Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/445/25
19 березня 2025 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого: судді Кондрацької Н.М.
секретаря судового засідання: Мелещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 31.03.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» Старигіною Г.А. подано Заявку на отримання кредиту № 3938321. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (смс) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3938321 від 31.03.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Тож оформлення кредиту онлайн здійснено із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб- сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 3938321 від 31.03.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн. Згідно Правил Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого, 10.08.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги № 06Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 3938321 від 31.03.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача. Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 13566,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3132,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 10154,80 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 280 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн. У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № 3938321 від 31.03.2021р., позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 3938321 від 31.03.2021, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 3938321 від 31.03.2021. Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором № 3938321 від 31.03.2021.
На підставі викладеного, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3938321 від 31.03.2021 у розмірі 13566,80 грн., а також у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.01.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Війтенко В.Ю. 26.02.2025 до суду подано відзив на позов, сформований у системі «Електронний суд», у якому зазначає, що у позовній заяві позивач вказав, що згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги від 10.08.2021 №06Т Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 3938321 від 31.03.2021 на користь позивача, а тому позивачем набуто права вимоги до відповідача. Крім того, до позовної заяви додано копію договору відступлення права вимоги, зі змісту якого вбачається, що реєстр боржників - це погоджений сторонами список з переліком даних боржників, у якому, серед іншого, зазначено їх прізвища, ім'я, по батькові та розмір їх грошових зобов'язань, який оформлено за формою Додатку №1. Згідно з п. 7.1 договору відступлення права вимоги оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно з цим Договором, до кожного окремого боржника, визначається згідно з Додатком №1 до даного Договору. Згідно з формою в Додатку № 1 у реєстрі боржників відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, номер договору, дата укладення договору, валюта, залишок по тілу кредиту, залишок по відсотках, залишок по комісії, заборгованість по штрафах, пені, загальна сума заборгованості, кількість днів прострочення, серія і номер паспорта, оплата права грошової вимоги. Додатків до договору відступлення права вимоги, які б підтверджували, що позивач набув право вимоги за кредитним договором, не надано. Відповідач ставить під сумнів те, що реєстр боржників за формою Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги був оформлений та підписаний сторонами. Оскільки лише в реєстрі боржників вказано дані боржників та реквізити кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, неможливо стверджувати про наявність такого права у позивача без вивчення змісту реєстру боржників. Доданий до позовної заяви витяг з додатку до Договору факторингу № 06Т від 10.08.2021 є неналежним доказом. позивач у позовній заяві обґрунтовує перехід права вимоги за договором відступлення права вимоги, а не за договором факторингу. Договір відступлення права вимоги, на який посилається позивач у позовній заяві і копію якого додано до позовної заяви, не є договором факторингу, оскільки не передбачає надання фактором клієнту фінансових послуг за плату. Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу Тож наявний у матеріалах справи договір відступлення права вимоги за назвою та змістом не можна кваліфікувати як договір факторингу. Крім того, витяг за формою не відповідає формі за Додатком №1 до Договору відступлення права вимоги, а тому це дає підстави стверджувати, що його сформовано з до додатку зовсім іншого договору. Отже, позивач не набув право вимоги за кредитним договором, уклавши Договір відступлення права вимоги. Крім того, згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Кредитним договором позовна давність за домовленістю сторін не змінювалася. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Згідно з п. 1.3 Кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 31.03.2021 (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.04.2021. Відповідно до п. п. 2.3.1.1. п. 2.3.1 Кредитного договору продовжено строк кредитування (пролонгацію) до 01.06.2021. Згідно з п. п. 2.3.1.2 п. 2.3.1 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Пролонгація на підставі п. п. 2.3.1.2 п. 2.3.1 кредитного договору відбулася з 02.06.2021. Пункт 2.4.1 кредитного договору передбачає, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. Відповідно до п. 2.4.2 кредитного договору, якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим. Оскільки збільшений строк кредитування на підставі пп. 2.3.1.2 п.2.3.1 договору не міг перевищувати 60 днів, період, на який продовжено строк кредитування, не міг бути збільшений після 31.07.2021, а тому на момент укладення договору відступлення права вимоги 10.08.2021 виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором було простроченим. Згідно зі статтею 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Позовна заява датована 19.01.2025, тобто станом на день подання позовної заяви від спливу строку виконання зобов'язання за кредитним договором минуло більше трьох років. Відповідач вважає, що у нього є всі підстави просити суд застосувати строк позовної давності. Крім того, дана категорія справ є поширеною і не є складною, не потребує особливих затрат часу на вивчення документів, які фактично є типовими, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації. Позовна заява підписана керівником позивача, а відтак відсутній доказ, що ця позовна заява була складена адвокатом. Орієнтовані витрати на правничу допомогу становлять 15000,00 грн На даний час відповідачем судових витрат не понесено. Просить застосувати до вимог, визначених у позовній заяві, строк позовної давності та у задоволенні позову відмовити повністю.
У свою чергу представником позивача 05.03.2025 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, сформовану у системі «Електронний суд», у якій позивач вважає доводи відзиву безпідставними та необґрунтованими. При цьому указано, що згідно позовної заяви, 31.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було підписано договір про споживчий кредит № 3938321, на підставі п. 1.1. якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Згідно п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 грн. у валюті: українські гривні. Відповідно до умов договору кредит надається строком на 30 днів з 31.03.2021 (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.04.2021. Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Згідно п. 6.5. Кредитного договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитор свої зобов'язання за договором виконав належним чином надавши позичальнику у користування кредитні кошти, а позичальник в свою чергу порушив умови договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Звертають увагу суду, що представником відповідача у відзиві на позовну заяву не заперечується факт виникнення правовідносин з ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит № 3938321 від 31.03.2021 з надання, отримання та повернення кредитних коштів, а отже дані обставини не підлягають доказуванню в розумінні частини першої статті 82 ЦПК України. Щодо строків позовної давності указують, що договір про споживчий кредит № 3938321, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 31.03.2021, тобто після впровадження дії карантину та воєнного стану, а отже враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину з 11.03.2020 та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022, позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за договором про споживчий кредит № 3938321 від 31.03.2021 і до цього часу, а тому доводи представника відповідача, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» заявлені за межами строку позовної давності, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Щодо права вимоги за кредитним договором указують, що позивач набув права вимоги за кредитним договором № 3938321 від 31.03.2021 відповідно до Договору відступлення права вимоги від 10.08.2021 № 06Т. Даний договір укладено відповідно до чинного законодавства України, а тому він є належним доказом правомірного переходу права вимоги. Представник відповідача стверджує, що у матеріалах справи відсутній Додаток №1 до договору відступлення права вимоги, який містить реєстр боржників, і на цій підставі ставить під сумнів факт передачі прав. Однак, згідно з практикою Верховного Суду, сам факт укладення договору відступлення права вимоги та наявність витягу з реєстру боржників є достатніми підставами для визнання правонаступництва. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Враховуючи, що додаток № 1 до договору факторингу (Реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги, до позовної заяви позивачем було долучено саме витяг з цього додатку № 1, який був підписаний сторонами, з однієї сторони - директором ТОВ «Мілоан», з іншої - директором ТОВ «Діджи Фінанс», що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України. Тож доводи відповідача, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не відповідає формі додатком №1 до договору відступлення прав вимоги є безпідставними. Зміна суб'єктного складу внаслідок укладення договору відступлення права вимоги не впливає на зміну зобов'язань боржника та не порушує його права. Крім того, представником позивача на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору № 42649746 від 01 листопада 2024 року; копію детального опису робіт (надання послуг); копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а тому вважає що вимога про стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягає до задоволення. Таким чином просить суд дану відповідь на відзив прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи та задовольнити у повному обсязі позові вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві та у клопотанні від 28.01.2025 просить розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника, позовні вимоги задовольнити на підставі наявних у справі доказів. Крім того, 05.03.2025 представником позивача до суду було подано відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Війтенко В.Ю. у судове засідання не з'явилися, до початку розгляду адвокатом до суду подано заяву, сформовану у системі «Електронний суд», у якій просив розгляд справи проводити без їхньої участі. При цьому у заяві зазначено, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. Разом тим, представником відповідачки 26.02.2025 через систему «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просять у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3938321, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту, передбачені договором.
Згідно умов договору вбачається: сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн. у валюті українська гривня: кредит надається строком 30 днів з 31.03.2021 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.04.2021; комісія за надання кредиту - 280,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 1056,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована (п. 1.2-1.7договору).
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Як вбачається з копії платіжного доручення № 42773921 від 31.03.2021 ТОВ «Мілоан» здійснило переказ коштів згідно договору № 3938321 у сумі 4000,00 гривень на рахунок ОСОБА_1 .
Отже, ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, шляхом перерахування на картковий рахунок відповідачу кошти у сумі 4000,00 грн. Однак відповідач свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі не виконав, у результаті чого виникла заборгованість за вказаним договором, яка згідно розрахунку первісного кредитора станом на 29.07.2021 становить 13566,80 грн. (а.с -13-14).
Водночас судом встановлено, що 10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 06Т, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги набуло право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в реєстрі прав вимоги , що є Додатком до Договору.
Відповідно до витягу з додатку до Договору факторингу № 06Т від 10.08.2021 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3938321 від 31.03.2021 на загальну суму 13566,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3132,00 грн., заборгованість за відсотками - 10154,80 грн., заборгованість за комісією - 280,00 грн.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача на адресу відповідачки ОСОБА_1 27.09.2024 за вих. № 2584701782-АВ було направлено досудову вимогу, у якій повідомлено про укладення договору про відступлення вимоги № 06Т від 10.08.2021 та зміну первісного кредитора у зобов'язанні та розмір заборгованості, яку рекомендовано сплатити і з зазначенням реквізитів для сплати.
Отже, з огляду на викладене, укладений договір з дотриманням норм закону, зміна кредитора новим внаслідок укладення договору відступлення права вимоги не впливає на зміну зобов'язань боржника та не порушує його права, укладений.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Згідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором первісного кредитора станом на 29.07.2021 та розрахунку заборгованості згідно реєстру боржників на дату укладання договору про відступлення прав вимоги № 06Т станом на 10.08.2021 вбачається, що зобов'язання за кредитним договором з погашення кредиту відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість по основному боргу у розмірі 3132 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами 10154,80 грн. та комісії - у сумі 280,00 грн. , а всього загальна сума заборгованості становить 13556,80 грн.
Суд враховує, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набрав чинності з 02 квітня 2020 року, визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який скасовано на всій території України з 01 липня 2023 року.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і на час вирішення цього спору.
Законом України № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.
Зазначену обставину підтвердив Верховний суд у справі № 212/10834/21 від 06.12.2023. Відповідно до позиції касаційного суду, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так, за матеріалами справи підтверджено, що договір про споживчий кредит № 3938321 укладено 31.03.2021, строк кредиту складає 30 днів, дата повернення кредиту 30.04.2021. Позивач звернувся з цим позовом 20.01.2025, отже, з огляду на вказані вище норми акону. строк позовної давності не пропустив, оскільки у період з 02.04.2020 по 30.06.2023 (до моменту скасування карантину на території України), строк позовної давності законодавцем продовжено на час дії карантину, а з 17.03.2022 цей строк продовжено на строк дії воєнного стану, який наразі триває.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач звернувся до суду з правом грошової вимоги до відповідача в межах строку позовної давності.
Таким чином, на переконання суду, встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про наявність договірних відносин між сторонами, а також те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом ані первісному кредитору, ані новому кредитору за договором про відступлення прав вимоги від 10.08.2021, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальній сумі 13566,80 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 3132,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - 10154,80 грн., заборгованість по комісії - 280,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених витрат за надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.11.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Стародуб І.В.; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) № 3938321 від 30.11.2024 на суму 6000, 00 грн.; копію додаткової угоди № 3938321до договору про надання правової допомоги від 30.11.2024; детальний опис робіт виконаних ОСОБА_3 складений 30.09.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6585/10 від 26.04.2018.
Відповідно до Детального опису та Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.09.2024, позивач отримав від Стародуб І.В. такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин - 1.5 год., вартість - 2 250 грн.; складання позовної заяви 3 год., вартість - 3000 грн.; формування додатків - 1 год., вартість 750 грн., правову допомогу на загальну суму 6000 грн.
За таких обставин, суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за кредитним договором № 3938321 від 31.03.2021 у розмірі 13566,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., а всього 21989,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 19.03.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька