26 березня 2025 р. Справа № 597/1672/24
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Торської І.В.
за участю секретаря судового засідання Лопушняк З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, Одеського НДЕКЦ МВС України, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного МУМЮ (м.Одеса) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування і зняття із нього арешту,
Представник позивачки, адвокат Кульгавець С.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зняти накладений у виконавчому провадженні №30506071 постановою державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Крамаренко Г.П. № B-6 від 12.01.2012 року арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_2 , обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №12054080 та визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцею за законом четвертої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке складається із квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка була власницею квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки №1008 виданої 11.05.2023 року виконавчим комітетом Заліщицької міської ради, на момент смерті ОСОБА_3 з нею проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , син ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , власницею якої була його мама ОСОБА_3 . Позивачка ОСОБА_1 з 2015 року проживала однією сім'єю, за адресою: АДРЕСА_2 , з ОСОБА_2 . Інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом після смерті ОСОБА_2 немає. До майна померлого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Чаплій А.М. заведено спадкову справу № 24/2023 за заявою позивачки ОСОБА_1 . В процесі оформлення права власності на спадкове майно, представником позивачки за допомогою ДРРПНМ було виявлено, що на все майно ОСОБА_2 накладено державним виконавцем Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ арешт №12054080. З метою зняття вказаного арешту з нерухомого майна, на яке мав право ОСОБА_2 , враховуючи факт його смерті та вбачаючи підстави для закриття виконавчого провадження, представник позивачки із адвокатським запитом звертався до Київського ВДВС у місті Одесі. Однак, вказаним органом ДВС відповіддю №51008 від 09.04.2024 року відмовлено у задоволенні адвокатського запиту з мотивів того, що ОСОБА_1 не являється стороною виконавчого провадження №30506071. В той же час, начальник ВДВС підтвердив факт накладення 12.01.2012 року арешту на все майно ОСОБА_2 постановою № B-6 із внесенням відповідних відомостей до ДРРП. В подальшому, на адвокатський запит представник позивачки отримав ще одну відповідь від Київського ВДВС у місті Одесі №55721 від 17.04.2024 року у якій повідомлено, що виконавче провадження № 30506071, боржником у якому був ОСОБА_2 та в рамках якого на все його майно було накладено арешт завершене 31.05.2012 року із поверненням виконавчого документа стягувачові. Виконавче провадження №30506071 передано в архів і зі спливом трирічного строку зберігання знищене у порядку передбаченому законодавством. Маючи в розпорядженні вказану вище інформацію 09.10.2024 року позивачка знову звернулася до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Чаплій А.М. із заявою про видачу їй свідоцтва про справо на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Однак, приватний нотаріус письмовою відповіддю № 02-14 від 09.10.2024 року відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та запропонувала звернутися до суду з метою вирішення питання по суті, оскільки на майно спадкодавця накладено арешт і зняти його являється неможливим через знищення матеріалів виконавчого провадження.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13.11.2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 25.02.2025 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак її представник, адвокат Кульгавець С.М. надав до суду заяву в якій просить справу розглядати за його відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, однак від міського голови надійшов відзив на позовну заяву, в якому, щодо задоволення позовних вимог в частині заперечує. В обґрунтування відзиву зазначає, що позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно після зняття арешту на вказане майно не підлягає до задоволення, оскільки позивачка не буде позбавлена реалізації такого права у відповідності до Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Також у відзиві просив розгляд справи проводити без участі представника міської ради.
Представник відповідача Одеського НДЕКЦ МВС України, в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання, в якому просить, розгляд справи проводити без їх участі за наявними у справі матеріалами. Щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного МУМЮ (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, подавши клопотання, в якому він просить, розгляд справи проводити без їх участі. Заперечення щодо позовних вимог - відсутні.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.10.2019 року.
ОСОБА_3 була власницею квартири АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі-продажу від 05.02.1992 року зареєстрованого державним нотаріусом Заліщицької ДНК Чаплій А.М. в реєстрі за №752.
Відповідно до реєстрового напису, вчиненого на вказаному вище договорі купівлі-продажу, зазначена квартира Чортківським МБТІ 20.05.1992 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 в реєстровій книзі № 10 за реєстровим номером 1455.
Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна від 26.04.2023 року квартира АДРЕСА_1 має наступні технічні характеристики: загальна площа 46,0 кв.м.; житлова площа 31,0 кв.м. та складається із: 2-1 коридору площею 2,9 кв.м.; 2-2 кухні площею 8,9 кв.м.; 2-3 житлової кімнати площею 18,0 кв.м.; 2-4 житлової кімнати площею 13,0 кв.м.; 2- 5 веранди площею 3,2 кв.м.; сараю "Б" спільного користування.
Відповідно до довідки №1008 виданої 11.05.2023 року виконавчим комітетом Заліщицької міської ради, на момент смерті ОСОБА_3 з нею проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , син ОСОБА_2 .
23.12.2010 року ОСОБА_3 згідно заповіту все своє майно заповіла ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13.03.2023 року.
Відповідно до довідки №1161 виданої 06.06.2023 року виконавчим комітетом Заліщицької міської ради, на момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , один.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Позивачка ОСОБА_1 з 2015 року проживала однією сім'єю, за адресою: АДРЕСА_2 , з ОСОБА_2 . Вказане стверджується рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23.06.2023 року у справі №597/1210/23, яке набрало законної сили 25.07.2023 року.
До майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 11.08.2023 року приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Чаплій А.М. заведено спадкову справу № 24/2023 за заявою позивачки ОСОБА_1 . Інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом після смерті ОСОБА_2 немає.
Згідно інформації з державного реєстру 346667371 від 15.09.2023 року вбачається, що на все майно ОСОБА_2 12.01.2012 року накладено державним виконавцем Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ арешт №12054080.
На адвокатський запит №24/24 від 01.04.2024 року Київським ВДВС у місті Одесі, відповіддю №51008 від 09.04.2024 року відмовлено у задоволенні запиту з мотивів того, що ОСОБА_1 не являється стороною виконавчого провадження №30506071. В той же час, начальник ВДВС підтвердив факт накладення 12.01.2012 року арешту на все майно ОСОБА_2 постановою № B-6 із внесенням відповідних відомостей до ДРРП.
Згідно відповіді Київського ВДВС у місті Одесі №55721 від 17.04.2024 року повідомлено, що виконавче провадження № 30506071, боржником у якому був ОСОБА_2 та в рамках якого на все його майно було накладено арешт завершене 31.05.2012 року із поверненням виконавчого документа стягувачеві.
Виконавче провадження №30506071 передано в архів і зі спливом трирічного строку зберігання знищене у порядку передбаченому законодавством.
09.10.2024 року на заяву позивачки про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , приватним нотаріусом письмовою відповіддю № 02-14 від 09.10.2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки на майно спадкодавця накладено арешт і зняти його являється неможливим через знищення матеріалів виконавчого провадження.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
У відповідності до розділу 10 пункту 4 підпункту 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) видача свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року по справі № 463/3251/22 (провадження № 61-13094св22) законом у цьому випадку передбачений спосіб судового захисту порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Аналогічний висновок викладене у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про накладення арешту була винесена 12.01.2012 року, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа була заведена 11.08.2023 року.
Підставою для звернення позивачки із позовом стало накладення державним виконавцем арешту на спірну квартиру, яка за життя належала на праві власності ОСОБА_3 , яку за життя успадкував ОСОБА_2 та яку після смерті останнього успадкувала позивачка, з посиланням на те, що матеріали виконавчого провадження знищені та зняття арешту з майна не дається можливим.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та право застосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною 4 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Відповідно до ч.5 вказаної статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Під час судового розгляду встановлено, що виконавче провадження в межах якого було накладено арешт на належне ОСОБА_2 майно знищено за закінченням терміну зберігання, однак накладений арешт знятий не був, тому суд доходить висновку, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння спадкоємця майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення з позовом до суду, відсутність фактичних майнових претензій стягувача, оскільки такий не встановлений ні судом, ні Київським відділом Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного МEМЮ (м.Одеса).
Виходячи з викладеного вище, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту з урахуванням положень ч.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» шляхом зняття арешту з квартири та виключення з реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію обтяження вказаного майна, що в даному випадку є ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, суд виходить з такого.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те в частині визнання за ОСОБА_1 право власності квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити, оскільки нотаріус, в разі зняття арешту на спірне нерухоме майно, має право в установленому законом порядку видати позивачу свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» звернуто увагу судів на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п.23).
Отже, питання визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на вищевказане нерухоме майно може вирішуватись в судовому порядку лише після відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування.
А відтак, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах, оскільки сторони не заявляють вимоги про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 200, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 280-284, ч.1 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зняти накладений у виконавчому провадженні №30506071 постановою державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №B-6 від 12.01.2012 року арешт зі всього нерухомого майна, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №12054080.
В решті частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачі: Заліщицька міська рада Чортківського району Тернопільської області, юридична адреса: м.Заліщики вул.С.Бандери, 156, Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058396.
Одеський НДЕКЦ МВС України, юридична адреса: м.Одеса, вул.Прохоровська, 35, код ЄДРПОУ 25574222.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного МУМЮ (м.Одеса), юридична адреса: м.Одеса, вул.Генерала Петрова,1, код ЄДРПОУ 41407330.
Повний текст судового рішення складено 03.04.2025.
Суддя І.В. ТОРСЬКА