Справа № 583/717/25
2-а/583/27/25
03 квітня 2025 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Семенової О.С.,
за участю секретаря
судового засідання Гайдейчук К.С.,
представника позивача Кудіна О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Кудіна О.М., 18 лютого 2025 року звернувся до суду з цим адміністративним позовом, який уточнив 07 березня 2025 року, та просить скасувати постанову № 1422/2024 від 08 липня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, який на цей час подвоївся та становить 34000,00 грн, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06 липня 2024 року об 11 год 30 хв встановлено факт його неявки за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на визначену дату 18 червня 2024 року на 09 год 00 хв без поважних причин у зв'язку з мобілізацією, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинене в особливий період. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. В оскаржуваній постанові зазначено, що ним було порушено правила військового обліку, при цьому взагалі не вказано та не конкретизовано, яку норму Правил, який конкретно пункт банкетної норми порушено та в чому полягае об?єктивна сторона, якими доказами підтверджується факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Вважає, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення. Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, згідно з оскаржуваною постановою суть правопорушення полягає саме в тому, що він не з'явився за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на визначену дату 18 червня 2024 року на 09 год 00 хв. без поважних причин у зв?язку з мобілізацією, що не відповідає дійсності, так як він в цей день хворів, приносив до ТЦК відповідну довідку, а також повідомив про свій діагноз, з яким він не має бути призваний за мобілізацією, а саме - розлади психіки «F70». Йому працівниця Охтирського РТЦК в кабінеті № 4 повідомила, що необхідно принести документ з діагнозом та якщо є, документ що посвідчує групу інвалідності, і тоді приймуть рішення щодо подальшої мобілізації. Після 18 червня 2024 року він ще раз приходив до РТЦК, де надав відповідні документи і 01 липня 2024 року, тобто задовго до винесення оскаржуваної постанови, отримав направлення на проходження ВЛК. З 01 липня 2025 року по 02 липня 2025 року він пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби. Розгляд протоколу в його присутності не проводився, копію постанови він не отримував, підписував чисті бланки. Про накладення на нього штрафу в сумі 17000,00 грн дізнався, коли адвокат ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.
05 березня 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 Думчикова А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить залишити постанову про накладення адміністративного стягнення від від 08 липня 2024 року № 1422/2024 без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення. Свої заперечення мотивує тим, що адміністративне стягнення стосовно позивача накладене уповноваженою на те особою, у передбачений чинним законодавством України спосіб. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов?язаний прибути в зазначене у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов?язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Крім того відповідно до пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов?язані зобов?язані з?являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. При цьому пунктами 30, 30-2 Порядку № 560 визначено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, можуть, як централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов?язаним та резервістам засобами поштового зв?язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, так і друкуватися та вручатися військовозобов?язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді. Пунктом 34 Порядку № 560 зазначено, що централізований друк повісток, які сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, та направлення їх військовозобов?язаним та резервістам засобами поштового зв?язку здійснюються Міноборони або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі), на підставі відповідних договорів, укладених між Міноборони, призначеним оператором поштового зв?язку та/або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі). Таким чином при розгляді ІНФОРМАЦІЯ_4 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повно та всебічно встановлено обставини вчиненого правопорушення, а також правильно застосовано норми матеріального права. Справа була розглянута уповноваженою на те посадовою особою - начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах його компетенції з дотриманням процедури передбаченої чинним законодавством України, на основі суворого додержання закону. Постанова у справі є обґрунтованою, адміністративне стягнення відповідає матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 08 липня 2024 року № 1422/2024 /а.с. 25-30, 38-43/.
07 березня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кудіна О.М., надішла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що доводи, докази та аргументи, якими сторона відповідача обґрунтовує відзив, безпідставні, вважає їх необґрунтованими та таким, що не підлягають до врахування судом при ухвалення остаточного рішення по справі. У зв?язку з надходженням додаткових доказів на обґрунтування своїх заперечень відповідачами сторона позивача звертає увагу суду на наступні істотні обставини. Просить врахувати, що до відзиву відповідачами не надано повістку, яка направлялася або засобами поштового зв?язку, або була вручена під особистий підпис ОСОБА_1 . Крім того, стосовно дати, яку зазначено в оскаржуваній постанові, то сторона позивача викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на начебто визначену дату 18 червня 2024 року на 09.00 год., ОСОБА_1 взагалі навіть теоретично не міг будь-куди з?являтися із-за перебування на лікуванні з 17 червня 2024 року по 20 червня 2024 року. ОСОБА_1 було наказано підписати невідомі йому чисті бланки (як тепер з?ясовано, протокол та постанову), не роз?яснюючи змісту документів та процесуальних прав. Відповідач діяв умисно, усвідомлюючи, що позивач не розумів суті паперів, що він підписував. В даному випадку суди повинні перевіряти, чи є прямий умисел в особи, що притягується до такого суворого виду адміністративної відповідальності, як умисне ухилення від явки до ТЦК шляхом відмови від отримання повістки, і якщо таких обставин не встановлено, то в особи відсутній склад правопорушення, так як в ньому відсутня суб?єктивна сторона як один з обов?язкових ознак складу будь-якого правопорушення. Право особи з психічними розладами, на захист, як і всі права позивача були проігноровані і грубо порушені, можливість бути присутнім при винесення рішення суб?єктом владних повноважень, не надана, внаслідок чого ухвалена оскаржувана постанова. Відтак, розгляд справи проведений за відсутності позивача, його захисника, порушені його права на дослідження доказів, надання доказів, надання письмових пояснень, висловлювання доводів, клопотання про закриття справи та інше, що є підставою для скасування спірної постанови /а.с. 49-51/.
11 березня 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що за змістом ст. 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий режим воєнного стану визначається виключно законами України (п. 19 ст. 92 Конституції України). Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб регламентовані положеннями Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII). Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності (ст. 1 Закону № 389-VIII). Відповідно до ст. 2 Закону № 389-VIII, правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України (Закон України від 24.02.2022 № 2102-ХІ), у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який був неодноразово пролонгований і продовжує свою дію станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи. Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації, строк якої Указом Президента від 14.01.2025 № 27/2025 з 08.02.2025 продовжено на 90 діб. Зважаючи на викладене, адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, допущені починаючи з 17.03.2014 і по теперішній час, вважаються такими, що вчинені в особливий період. В пункті 41 Порядку № 560 закріплено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. Відтак, вищевказаними вимогами нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних прибувати за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені в повістці, яка може бути сформована як за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, так і шляхом оформлення на відповідному бланку. Відповідно до п. 41-2 Порядку № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу. Позивач ОСОБА_1 під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), будучи належним чином оповіщеним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення персональних даних і проходження ВЛК на 09 год. 00 хв. 18 червня 2024 року, шляхом особистого отримання повістки, у визначені дату, час та місце не прибув, про поважність причин неявки, передбачених п. 23 Порядку № 560 і документально підтверджених, у встановленому порядку не сповістив. В діях ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 06 липня 2024 року уповноваженою особою - інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_4 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 1422/2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, який відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було: роз'яснено суть вчиненого порушення (неявка за викликом до ТЦК та СП), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП; надано можливість висловити пояснення з приводу обставин вчиненого проступку;- зафіксовано відсутність будь-яких зауважень, заяв та клопотань; у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 11 год. 00 хв. 08 липня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 - вручено другий примірник протоколу. Шляхом проставлення особистого підпису у відповідних графах бланку протоколу, позивач підтвердив факт ознайомлення із суттю адміністративного правопорушення, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з часом та місцем розгляду справи, підтвердив відсутність зауважень щодо змісту протоколу. Відповідно до п. 23 Порядку № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: - перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; - смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Позивач, обґрунтовуючи неможливість явки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , посилається на Довідку № 249/87, видану 20 червня 2024 року КНП «Чернеччинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області. Станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови відомості про поважність причин неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ні в усному, ні у письмовому вигляді не надходили. Відповідач критично сприймає представлену суду довідку, оскільки за її змістом ОСОБА_1 дійсно хворів з 17 червня 2024 року по 20 червня 2024 року з діагнозом «остеохондроз поперекового відділу хребта». Проте, не вбачається характер перебігу хвороби та спосіб лікування - стаціонарно чи амбулаторно. У випадку стаціонарного лікування, починаючи з 17 червня 2024 року, позивач дійсно не мав можливості прибути за викликом до ТЦК та СП, однак виникає логічне питання «як 17 червня 2024 року йому під особистий підпис було вручено повістку?». Наявність хвороби не звільняла позивача від обов'язку повідомити про причини неявки за викликом до ТЦК у будь-який спосіб, з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Незважаючи на те, що факт неявки ОСОБА_1 за викликом до ТЦК та СП відбувся 18 червня 2024 року, протокол про адміністративне правопорушення був складений лише 06 липня 2024 року, зважаючи на приписи ст. 254 КУпАП «Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення». Позивача, як особу, яка допустила порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, було виявлено інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_4 - особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, 06 липня 2024 року. Крім цього відповідно до ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Згідно зі ст. 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. У відповідності до ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Доказів позбавлення чи обмеження ОСОБА_1 дієздатності надано не було. Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. В той же час, пп. 11 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.04.2024 № 3633 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що вимоги, зазначені у ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються через три місяці з дня опублікування цього Закону тобто з 17 липня 2024 року. Таким чином повістка ОСОБА_1 була вручена 17 червня 2024 року, коли вимога про необхідність здійснення відеозапису не діяла. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення на підставі наявних у справі доказів у присутності ОСОБА_1 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_2 виніс постанову від 08 липня 2024 року № 1422/2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не з'явився за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на визначену дату - 18 червня 2024 року о 09 год. 00 хв., без поважних причин. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, її доведено до відома позивача шляхом особистого вручення в день винесення. За наявності підтвердженого факту вчинення адміністративного проступку (неявка за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 ), постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 липня 2024 року № 1422/2024 відносно ОСОБА_1 винесена у межах повноважень, за результатом повного, об'єктивного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з урахуванням регламентованої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю, а тому підстави для її скасування відсутні. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався за участю позивача, копію оскаржуваної постанови було особисто вручено ОСОБА_1 в день її винесення - 08 липня 2024 року. Зазначені позивачем підстави пропуску процесуального строку не обумовлені об'єктивно непереборними обставинами і не являються такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Дії ОСОБА_1 щодо оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 липня 2024 року № 1422/2024, в частині виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку звернення до суду, були вчинені з порушенням вимоги «не зволікаючи та без невиправданих затримок». Таким чином, станом на час звернення (18 лютого 2025 року) до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 08 липня 2024 року № 1422/2024 сплинув встановлений законодавством процесуальний строк (строк позовної давності), що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду /а.с. 66-75/.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, його представник, адвокат Кудін О.М., в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не прибув, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи /а.с. 55/.
Представники відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не прибув, разом із відзивом на позовну заяву подав заяву про розгляд спарви без його участі /а.с. 75/.
З урахуванням думки представника позивача суд вважає за можливо провести судове засідання без участі позивача та представників відповідачів.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року. № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан. Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до положень частин 1-3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закониУкраїни,а також прийняті відповіднодо них укази ПрезидентаУкраїни таі нші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатностідержави, виконання військового обов'язку,проходження військовоїслужби, служби у військовому резервіта статусу військовослужбовців, а також міжнародні договориУкраїни, згода на обов'язковість яких наданаВерховною РадоюУкраїни. (ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 17 червня 2024 року ОСОБА_1 особисто під розписку було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 18 червня 2024 року о 09 год 00 хв. для уточнення даних та проходження ВЛК /а.с. 45/.
З 01 липня 2024 року до 02 липня 2024 року ОСОБА_1 пройшов ВЛК, з картки обстеження та медичного огляду слідує, що він перебуває на психоневрологічному диспансерному обліку стан F-70 /а.c 15/.
06 липня 2024 року інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_4 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 1422/2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 роз'яснено: суть вчиненого порушення (неявка за викликом до ТЦК та СП), зміст ст. 63 Конституції України, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП; - надано можливість висловити пояснення з приводу обставин вчиненого проступку, з яких слідує, що він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зв'язку з тим, що перебував за межами Сумської області, будь-яких зауважень, заяв та клопотань він не заявив, його повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 11 год. 00 хв. 08 липня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та вручено другий примірник протоколу. Протоколо особисто підписаний ОСОБА_1 у відповідних графах бланку протоколу, він підтвердив факт ознайомлення із суттю адміністративного правопорушення, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з часом та місцем розгляду справи, підтвердив відсутність зауважень щодо змісту протоколу /а.с. 47 зворот - 48/. Протокол відповідає вимогам ст.ст 256, 277-2 КУпАП, складений уповноваженою особою. Оскільки розгляд протоколу було призначено на 08 липня 2024 року, у позивача була можливість проконсультуватися або звернутися до адвоката, норми КУпАП не передбачають обов'язкову участь адвоката при розгляді протоколу про адміністартвине правопорушення відносно особи, яка має розлади психічного здоров'я. Крім того ОСОБА_1 не визнаний судом недієздатним. Тому суд не сприймає доводи адвокати, що до його обов'язкової явки при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення.
08 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в результаті розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 1422/2024 від 06 липня 2024 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесено постанову № 1422/2024 відносно ОСОБА_1 за те, що він що 06 липня 2024 року о 11-30 годині встановлено факт його неявки за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на визначену дату 18 червня 2024 року на 09 год 00 хв, без поважних причин у зв'язку з мобілізацією, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинене в особливий період. Враховано те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, в постанові є особистий підпис ОСОБА_1 з відміткою про те, що він особисто 08 липня 2024 року отримав копію вказаної постанови. Постанова набрала законної сили 18 липня 2024 року /а.с. 9/. 06 січня 2025 року цю постанову направлено на примусове виконання до Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області ПСМУ МЮ (м. Суми), на підставі, якої 28 січня 2025 року відкрито виконавче провадження № 77004287 /а.с. 10-11/.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_5 , яка надала показання про те, що вона є співмешканкою ОСОБА_1 , 17 червня 2024 року коли вона разом їхали в маршрутці із с. Доброславівки Охтирського району до м Охтирки на блокпосту ОСОБА_1 виписали пусту повістку. 18 червня 2024 року він поїхав в лікарню Чернеччинської селищної ради та лікувався вдома до 20 червня 2024 року, а потім з 20 до 30 червня 2024 року - лікувався амбулаторно в м. Полтаві.01 липня 2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов комісію за два дні, надав довідку про лікування, 05 липня 2024 року йому зателефонували, щоб він прибув до Охтирського РТЦК 06 липня 2024 року, в цей день відносно нього склали протокол, але копію він не отримував, протокол ніхто не розглядав. Через 7 місяців прийшов лист, що в нього є борг 34000,00 грн.
Суд, заслухавши показання свідка, яка підтвердила факт вручення ОСОБА_1 повістки 17 червня 2024 року особисто під підпис про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та те, що він 18 червня 2024 року поїхав до лікарні. Проте суд критично ставиться до показань цього свідка, оскільки остання є його співмешканкою і заінтересована у вирішення справи на його користь. Тим більш вона особисто не була присутньою в ІНФОРМАЦІЯ_9 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та в подальшому винесення постанови. Ці показання спростовуються іншими матеріалами справи та є суперечливими.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, (частина третя статті 210-1 КУпАП) тягнуть тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, для таких висновків у особи, яка винесла оскаржувану постанову, були підстави. При розгляді справи були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, також посадовою особою було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд не приймає доводи позивача, що він не отримував повістку про виклик на 18 червня 2024 року о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ці доводи спростовуються наданою розпискою, в якій вказані паспортні дані та рнокпп позивача, дата одержання, та особистий підпис ОСОБА_1 . Крім цього цей факт підтвердила свідок ОСОБА_5 , яка 17 червня 2024 року під час вручення повістки їхала разом із ОСОБА_1 в маршрутці.
Також в судовому засіданні спростовано твердження позивача про те, що протокол та оскаржувана постанова були розглянуті без його участі, оскільки цей протокол підписаний особисто ОСОБА_1 , який надав пояснення, що не прибув 18 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зв'язку з тим, що він був за межами Сумської області, в оскаржуваній постанові також є підпис ОСОБА_1 , яким він підтвердив, що 08 липня 2024 року отримав копію вказаної постанови, тобто був присутнім при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з позовом позивач не надав довідки КНП «Чернеччинський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 249/87 від 20 червня 2024 року про його лікування з 17 червня 2024 року до 20 червня 2024 року з діагнозом остеохондроз поперекового відділу хребта. Ця довідка з'явилася в матеріалах адміністративної справи як додаток до відповіді на відзив від 07 березня 2025 року / а.с. 54/.
Про свою хворобу з 17 червня до 20 червня 2024 року ОСОБА_1 не вказав у протоколі, що в свою чергу не дає суду можливості дійти висновку, що він повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що він з поважних причин не прибув за повісткою на 18 червня 2024 року о 09 год 00 хв.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ч. 1).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3).
Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, - відносяться до категорії військовозобов'язаних громадян України (ч. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-ХІІ, у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно із абз. 3 частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено обов'язок громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 560 передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із п. 28 Порядку № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до пунктів 30, 30-1, 30-2 Порядку № 560, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 закріплено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. Відтак, вищевказаними вимогами нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних прибувати за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені в повістці, яка може бути сформована як за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, так і шляхом оформлення на відповідному бланку. Відповідно до п. 41-2 Порядку № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 3543-ХІІ, громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Згідно із п. 3 Правил військового обліку, що є Додатком 2 до Порядку № 1487, військовозобов'язані за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП. Диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена КУпАП, яким визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту порушеного права згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому суд звертає увагу на положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в адміністративному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи чи інш..
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на заявлені позовні вимоги, визначальними обставинами для вирішення спірних правовідносин є визначення відповідності оскаржуваних дій відповідача критеріям правомірності, які пред'являються до дій та рішень суб'єктів владних повноважень.
Судо встановлено, що дії відповідача є правомірними, вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, яке зазначене в рішенні суду, а тому складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є законним. В результаті його розгляду була винесенна законна постанова про накладення на ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи позивача є не обгрунтованими, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суперечать встановленим в судовому засіданні фактам, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України, ст. ст. 235, 251, 252, 254, 256, 277-279, 280, 283 КУпАП, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області О. С.Семенова