Справа № 465/91/25
Провадження 2/465/1757/25
Іменем України
03.04.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: розірвання шлюбу,
У січні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25.08.2011 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 429.
Позовна заява (з урахуванням заяви від 06.03.2025) мотивована тим, що у подружжя сімейне життя не склалось, внаслідок чого зникло взаєморозуміння, почуття поваги та любові. Шлюбні відносини фактично припинились. Зазначає, що у зв'язку із перебуванням відповідача на території Сполучених Штатів Америки, подружжя разом не проживає з серпня 2023 року, спільного господарства не веде, жодних стосунків не підтримує. Крім цього, відповідач з використанням переписки повідомила позивача про наявність у неї стосунків з іншим чоловіком. Спори щодо визначення місця проживання дітей та поділу майна відсутні. Позивач вважає примирення неможливим. Тому збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та їх малолітньої доньки, у зв'язку із чим просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 26-26).
У судове засідання, призначене на 03.04.2025, сторони не з'явились.
3 квітня 2025 року (вх.№10346/25) від позивача надійшла заява, у якій він просив про проведення розгляду справи без його участі та підтримку позовних вимог (а.с. 32).
Крім цього, 03.04.2025 року (вх.№10347/25) від уповноваженого представника відповідача, адвоката Гелемея Юрія Миколайовича, на адресу суду надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності відповідача та її представника, зазначивши про визнання позовних вимог (а.с. 33-35).
За таких обставин суд дійшов висновку про проведення розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 25.08.2011 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець міста Львів та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка міста Львів перебувають у шлюбі, зареєстрованому 25.08.2011, про що зроблено актовий запис № 429 (а.с. 5).
Під час шлюбу у сторін народила донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 37 (а.с. 6).
Позивач стверджує, що шлюбні відносини між подружжям припинилися, сімейні відносини сторонами не підтримуються, спільне господарство не ведеться, дружина фактично проживає за межами України, де підтримує відносини з іншим чоловіком.
Відповідач заперечень щодо обставин справи не надала, викладеного позивачем не спростовувала.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У постанові від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц Верховний Суд вказав, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Отже, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17.
Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Стаття 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.
Згідно ч. 1 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. За приписами частини другої цієї ж статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим, подружжя фактично припинило відносини. Спорів щодо місця проживання дітей та з приводу поділу майна сторони не мають.
Враховуючи те, що позов поданий у січні 2025 року, проте з того часу подружжя не примирилося, не налагодило свої сімейні відносини, будь-яких заяв, клопотань процесуального характеру не надходило, а також з огляду на позицію позивача, який категорично наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, суд з урахуванням фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову дійшов висновку про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер і продовжується тривалий час, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «ТАСКОМБАНК» № 1261-0402-2098-3463 від 06.01.2025 (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, відтак суд дійшов висновку повернути позивачу з державного бюджету 605 грн. 60 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 605 грн. 60 коп. судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).
На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 10-13, 19, 76-80, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 293 ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110-113 СК України -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 25.08.2011 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, уродженцем міста Львова та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, уродженкою міста Львів (актовий запис № 429).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп., що становить 50% судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38008294, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. К. Левицького, 18) повернути з державного бюджету ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1261-0402-2098-3463 від 06.01.2025.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Текст судового рішення складено 03.04.2025 року.
Суддя: Баран О.І.