Справа № 309/314/25
Провадження № 2/309/101/25
27 березня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Довжанин М.М.
при секретарі Драб Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Томищ Маріанна Серафимівна до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог Хустської державної нотаріальної контори про визнання особи такою , що не прийняла спадщину, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із даною позовною заявою про визнання відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким , що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла баба позивачки ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 та актовим записом №760. Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом від 24.03.2023 року, за яким баба позивачки ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_1 , в тому числі на спадкове майно житловий будинок в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 в 1\2 частині на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2003 року .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідо позивачки ОСОБА_3 , який був співвласником 1\2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_3 до дня смерті склав заповіт 10.05.2002 року, за яким все своє майно заповів брату позивачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що є відповідачем по справі .
ОСОБА_2 був зареєстрований на момент смерті діда ОСОБА_3 разом з ним за адресою АДРЕСА_2 .
Після смерті баби ОСОБА_4 позивачка звернулася до Хустської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини за заповітом та подала заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При вивченні документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 з"ясувалося, що брат позивачки ОСОБА_2 був зареєстрований на момент смерті діда ОСОБА_3 разом з ним за адресою АДРЕСА_2 і фактично прийняв спадщину за заповітом , однак з 2014 року її не оформив та 1\2 частка житлового будинку , яка належала дідові ОСОБА_3 ні за ким не оформлена та свідоцтво на спадщину не видавалося .
Однак ОСОБА_2 , відповідач по справі , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2009 року фактично не проживає в АДРЕСА_2 де був зареєстрований дідо ОСОБА_3 , виїхав за межі України та протягом останніх 15 років постійно проживає в Росії, де і на даний час знаходиться. За період протягом 15 років жодного разу не приїжджав за місцем своєї реєстрації та не був знятий з реєстрації у даному житловому будинку, хоч фактично тривалий час в ньому не проживає .
Отже, відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає за місцем своєї реєстрації в Україні більше 15 років та фактично втратив право користування житловим будинком , а також фактично не прийняв спадщину після смерті діда.
Відповідач ОСОБА_2 фактично не прийняв спадщину після смерті діда ОСОБА_3 та не претендує на спадщину після смерті діда, однак подати відповідні документи про відмову від прийняття спадщини не може , оскільки постійно проживає на території Росії , з якою по причині повномасштабного вторгнення Росії в Україну та воєнного стану припинено будь - які офіційні зв'язки з даних питань.
За наведених вище обставин позивачка змушена звернутися до суду із даною позовною заявою, оскільки не може реалізувати своє право на спадкове майно, в тому числі і на частку, яку фактично прийняла її баба ОСОБА_4 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , оскільки у разі не прийняття та оформлення ОСОБА_2 спадщини за заповітом ОСОБА_3 , його частка переходить ОСОБА_4 як дружині, яка фактично прийняла спадщину за законом та в свою чергу позивачка має право успадкувати дану частку за заповітом.
У зв'язку з вище наведеним, було рекомендовано нотаріусом звернутися до суду для вирішення даного питання, оскільки вирішити його в позасудовому порядку не представляється можливим.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Адвокат Томищ М.С. подала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивачки , заявлені позовні вимоги підтримує та просить задоволити .
Відповідач ОСОБА_2 надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій вказав , що позов ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти його задоволення .
Третя особа без самостійних вимог Хустська державна нотаріальна контора подала заяву, в якій просить справу розглядати у відсутності представника та заперечень стосовно даного позову не має .
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Із аналізу наведених норм права можна зробити висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.
Відповідач ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою спадкодавця ОСОБА_3 , а саме: в АДРЕСА_1 , однак фактично не проживав з 2009 року, що підтверджено письмовими доказами - довідкою Боронявського старостинського округу , а отже підтверджено факт не проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем своєї реєстрації станом на 19.01.2014 року, на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 та фактичне не проживання більше 15 років у місці своєї реєстрації .
Відповідач ОСОБА_2 не проживаючи разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та протягом достатньо тривалого часу до цього, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав , тому він не може вважатися таким , що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Враховуючи наведені обставини, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 247, 315-319 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким , що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Хустського
районного суду: Довжанин М. М.