ЄУНСС: 453/2004/24
НП: 2/453/164/25
іменем України
03 квітня 2025 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,
сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачка - ОСОБА_2 ;
зміст позовних вимог - про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна у порядку спадкування за заповітом;
розглянувши дану цивільну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, за правилами загального позовного провадження, за відсутності усіх учасників справи, -
Стислий виклад позицій сторін у справі.
Позивач ОСОБА_1 у порядку представництва, котре здійснює адвокат Горох В.В., 26.11.2024 року, сформувавши документ у системі «Електронний суд», подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення про визнання за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області, право власності на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння у складі житлового будинку садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-1) загальною площею 32,4 кв. м., з котрої житлова площа - 10,7 кв. м. та нежитлова площа - 21,7 кв. м., та господарської будівлі - сараю (позначений у технічній документації літерою Б), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Питання щодо стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_2 судових витрат у справі, котрі полягають у справлянні судового збору у розмірі 1 211 грн. 20 коп., позивач ОСОБА_1 не порушує.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ус. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області у віці 79 років помер батько сторін у справі - ОСОБА_3 , який за життя розпорядився усіма своїми правами й обов'язками на випадок смерті, зокрема 18.06.1996 року у с. Ямельниця Сколівського району Львівської області спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт, котрий був посвідчений у встановленому порядку секретарем Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області Карпиним П.Д., номер у реєстрі 8, й цей заповіт до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 ним не змінювався та не скасовувався. За змістом вказаного заповіту, спадкодавець ОСОБА_3 належний йому на праві особистої власності житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться біля нього, у с. Ямельниця Сколівського району Львівської області, заповів своєму синові - позивачеві ОСОБА_1 .. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина за вказаним заповітом, зокрема на належне йому право на спірне домоволодіння. Отож, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за вказаним заповітом описаних у ньому прав та обов'язків, котрі залишились після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , зокрема на спірне домоволодіння, при цьому він прийняв спадщину та не відмовився від неї, а інша спадкоємиця, яка б могла претендувати на обов'язкову частку у майні незалежно від змісту вказаного заповіту, - відповідачка ОСОБА_2 таку спадщину не прийняла. Проте оформити відповідне право на спадщину за вказаним заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 на спірне домоволодіння позивач ОСОБА_1 не може у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нього. З огляду на вказане, отримавши 29.10.2024 року відмову Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції у вчиненні нотаріальної дії, пов'язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 на спірне домоволодіння, позивач ОСОБА_1 змушений був звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.
Відповідачка ОСОБА_2 у запропоновані судом строки та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до неї про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна у порядку спадкування за заповітом не подала, свою позицію у справі із обґрунтуванням її відповідними доказами суду не навела.
Заяви та клопотання сторін у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горох В.В. через канцелярію подав у Сколівський районний суд Львівської області 25.02.2025 року клопотання, що було зареєстроване в діловодстві за вх. № 1338, в якому просив відкласти судовий розгляд цієї справи по суті у зв'язку із неможливістю його прибуття в силу перебування на навчанні з підвищення професійного рівня адвокатів.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горох В.В. 02.04.2025 року, сформувавши документ у системі «Електронний суд», подав у Сколівський районний суд Львівської області клопотання, у котрому просив проводити розгляд цієї справи по суті за його відсутності та за відсутності позивача ОСОБА_1 .. Одночасно у такому клопотанні він просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Інших заяв та/чи клопотань від сторін у цій справі до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 29.11.2024 року, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у справі - зал судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 19.12.2024 року, 14:00 год.. Витребувано за власною ініціативою від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належно засвідчену копію спадкової справи № 240/2024, заведеної 29.10.2024 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області.
Від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.12.2024 року на відповідну ухвалу у частині витребування доказів до Сколівського районного суду Львівської області надійшла належно засвідчена копія спадкової справи № 240/2024, заведеної 29.10.2024 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області, із супровідним листом, що був зареєстрований в діловодстві за вх. № 8309, з якоїне вбачається тієї обставини, що розгляд цієї справи та ухвалене у ній рішення у майбутньому може вплинути на права та/чи законні інтереси будь-яких інших осіб.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 19.12.2024 року підготовче засідання відкладено на підставі ч. 2 ст. 198, пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, на 29.01.2025 року о 12:00 год. у залі судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 29.01.2025 року підготовче засідання у цій справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті. Визначено місце, дату та час судового засідання щодо розгляду цієї справи по суті - зал судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 25.02.2025 року о 14:00 год..
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 25.02.2025 року судовий розгляд цієї справи по суті відкладено на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України. Визначено місце, дату та час нового судового засідання щодо розгляду цієї справи по суті - зал судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 03.04.2025 року о 12:30 год..
Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте ніхто з них не з'явився та/чи не забезпечив явку уповноважених представників.
Відтак, судом було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гороха В.В. про розгляд даної справи за їх відсутності, а також, виходячи з положень ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, та враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе здійснювати судовий розгляд даної справи за відсутності її учасників на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового засідання у цій справі технічними засобами.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись. Усі заяви та клопотання сторін у цій справі були вирішені судом у встановленому чинним ЦПК України порядку.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, та причетність до порушення таких його прав відповідачки ОСОБА_2 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як вбачається з свідоцтва про народження на бланку серії НОМЕР_1 , виданого Ямельницькою сільською радою Сколівського району Дрогобицької області 05.04.1958 року у відповідності до актового запису про народження № 14, виконаного 05.04.1958 року (копія міститься у справі, а. с. 9), позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Ямельниця Сколівського району Дрогобицької області, а його батьками значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обоє за національністю - українці.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 57 років у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області померла матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть на бланку серії НОМЕР_2 , виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.09.2023 року у відповідності до актового запису про смерть № 10, виконаного виконавчим комітетом Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області 06.12.1980 року (копія міститься у справі, а. с. 10).
Своєю чергою, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть на бланку серії НОМЕР_3 , виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.09.2023 року у відповідності до актового запису про смерть № 11, виконаного виконавчим комітетом Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області 05.12.1998 року (копія міститься у справі, а. с. 11).
Вказаний день смерті спадкодавця ОСОБА_3 є часом відкриття спадщини після його смерті.
За життя спадкодавець ОСОБА_3 зробив розпорядження щодо належних йому прав й обов'язків на випадок своєї смерті, зокрема 18.06.1996 року у с. Ямельниця Сколівського району Львівської області склав заповіт, котрий був посвідчений у встановленому порядку секретарем Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області ОСОБА_5 , номер у реєстрі 8, й цей заповіт до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 ним не змінювався та не скасовувався (копія міститься у справі, а. с. 12). За змістом вказаного заповіту, спадкодавець ОСОБА_3 належний йому на праві особистої власності житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться біля нього, у с. Ямельниця Сколівського району Львівської області, заповів своєму синові - позивачеві ОСОБА_1 ..
Судом встановлено й те, що позивач ОСОБА_1 , який бажає оформити спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , прийняв спадщину, так як вступив в управління та володіння спадковим майном. Зазначений факт встановлений рішенням Сколівського районного суду Львівської області, ухваленим 11.07.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/2021/23 та номером провадження 2-о/453/7/24, котре 13.08.2024 року набрало законної сили (копія міститься у справі. а. с. 27-34). Окрім того, позивач ОСОБА_1 29.10.2024 року звернувся до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом(копія мітиться у справі, а. с. 39).
Як вбачається з витребуваної від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції спадкової справи № 240/2024, заведеної 229.10.2024 року після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області (копія міститься у справі, а. с. 53-65), інших спадкоємців, які б претендували на обов'язкову частку у майні незалежно від змісту заповіту, прийняли спадщину та/чи звернулися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , немає.
Відтак, саме позивач ОСОБА_1 за вказаним заповітом вправі успадкувати охоплені в ньому права та обов'язки, які належали спадкодавцю ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини після його смерті і не припинилися внаслідок його смерті, а також входили до складу спадщини.
Так, детально перевіряючи відповідні права та обов'язки, які належали спадкодавцеві ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на домоволодіння, котре розташоване по АДРЕСА_1 , та котре є предметом спору у межах пред'явлених позовних вимог, судом встановлено, що таке домоволодіння в цілому складається з житлового будинку садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-1) загальною площею 32,4 кв. м., з котрої житлова площа - 10,7 кв. м. та нежитлова площа - 21,7 кв. м., та господарської будівлі - сараю (позначений у технічній документації літерою Б), воно збудоване у 1958 році, в цілому не є об'єктом самочинного будівництва. Наведені вище обставини стверджуються технічним паспортом, виготовленим 20.07.2023 року суб'єктом господарювання КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на замовлення позивача ОСОБА_1 разом із Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес ЄДЕСуСБ (копія міститься у справі, а. с. 15-20, 22-26), наказом начальника Відділу архітектури, охорони культурної спадщини, містобудування та розвитку інфраструктури Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 10.09.2024 року за № 68 «Про присвоєння адресного номера житловому будинку садибного типу» разом із Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес ЄДЕСуСБ (копія міститься у справі, а. с. 36-38), а також Випискою з погосподарської книги № 2 с. Ямельниця за 1996-2000 роки, сформованим старостою с. Ямельниця Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області 03.09.2024 року за № 66 (копія міститься у справі, а. с. 13).
Як уже йшлося вище, позивач ОСОБА_1 , який прийняв спадщину у встановленому порядку після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , 29.10.2024 року звертався до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак тоді ж одержав відмову у вчиненні зазначеної нотаріальної дії за вих. № 790/01-16, через відсутність правовстановлюючих документів (копія міститься у справі, а. с. 44).
Релевантні норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.
Встановлені судом цивільні правовідносини щодо визнання права на об'єкти нерухомого мана у порядку їх спадкування регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), іншими актами цивільного законодавства.
При цьому, прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності діючим ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки згадані вище правовідносини виникли до набрання чинності діючим ЦК України, то суд при розгляді даного спору у вказаній частині керується положеннями ЦК Української РСР 1963 року та діючими на той час законодавчими актами.
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За змістом ст. 534 ЦК Української РСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
При цьому, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку (ст. 535 ЦК Української РСР 1963 року).
Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений (ст. 541 ЦК Української РСР 1963 року).
Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 зазначеного Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за результатами розгляду цієї справи.
Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів позивача ОСОБА_1 , виходячи з відсутності у господарства, до котрого входить спірне домоволодіння, фактично статусу колгоспного двору, а також враховуючи ту обставину, що незаконність набуття за життя спадкодавцем ОСОБА_3 права на спірне домоволодіння не встановлена судом і такий факт не оспорюється відповідачкою ОСОБА_2 та/чи іншими особами, то суд вважає, що право на спірне домоволодіння було набуте спадкодавцем ОСОБА_3 правомірно, зокрема його частина - як майно, набуте за час шлюбу з ОСОБА_4 , а інша його частина - у порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4 тим з подружжя, який її пережив.
При цьому, оскільки судом було також встановлено, що правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння відсутні в силу того, що спадкодавець ОСОБА_3 не зареєстрував за життя своє право на спірне домоволодіння в цілому, що, відповідно, унеможливлює здійснити спадкування позивачем ОСОБА_1 прав та обов'язків на цей об'єкт нерухомого майна у державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, то у суду немає перешкод для можливості захисту зазначених порушених прав позивача ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом спадкодавця ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті зазначеного спадкодавця та не відмовився від такої спадщини.
За таких наведених вище обставин справи, а також з урахуванням обрання позивачем ОСОБА_1 у межах пред'явлених ними позовних вимог способу захисту своїх порушених прав щодо спадкування, який не суперечить закону та найбільш правильно й повно захистить таке його порушене право, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Зокрема, слід визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності у цілому на домоволодіння у складі житлового будинку садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-1) загальною площею 32,4 кв. м., з котрої житлова площа - 10,7 кв. м. та нежитлова площа - 21,7 кв. м., та господарської будівлі - сараю (позначений у технічній документації літерою Б), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , - у порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до роз'яснень, котрі містяться у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при пред'явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно, судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.
Отож, судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру, у розмірі 1 211 грн. 20 коп. і підтверджуються квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки одного з відділень АТ «Ощадбанк» від 21.11.2024 року за № 37, з урахуванням наведених вище роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», слід покласти на позивача ОСОБА_1 як єдиного спадкоємця за заповітом усього спірного майна, який не відмовилася у встановленому порядку від спадщини та прийняв її.
Доказів понесення сторонами у справі інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, відповідні матеріали не містять.
Керуючись статтями 2, 4-5, 10, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна у порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння у складі житлового будинку садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-1) загальною площею 32,4 кв. м., з котрої житлова площа - 10,7 кв. м. та нежитлова площа - 21,7 кв. м., та господарської будівлі - сараю (позначений у технічній документації літерою Б), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , - у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ямельниця Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет: відсутній.
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет: відсутній.
Повне рішення суду складено: 03 квітня 2025 року.
Суддя Володимир МИКИТИН