Справа № 944/1680/25
Провадження №2-з/944/9/25
02.04.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Колтуна Ю.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
встановив:
до Яворівського районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборонити відчуження належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначає, що він має намір звернутись до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участі третьої особи Державного нотаріуса Коцюмбаса С.Й., про визнання недійсною Довіреності №1302, що видавалась 31.05.2024 від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відчуження вищевказаної квартири. Разом з тим заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
В судове засідання сторони відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України не викликались.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у визначений заявником спосіб, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З матеріалів заяви про забезпечення позову встановлено, що у приватній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власнсті на квартиру (будинок) від 12.11.1944 знаходиться об'єкт нерухомого майна - квартира, загальною площею 45.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З талону-повідомлення єдиного обліку №5914 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, вбачається, що 21.03.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» зареєстровано повідомлення зі служби 102 про те, що 21.03.2025 о 09:57 за адресою АДРЕСА_2 , побили батька заявниці ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Заявниця підозрює у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , який приблизно пів року намагався забрати квартиру у її батька. Підозрюваний разом із дружиною ОСОБА_2 напередодні забрали у батька паспорт та телефон.
З витягу ЄРДР за № 120255142350000095, встановлено, що 21.03.2025 внесено відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.125 КК України про те, що 21.03.2025 до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області із письмовою заявою звернувся ОСОБА_8 , в якій просить прийняти міри до ОСОБА_9 , знаходячись за місцем його проживання, вчинив конфлікт в ході якого побив його, спричинивши тілесні ушкодження.
Предметом позову, який має намір подати ОСОБА_1 буде визнання недійсною довіреності №1302, що на підставі якої повірені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уповноважені на відчуження належної заявнику нерухомості.
А тому, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Також, суд дійшов висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, є співмірним із гіпотетичними позовними вимогами та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту його порушеного майнового права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи, які викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими, а тому невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а тому заява підлягає задоволенню.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до правил ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Обставини, покладені заявником в основу обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову підтверджуються доказами долученими до заяви.
Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановити ухвалу, в якій зазначити вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішити питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Вид забезпечення позову, який позивач просить застосувати, передбачений п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування забезпечення позову, оскільки накладення арешту на нерухоме майно та заборона його відчуження не завдають шкоди правам його власника, не перешкоджають власнику квартири володіти та користуватися зазначеним майном.
Аналізуючи викладене, зважаючи на те, що існують обґрунтовані ризики того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся, зважаючи на те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не є забороненими, суд вважає, що заява про забезпечення позову до пред'явлення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом із зазначеним, суд вважає за необхідне вказати, що доводи, наведенні в даній ухвалі про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не свідчать про доведеність позовних вимог, що в цілому підлягає перевірці та оцінці під час розгляду та вирішення справи по суті.
Окремо, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову, зокрема, за вмотивованим клопотанням учасника справи, якщо останній заперечуючи в ході розгляду справи спростує підстави для накладення арешту на майно, зазначивши, яким чином накладення арешту порушує його права, та/або інші обставини, що свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149-154, 272, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 проживаючого у АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до пред'явлення позову - задовольнити.
Накласти арешт та заборонити відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме квартири у АДРЕСА_1 , площею 45,1 кв.м.
Заборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити змінити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири.
Заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення на відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо зазначеної вище квартири.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Суддя Ю.М.Колтун