03.04.2025 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кшик О.І.
секретаря судового засідання Сисан С.І.
Справа № 458/219/25
Провадження №2-а/458/9/2025
Учасники справ:
позивач ОСОБА_1
представник позивача-адвокат Лука Т.М.
відповідач Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління
Національної поліції
у Львівській області,
відповідач Головне управління Національної поліції
у Львівській області,
представник відповідача інспектор ВП №2 Самбірського РВП ГУНП
у Львівській області
старший лейтенант поліції Бринь М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4094627 від 17.02.2025.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 17.02.2025 інспектором ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Бринем М.О. щодо нього було винесено оскаржувану постанову, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 9.2 б) Правил дорожнього руху. Позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, адже він не вчиняв зазначеного правопорушення, оскільки рухався по головній дорозі, яка в певній ділянці мала вигин, а тому в нього не виникло обов'язку вмикати світловий показчик повороту. Доказів вчинення ним адміністративного правопорушення немає, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю.
Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.02.2025 позовну заяву було залишено без руху, позивачу було надано п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, які він усунув 04.03.2025.
Суд своєю ухвалою від 04.03.2025 відкрив провадження в справі та призначив судове засідання.
Суд своєю ухвалою від 31.03.2025 витребував від ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області копію відеозапису, на якому 17.02.2025 зафіксовано факт можливого вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
28.03.2025 позивач подав до суду фото та відеодокази події, що мали місце під час складання постанови про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження.
31.03.2025 від відповідача ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області на виконання ухвали суду від 31.03.2025 подано електронні носії інформації, а саме три DVD-R диски зі відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, що стосуються відеофіксації можливого вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Лука Т.М. не з'явилися. 03.04.2025 представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання без їх участі.
У судове засідання представник відповідача ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області повторно не прибув, причин неявки не повідомив.
Підстав для відкладення розгляду справи у зв'язку з неприбуттям вказаного представника суд не встановив.
У судовому засіданні представник відповідача ГУ НП у Львівській області іспектор СРПП ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції Бринь М.О. заперечив проти позову. Пояснив, що винесена ним відносно ОСОБА_1 оскаржувана постанова за ч. 2 ст. 122 КУпАП є законною. Водій ОСОБА_1 , рухаючись транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 б) ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначив, що головна дорога, по якій рухався транспортним засобом позивач, різко змінює напрямок руху вправо під кутом 90°, а тому з врахуванням прилягання до головної дороги другорядної дороги зліва позивач був зобов'язаний включити правий світловий покажчик повороту. Вважає, що позивач не був би зобов'язаний включати правий світловий покажчик повороту, якщо б головна дорога з другорядною утворювала У-подібне перехрестя та не мала б різкого заокруглення як в даному випадку.
Обставини, які встановив суд та зміст спірних правовідносин.
Як видно з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.012.2025 серії ЕНА № 4094627, яка прийнята інспектором ВП №2 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Бринем М.О., 17.02.2025 о 17.56 год в селищі Бориня, вул. Івана Франка, 266 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "VOLKSWAGEN PASSAT" номерний знак НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2 б) ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Вважаючи постанову поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, позивач просить визнати її протиправною, скасувати та закрити провадження у справі.
Норми права, які застосував суд вирішуючи спір, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).
У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, в тому числі, опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно з роз'ясненнями наданими у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як видно з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення ним п. 9.2 б) Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 9.2. б) Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, зокрема, перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
За порушення вимог п. 9.2 б) Правил дорожнього руху передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ч. 2. ст. 122 КУпАП.
Відповідно до Розділу 1 Правил дорожнього руху маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Згідно з Розділом 9 Правил дорожнього руху попереджувальний дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" попереджає про заокруглення дороги радіусом менше 500 м поза населеними пунктами і менше 150 м у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю.
Відповідно до Розділу 1 Правил дорожнього руху головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної.
Відповідно до Розділу 33 Правил дорожнього руху дорожній знак пріоритету 2.3 “Головна дорога» надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.
Як видно з поданих суду позивачем та відповідачем відеозаписів, які досліджені у ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "VOLKSWAGEN PASSAT" номерний знак НОМЕР_1 , рухався асфальтованою дорогою в селищі Бориня Самбірського району Львівської області по вул. Івана Франка, проїхав попереджувальний дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч", за кілька метрів від нього проїхав дорожній знак пріоритету 2.3 "Головна дорога" із табличкою до цього дорожнього знаку 7.8 "Напрямок головної дороги".
Також, з поданих суду відеозаписів, фото-зображень, суд встановив, що наявний на вказаній ділянці руху дороги дорожній знак 2.3 "Головна дорога" з встановленою безпосередньо під ним табличкою 7.8 "Напрямок головної дороги", вказує на вигин дороги, яка заокруглюється праворуч.
Таке розташування зазначених дорожніх знаків за цієї обставновки дозволяє водію продовжувати рухатись по головній дорозі, без вмикання світлових покажчиків, оскільки ОСОБА_1 не здійснював маневру перестроювання, повороту або розвороту, а продовжував рух по головній дорозі, з такої не з'їжджав.
Твердження представника відповідача Бриня М.О., що на вказаній табличці 7.8 "Напрямок головної дороги" до дорожнього знаку 2.3 "Головна дорога" зображено кут повороку 90 градусів, що вимагає вмикання показчика повороту, спростовані дослідженим відеозаписом та фотозобораженням встановленого на цій ділянці руху зазначеного дорожнього знаку.
Отже, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що за конкретних обставин у цій справі позивач, як водій транспортного засобу, проїжджав по заокругленій ділянці (вигин дороги) головної дороги із зміною напрямку самої дороги та не змінював при цьому напрямок руху транспортного засобу, тобто не здійснював маневру перестроювання, повороту або розвороту, а продовжував рух по головній дорозі, з такої не з'їжджав.
Відтак, у такій ситуації позивач не був зобов'язаний дотримуватись вимог п. 9.2 б) Правил дорожнього руху, тобто подавати сигнал світловим покажчиком повороту в напрямку праворуч.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідачі доводів позивача, які викладені в позовній заяві, не спростували, не представили суду достатніх та належних доказів порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п. 9.2 б) Правил дорожнього руху, що б давало підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови.
Суд зазначає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права, а прийняття рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно ґрунтуватись на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінці здобутих доказів.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, беручи до уваги те, що відповідачі не представили суду достатніх та належних доказів на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що є необхідним для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому за встановлених обставин у цій справі оскаржувана постанова є незаконною і на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати у цій справі складаються з судового збору та витрат позивача на отримання правничої професійної допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено, тому судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 484,48 грн підлягають до стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Щодо витрат на професійну правничу, про стягнення яких в орієнтованому розмірі 2000 грн зазначив позивач у позовній заяві, то такі до стягнення з відповідача не підлягають, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України позивачем не подано суду доказів щодо їх розміру, а саме: детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Керуючись ст. 9, 77, 134, 139, 241, 246, 262, 286 КАС України,
вирішив:
Задоволити позов ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4094627 від 17.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
Відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (82500, м. Турка, вул. В.Стуса, 14, Самбірський район, Львівська область);
Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833).
Рішення суду складено та підписано 03.04.2025.
Суддя О.І. Кшик