Справа № 307/621/25
Провадження № 2/307/197/25
02 квітня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягуваних аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру стягуваних аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08 червня 2018 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований за актовим записом № 12. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 листопада 2020 року у справі № 307/1704/20 шлюб між ними розірвано. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона самостійно виховує сина, який перебуває на її утриманні. 15 жовтня 2020 року рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області було стягнуто аліментів в сумі 2 000,00 грн. щомісяця, починаючи з 22 червня 2020 року. Сума аліментів у розмірі 2 000,00 грн. не є достатньою навіть для мінімального забезпечення їхнього сина та його періодичного лікування. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання сина значно зросли. Вважає, що для забезпечення нормального розвитку їхнього сина, його періодичного лікування, оздоровлення, підтримання належних умов проживання, виховання необхідна сума аліментів не менше 5000, 00 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття. У допомозі виховання сина, догляді за ним, витратах на лікування відповідач не бере участі. Крім того, зазначає, що їхній син, ОСОБА_3 , постійно хворіє та проходить лікування, про що свідчать відповідні виписки та висновки по огляду сімейного лікаря, а тому просить призначити щорічно в розмірі 5 тисяч гривень на додаткові витрати на лікування сина. Крім того, їхній син відвідує дошкільний навчальний заклад Приватний ліцей «Щасливе місто», що підтверджується договорами № 31/2024/25 від 02 вересня 2024 року, № 19/2025 від 01 січня 2025 року та квитанціями про оплату, згідно з якими оплата за 2024 рік становить - 3 190,00 грн. щомісячно, а за 2025 рік - 3 670,00 грн. щомісячно. Саме тому у 2024 році за період з серпня по грудень нею сплачено - 15 950,00 грн., а за січень - лютий 2025 року - 7 340, 00 грн., тобто станом на день подання позовної заяви оплата за навчання у дошкільному закладі становить - 23 290,00 грн., половина з якої - 11645,00 грн. При визначенні розміру аліментів просить врахувати, що відповідач нерухомого майна в рахунок аліментів дитині не передавав. Стан здоров'я платника аліментів - здоровий, матеріальне становище - задовільне. У платника аліментів не має інших дітей, непрацездатних батьків. Нерухомого майна, грошових коштів на банківських рахунках не має. Зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи викладене, просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 2 000,00 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття на 5 000,00 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь витрати, пов'язані з відвідуванням платного дошкільного навчального закладу сина у розмірі половини від понесених нею витрат, тобто у сумі 11645,00 грн. та додаткові витрати на лікування сина щорічно в розмірі 5000,00 гривень.
21 лютого 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, згідно поданої заяви просила справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, за таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи у його відсутності.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться відповідач.
Згідно копії рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили 16 листопада 2020 року, з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 2000 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 22 червня 2020 року (а.с.5-6)
Рішенням Тячівського районного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 307/1704/20 шлюб між ними розірвано.
02 вересня 2024 року укладено договір з батьками №31/2024/25 н.р. між приватним ліцеєм «Щасливе місто» та ОСОБА_1 - мамою вихованця ОСОБА_3 про спільну діяльність по організації виховання та утримання дитини в ЗДО, що працюватиме у режимі повного робочого дня з 08.00 до 18.00 год., та у п'ятницю з 08.00 до 16.00 год. у зимовий період (листопада - березень) (а.с.10).
Із п.4.1 договору вбачається, що за перебування у ЗДО вноситься благодійний внесок 3190,00 грн. на місяць на розрахунковий рахунок ПЛ упродовж року.
01 січня 2025 року укладено договір з батьками №19/2025 н.р. між приватним ліцеєм «Щасливе місто» та ОСОБА_1 - мамою вихованця ОСОБА_3 про спільну діяльність по організації виховання та утримання дитини в ЗДО, що працюватиме у режимі повного робочого дня з 08.00 до 18.00 год., та у п'ятницю з 08.00 до 16.00 год. у зимовий період (листопада - березень) (а.с.9).
Із п.4.1 договору вбачається, що за навчання у ЗДО вноситься благодійний внесок 29360,00 грн. з 01 січня 2025 року по 31 серпня 2025 року на розрахунковий рахунок ПЛ. розмір щомісячної оплати становить 3670,00 грн.
Згідно платіжної інструкції на переказ готівки № 3411610000 від 16 серпня 2024 року, №4961810053 від 18 вересня 2024 року, №4961310259 від 13 листопада 2024 року, квитанції до платіжної інструкції №77 від 17 грудня 2024 року, позивачка оплатила по 3190,00 грн.; квитанції до платіжної інструкції №285Т005ННL від 17 лютого 2025 року, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №4961310169 від 13 січня 2025 року позивачка оплатила 3670,00 грн. благодійний внесок на садочок «Щасливе місто» (а.с.26-29).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07 лютого 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні, що також підтверджується направленням лікаря (а.с.11-14).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду з позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Правилами ч. 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Пунктом 23 вказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач не працює, однак є працездатним, а тому може офіційно працевлаштуватися та отримувати гідну заробітну плату і виконувати передбачений законом обов'язок щодо утримання дитини.
При цьому, вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у заявленому до стягнення розмірі є завищеними, та не доведено останньою можливість сплати відповідачем аліментів у вказаному розмірі.
Таким чином, враховуючи вік дитини сторін, та пов'язані з цим витрати на її харчування, навчання, лікування, забезпечення найбільш необхідними речами, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що позов в частині збільшення розміру стягуваних аліментів слід задовольнити частково, збільшивши розмір стягуваних з відповідача на користь позивачки аліментів, на утримання сина до 3000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення ним повноліття.
Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України, визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання сина, які обумовлені оплатою за відвідування сином закладу дошкільної освіти у розмірі половини від понесених витрат, тобто у сумі 11645,00 грн.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Проте, витрати, пов'язані із відвідуванням закладу дошкільної освіти, не зумовлені особливими обставинами, пов'язаними з розвитком певних здібностей дітей і відвідування такого закладу не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат згідно зі статтею 185 СК України.
Позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у вказаному дошкільному закладі при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти України, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків. Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо дошкільного навчання сина. Навчальний заклад було обрано позивачкою на власний розсуд, без погодження із відповідачем.
Крім того, заявляючи вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину наперед, необхідно надати докази, суми витрат, які будуть понесені, позивач повинен довести їх необхідність.
Позовні вимоги про додаткові витрати на лікування у розмірі 5000 грн. щороку до задоволення не підлягають, оскільки вказана сума не доведена позивачкою належними та допустими доказами. При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Посилання позивача, що дитина часто хворіє та потребує лікування суд оцінює критично, оскільки позивачем не додано доказів фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Враховуючи наведене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат пов'язаних з відвідуванням платного дошкільного навчального закладу сина у розмірі 11645,00 грн. та витрати на лікування сина щорічно в розмірі 5000,00 гривень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2020 року, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до його повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя М.Д.Стецюк