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за обставин, що викладених в оскаржуваній постанові представником відповідача до суду не надано. Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема, які свідчили б про вчинення адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що позивач 20.01.2025 не з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_6 з поважної причини, оскільки не отримав повістки, яка йому була надіслана засобами поштового зв'язку, а тому не знав і не міг знати про дату виклику.
Також, в судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Має правом на відстрочку на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Кременецької міської ради №1353, №1354.
Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт свідомого, умисного ухилення від виконання обов'язків військового обліку позивачем. Відсутнє підтвердження факту вручення повістки ОСОБА_1 тане враховано право на відстрочку, передбачене ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 132,139, 143, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП - задовольнити.
Постанову Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 №309 від 20 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень скасувати.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Головуючий: Н. М. Шульгач