Справа № 752/4906/24
Провадження № 2/752/968/25
03.04.2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши цивільну справу за позовом Управляючої компанії «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, втрат від інфляційних процесів та 3% річних та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за період з липня 2018 року по серпень 2020 року, в загальній сумі 17 806,54 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 14 072,00 грн., суми 3% річних у розмірі 1 094,26 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 2 640,28 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування позову зазначило, що є суб'єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києві, в тому числі здійснює обслуговування на договірних засадах вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, надання комунальних послуг, обслуговування систем пожежогасіння, тощо, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату наданих послуг згідно їх вартості. Позивач надає вказані послуги за адресою по АДРЕСА_1 . Відповідач є власником паркомісця №4 в підземній автостоянці (паркінгу) Блок Е за вказаною адресою. Між позивачем та відповідачем укладено Договір №234 про участь у витратах на обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території від 18.12.2008р. Свої обов'язки по оплаті послуг відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки в добровільному порядку відповідач не сплачує заборгованість, ТОВ «УП «Венеція» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним, та просить стягнути заборгованість за період з липня 2018 року по серпень 2020р. у розмірі 17 806,54 грн., на яку нараховано інфляційні витрата на 3% річних.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.03.2024р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 23.04.2024р. заяву (заперечення) ОСОБА_1 щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
Ухвалою від 27.06.2024р. відзив ОСОБА_1 разом з додатками повернуто.
Повторно відповідач відзив до суду не направляв.
На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом приходить до наступних висновків.
18.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», яке згідно протоколу загальних зборів учасників від 09.11.2021р. змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», як виконавцем, та ОСОБА_1 , як споживачем, укладено Договір №234 про участь у витратах на обслуговування підземною автостоянки і обслуговуючої території, за умовами якого споживач передає, а виконавець приймає в обслуговування місце №4 на підземній автостоянці, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить споживачу на праві приватного власності.
Згідно з п. 1.2. Договору виконавець забезпечує обслуговування стоянки і прилеглої території, зберігання транспортних засобів споживача на стоянці, а споживач оплачує послуги виконавця з обслуговування стоянки і бере участь у витратах на її утримання.
У відповідності до п. 4.1. Договору споживач оплачує надані виконавцем послуги в сумі, що відповідає частці споживача у витратах з утримання та експлуатації стоянки.
Відповідно до п. 4.2. Договору вартість наданих послуг включає: плату за землю, водопостачання, електроенергію, телефон, касове обслуговування, охорону, паркування і видачу транспортних засобів, прибирання і ремонт стоянки, а також прилеглої території, загальногосподарські видатки, зарплату обслуговуючого персоналу, обов'язкові відрахування, в тому числі амортизація, збори, платіж і непрямі податки, передбачені чинним законодавством.
Пунктом 4.6. Договору визначено, що оплата здійснюється споживачем у національній валюті України в касу або на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 25-го числа поточного місяця.
Також пунктом 6.3. Договору передбачено, що Договір буде пролонговано на наступний строк, якщо жодна із сторін не виявила наміру припинити його дію.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів про те, що Договір припинив свою дію.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових
і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).
Відповідач споживав житлово-комунальні послуги, що надавалися позивачем.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або
неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Разом з тим, відповідач не сплатив вказані послуги належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача за період з липня 2018р. по серпень 2020 року складає суму основного боргу 14 072,00 грн.
Відповідач контррозрахунку суми боргу до матеріалів справи не надав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача виплат, передбачених ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 1 094,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 640,28 грн.
Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача мають правове обґрунтування з посиланням на докази відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України.
Крім того слід зазначити, що позивачем заявлено про поновлення строку для звернення до суду.
Позивач надав письмові заперечення стосовно клопотання про поновлення строку для звернення до суду, за якими просить не поновлювати позивачу строк.
Розглянувши заяву та заперечення на вимоги заяви, суд зазначає наступне.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності в суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020, який тривав до 30.06.2023р.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.
Так, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні карантину та правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого карантину та правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента цей строк неодноразово продовжувався.
Отже, оскільки з 12.03.2020р. на території України установлено карантин, а з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (05.03.2024 року) діяв та продовжує діяти правовий режим воєнного стану, то відповідно до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею ЦК України, з урахуванням наступних років, а саме липень 2018 року по серпень 2020 року, а тому підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку з його пропуском за вказані проміжки часу немає.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -
1. Позовні вимоги Управляючої компанії «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, втрат від інфляційних процесів та 3% річних задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» заборгованість за період з липня 2018р. по серпень 2020р. в розмірі 14 072,00 (чотирнадцять тисяч сімдесят дві грн. 00 коп.) грн., 1 094,26 (одна тисяча дев'яносто чотири грн. 26 коп.) 3% річних, 2 640,28 (дві тисячі шістсот сорок грн. 28 коп.) інфляційних витрат.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. судового збору.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 58-А, код ЄДРПОУ 30303467).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний 03.04.2025р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА