Справа № 752/4101/25
Провадження № 1-кс/752/2587/25
03 квітня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 12024100000001029, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.09.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене 15.03.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ,а саме: мобільний телефон «Iphone 8 plus», S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 із сім картою НОМЕР_3 ; скляна банка з речовиною рослинного походження зеленого кольору вагою 3 грами; скляна банка з насінням білого кольору невідомою речовиною вагою 11 грам; зіп-пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, вагою 8 грам; саморобний пристрій для паління зроблений з пластикових пляшок, з наперстком нашарування невідомої речовини.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024100000001029 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що адміністратор ТСЦ №3245 РСЦ ГСЦ МВС у Київській області ОСОБА_5 , який перебуваючи у злочинній змові з іншими невстановленими особами, зокрема службовими особами ТСЦ № 8049 РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві (філія ГСЦ МВС) що розташований у м. Києві по вул. Павла Усенка, 8, серед яких адміністратор ОСОБА_6 , організували злочинну схему, направлену на одержання неправомірної вигоди за позитивне вирішення питань щодо складання практичних іспитів з навичок керування транспортними засобами, а також за вирішення інших питань пов'язаних з навчанням у автошколах, а саме отримання сертифікатів проходження курсу навчання без фактичного його відвідування.
Крім того, під час розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 придбаває у гр. ОСОБА_8 наркотичні засоби, які в подальшому незаконно зберігає, а також здійснює незаконний збут наркотичних засобів (канабіс (подрібнена конопля, марихуана), героїн, кокаїн, опій, макова соломка, трамадол, метадон тощо) та психотропні речовини (ЛСД, мескалін, метамфетамін, фен, інші амфетаміни тощо), їх аналогів на території м. Києва, особам серед яких: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншим на даний час невстановленим особам.
15 березня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого слідчим виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone 8 plus», S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 із сім картою НОМЕР_3 ; скляна банка з речовиною рослинного походження зеленого кольору вагою 3 грами; скляна банка з насінням білого кольору невідомою речовиною вагою 11 грам; зіп-пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, вагою 8 грам; саморобний пристрій для паління зроблений з пластикових пляшок, з наперстком нашарування невідомої речовини.
Постановою слідчого від 15.03.2025 вилучені предмети та речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна є збереження речових доказів.
На підставі зазначеного прокурор просить про задоволення клопотання.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання про арешт майна підтримав, просив задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024100000001029 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.
15.03.2025, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.02.2025, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого слідчим виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone 8 plus», S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 із сім картою НОМЕР_3 ; скляна банка з речовиною рослинного походження зеленого кольору вагою 3 грами; скляна банка з насінням білого кольору невідомою речовиною вагою 11 грам; зіп-пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, вагою 8 грам; саморобний пристрій для паління зроблений з пластикових пляшок, з наперстком нашарування невідомої речовини.
Постановою слідчого від 15.03.2025 вилучені предмети та речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, щовилучене під час обшуку майно містить чи може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Прокурором доведено, що вищезазначене вилучене під час обшуку майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження, може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене, клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на вилучене під час проведення 15.03.2025 обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-мобільний телефон «Iphone 8 plus», S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 із сім картою НОМЕР_3 ;
-скляна банка з речовиною рослинного походження зеленого кольору вагою 3 грами;
- скляна банка з насінням білого кольору невідомою речовиною вагою 11 грам;
- зіп-пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, вагою 8 грам;
- саморобний пристрій для паління зроблений з пластикових пляшок, з наперстком нашарування невідомої речовини.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1