Справа № 309/998/21
Провадження № 1-кп/309/87/21
01 квітня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070050001117 від 30.11.2019 року відносно :
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, працюючого приватним підприємцем , раніше не судимого, у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч.2 ст. 125 КК України , -
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_5
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
Судом визнано доведеним, що 29.11.2019 близько 14 години, ОСОБА_3 , знаходячись на території автомобільної зупинки біля магазину «Алма» в м. Хуст, в ході словесного конфлікту з ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар правою рукою затиснутою в кулак, в область голови ОСОБА_6 , спричинивши потерпілому тілесні ушкодження - ЗЧМТ, струс головного мозку, синець лівого ока з переходом на ліву брову, садна лівої скроневої ділянки, субкон'юктивального крововиливу лівого ока, контузії лівого ока легкої ступені, які згідно висновку СМЕ №184 від 02.01.2020 виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути руки сторонньої особи, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання, вкладаються в час події що мала місце 29.11.2019 року та слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження, з короткочасним розладом здоров'я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз'яснення йому обвинувачення, свою вину у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.2 ст. 125 КК України не визнав у повному обсязі. Суду ствердив, що потерпілого ОСОБА_6 до події , яка сталася 29.11.2019 р. він не знав. Знає лише, що його фірма встановлювала вікна на будинку у ОСОБА_6 . Того дня, він з своєю дружиною під'їхав на стоянку перед магазином «Алма». Вийшовши з автомобіля його дружина побачила на стоянці ОСОБА_6 і повідомила йому, що ОСОБА_6 не хоче розраховуватись за пророблену роботу, а саме він не додав частину грошей, яку повинен був віддати за встановлені вікна. Підійшовши до ОСОБА_6 він спитав у нього, як служать йому вікна. Почувши це, ОСОБА_6 почав ображати його дружину, та почав бити своїм ціпком його дружину. ОСОБА_6 він не бив, а лише намагався не допустити його до себе, відштовхував його від себе, тобто оборонявся.
Судом неодноразово вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для надання показів по обставинам події, які мали місце 29.11.2019 р. потерпілого ОСОБА_6 . Слід зазначити, що у даному кримінальному провадженні були призначені підготовчі судові засідання на 05.05.2021 р., 03.06.2021 р., 05.08.2021 р., які не відбулися у зв'язку з неявкою в судові засідання потерпілого. 07.09.2021 р. було закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду. В подальшому в судові засідання , які були призначені на 13.09.2021 р., 20.10.2021 р, 09.11.2021 р., 09.12.2021 р., 24.01.2022 р., 22.02,2022 р., 23.03.2022 р., 03.05.2022 р., 26.05.2022 р., 22.06.2022 р. та 16.08.2022 р. були відкладені саме у зв'язку з неявкою потерпілого. У своїй письмовій заяві потерпілий просив провести розгляд справи його відсутність та зазначав про незгоду із кваліфікацією дій ОСОБА_3 органом досудового розслідування.
В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_7 суду ствердила, що вона є дружиною обвинуваченого. Того дня вона з чоловіком під'їхала на стоянку перед магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і побачила на стоянці боржника ОСОБА_6 , який не сплатив повну суму за встановлені на його будинку вікна, а саме повинен був доплатити сто доларів США. Її чоловік ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6 і спитав, чи задоволений він вікнами і коли поверне кошти, які він не доплатив. На це ОСОБА_6 почав ображати її різними словами і своїм ціпком декілька разів її вдарив. ОСОБА_3 намагався її захистити і взяв одною рукою її руку, а іншою відштовхував ОСОБА_6 . Під час цього ОСОБА_6 також ціпком декілька разів вдарив її чоловіка по голові. Вона не бачила, щоб ОСОБА_3 бив ОСОБА_6 .
В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання , свідок ОСОБА_8 суду ствердила, що вона є донькою ОСОБА_3 . Того дня , вона була у офісі , вікна якого виходять на стоянку автомобілів перед магазином « Алма». Через вікно вона побачила своїх батьків , а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і чоловіка з ціпком. Вона бачила , як ОСОБА_6 цим ціпком бив її батька та маму. Маму бив по тілу а батька по голові. Батько намагався захистити маму і притримував руками ОСОБА_6 .
В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів , свідок ОСОБА_9 суду ствердила, що 29.11.2019 р. вона була на роботі та перебувала у одному приміщенні з ОСОБА_8 . Через вікно у офісі вона побачила ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_7 , а також ОСОБА_6 . Вона бачила, як ОСОБА_6 бив ціпком ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по голові, а ОСОБА_3 намагався захистити свою дружину. Побачивши даний конфлікт вона викликала поліцію Вона особисто не бачила щоб ОСОБА_3 бив ОСОБА_6 . Даний конфлікт припинився лише тоді, коли з магазину вийшов син ОСОБА_6 .
В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів , свідок ОСОБА_10 суду ствердив, що про дану подію він повідомити нічого не може оскільки не пам'ятає.
Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 його вина у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доводиться письмовими доказами, які досліджені в судовому засіданні зокрема:
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 29.11.2019 р. відповідно до якої він просить прийняти міри до працівників «Віндопласт» які спричинили йому тілесні ушкодження.
Висновком експерта № 184 від 02.01.2020 р. відповідно до якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження : синець верхньої повіки лівого ока з переходом на ліву брову. Відмічається субкон'юктивальний крововилив лівого ока. Згідно довідки травматолога з Хустської КНП ЦРЛ № 1564 від 29.11.2019 р. діагноз ЗЧМТ. Струс головного мозку. Лівобічна інфраорбітальна гематома. Садно лівої скроневої ділянки. Згідно консультації невропатолога заповненої на його ім'я встановлено діагноз : ЗЧМТ. Струс головного мозку. Дисциркуляторна енфефалопія змішаного генезу ІІ-ІІІ ст. зі статико- координаторними розладами. Згідно консультації окуліста заповненої на його ім'я встановлено діагноз - контузія ОS легкого ступеню. Перезріла катаракта правого ока , ускладнена термінальна глаукома правого ока. Незріла катаракта лівого ока в/кутова глаукома лівого ока. Вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею , якими могли бути руки сторонньої особи, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання , і вкладаються в час події, що мала місце 29.11.2019 р. Діагноз Перезріла катаракта правого ока , ускладнена термінальна глаукома правого ока. Незріла катаракта лівого ока в/кутова глаукома лівого ока є індивідуальними хронічними захворюваннями організму і тому до уваги не приймаються. Тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ. Струс головного мозку потягли за собою більше 6 але менше 21 дня і по цій ознаці їх слід кваліфікувати , як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Тілесні ушкодження у вигляді синця верхньої повіки лівого ока з переходом на ліву брову, садна лівої скроневої ділянки, субкон'юктивального крововиливу лівого ока, контузії лівого ока легкого ступеня потягли за собою розлад здоров'я не більше 6 днів і по цій ознаці їх слід кваліфікувати , як легке тілесне ушкодження , що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Висновком експерта № 57 комісійної судово-медичної експертизи (за матеріалами кримінального провадження) відповідно до якої тілесні ушкодження, які виявлені під час проведення первинної судово-медичної експертизи не могли вплинути на зір ОСОБА_6 .
Зазначені докази, сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, визнається і оцінюється судом як належні та допустимі, а у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними для прийняття процесуального рішення.
З правової позиції, яка відображена у постанові Верховного Суду в справі №754/17019/17 вбачається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно, досліджені докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, та у їх відношенні безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 наведеного Кодексу судом не встановлено та сторонами не доведено. Як наслідок, на переконання суду, яке ним сформоване у порядку ст. 94 КПК України, наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому немає об'єктивних підстав їм недовіряти.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченим, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відображеного у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини, визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та які містяться у матеріалах цього провадження.
Позиція ОСОБА_3 щодо не визнання ним своєї вини у вчиненні даного злочину, на думку суду є цілеспрямованою та направленою, та розцінюється судом як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки дана позиція повністю спростовується сукупністю зібраних по справі доказів.
Таким чином, досліджені та оцінені в судовому засіданні докази дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, тобто у нанесенні легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому - не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України - вчинення проступку щодо особи похилого віку , особи з інвалідністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Враховуючи, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло вже понад 5 років, від призначеного покарання ОСОБА_3 слід звільнити на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні
У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування не обирався та , враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України не убачає підстав для його визначення на цей час.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що складає 1700 грн.
На підставі ч. 5 ст. 74 та п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1