Справа № 703/528/25
2/703/570/25
03 квітня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Овсієнка І.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установив:
29.01.2025 ОСОБА_1 через представника, адвоката Клочай Н.І., з використанням системи «Електронний суд» звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 .
Свої вимоги мотивує тим, що 10.02.2012 вона із відповідачем зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, актовий запис «2, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Позивач стверджує, що спільне проживання з відповідачем як подружжя вони припинили, спільне господарство не ведеться.
Позивач вважає, що спільне життя та збереження шлюбу неможливі, шлюб існує формально, а тому просить розірвати шлюб.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.02.2025 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію наведеної ухвали було направлено сторонам за зареєстрованим місцем проживання, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду разом із копіями позовної заяви і додатків як позивачем, так і відповідачем отримана не була з причин закінчення терміну зберігання.
Зважаючи на вимоги п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач є таким, що повідомлений про судовий розгляд справи належним чином, оскільки відповідне поштове повідомлення надіслане на адресу, за якою зареєстроване місце його проживання та це підтверджується даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які відповідають правовідносинам, врегульованим нормами СК України щодо припинення шлюбу.
Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10.02.2012 зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, актовий запис №2.
Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-якої обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
За змістом ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Судом встановлено, що сторони спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не підтримують шлюбних стосунків. Формальне перебування у шлюбі суперечить їх інтересам, тому шлюб необхідно розірвати відповідно до ст. 112 СК України.
За положеннями ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позов містить волевиявлення позивачки про відновлення дошлюбного прізвища.
Частиною 2 ст. 114 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч. 1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції від 27.01.2025 ОСОБА_1 сплатила 968,96 грн судового збору за звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені позивачкою судові витрати на сплату судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд керується ст. 134, 137, 141 ЦПК України та діє з урахуванням висновку, сформульованого ВП ВС 22.11.2023 в справі №712/4126/22.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).
Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд вважає заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, очевидно та безпідставно завищеним, не в повній мірі відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Судом приймається до уваги, що справа відноситься до малозначних в силу прямої вказівки закону, відтак її розгляд проведено судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В зв'язку з цим дії особи, що надавала позивачеві правничу допомогу в суді, зводяться виключно до подання позовної заяви з використанням системи «Електронний суд», а також заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Інших дій із супроводу позивача під час судового розгляду справи, не відбувалося. Формулювання щодо переліку послуг, наданих адвокатським об'єднанням, що міститься в додатковій угоді та акті, обмежується загальними фразами, без конкретизації наданих послуг, їх кількості, затраченого часу, вартості кожної з них, а також витрат, яких зазнав представник. При цьому відомості про те, що вказані послуги в погодженому сторонами розмірі були позивачем сплачені - відсутні. Навпаки, передбачене відстрочення платежу щонайбільше до 01.06.2025. Більше того, під час судового розгляду справи встановлені численні помилки, допущені при оформленні позовної заяви, що стосуються неправильного зазначення прізвища позивача, реквізитів документу, що посвідчує факт перебування сторін в зареєстрованому шлюбі. Обставин, що підтверджуються вказаними засобами доказування, по суті складають предмет доказування в даній категорії справ.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Крім того, розмір судових витрат, заявлених до стягнення, є вдвічі меншим, ніж заявлено в попередньому розрахунку, що містится в позовній заяві, а також не відповідає вартості послуг, що вказана в додатковій угоді №1 та акті приймання-передачі наданих послуг.
Враховуючи особливості предмета спору, той факт, що в даному провадженні заявлено одну вимогу немайнового характеру, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який об'єктивно необхідний для вчинення дій та надання професійної правничої допомоги, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості. Вказаний розподіл судових витрат не порушить справедливого балансу майнових інтересів сторін та не становитиме надмірного тягаря для відповідача.
На підставі ст. 24, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 260, 265, 280-282 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 10.02.2012 у Виконавчому комітеті Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, актовий запис №2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968,96 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене 03.04.2025.
Суддя І.В. Овсієнко