Справа № 305/405/25
Провадження по справі 2/305/314/25
03.04.2025 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 06.09.2022 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Рахівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.09.2022 року. Від цього шлюбу у сторін є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вересні 2024 року відповідач скориставшись своїм правом, як багатодітний батько виїхав за межі України, після виїзду за кордон, відповідач перестав цікавитись долею дітей та брати участь у їх утриманні. Зараз діти перебувають на утриманні та забезпеченні позивачки. Відповідач жодної участі у вихованні, утриманні та забезпеченні їх спільних дітей не бере, та навіть уникає спілкування по телефону.
Таким чином, дітям, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншин, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень позивачка одна не зможе забезпечити, тому вважає, що відповідач, котрий є здоровою та працездатною особою, може та повинен сплачувати аліменти на утримання їх спільних дітей. Також відповідно до сімейного законодавства, батьки рівні у своїх обов'язках щодо утримання дітей. Таки чином, при сплаті відповідачем алімениівбуде забезпечуватись їх рівність при несенні обов'язку утримання дітей.
Враховуючи те, що відповідач офіційно ніде не працевлаштований, отримує доходи із сезонних заробітків, позивачка вважає за доцільне визначити розмір стягнення аліментів у твердій грошові сумі, що складає 3196 гривень на місяць на кожну дитину окремо до досягнення дітьми повноліття, оскільки у позивачки на утриманні перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю від 01.12.2023 року. У з в'язку з цим дитина потребує додаткових фінансових витрат на лікування, реабілітацію, спеціальне харчування та інші потреби. Позивачка просить суд врахувати ці обстави під час вирішення питання про стягнення аліментів.
Враховуючи вищевикладене позивачка просить, стягувати з ОСОБА_2 на її користь, аліменти на утримання їх спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 3196 гривень, щомісячно на кожну дитину окремо, але не менше 50 відсотків проживаючого мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати реєстрації позовної заяви і до повноліття дітей.
У відкрите судове засідання позивачка не з'явились, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, а також зазначила, що вона не заперечує проти винесення заочного рішення суду.
У відкрите судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та заяви про розгляд справи у його відсутність не надав, у зв'язку з чим на підставі ст. ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Рахівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 06.09.2022 року, між позивачко та відповідачем укладено шлюб 06 вересня 2022 року, актовий запис № 235.
Сторони у справі є батьками малолітніх дітей: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданим повторно Рахівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.10.2022 року, актовий запис № 2 від 05.03.2012 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданим повторно Рахівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.10.2022 року, актовий запис № 23 від 12.09.2013 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданим Рахівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 07.10.2022 року, актовий запис № 233 від 07.10.2022 року.
Факт перебування на утриманні позивачки ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується: актом обсеження матеріально побутових умов проживання від 26.01.2025 року та довідкою № 69 від 28.01.2025 року виданої виконавчим комітетом Богданської сільської ради.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зміст глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов'язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. ч. 1-3 зазначеної статті СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначена вимога покладається на суд лише в порядку наказного провадження (ч. 3 ст. 184 СК України).
Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства.
Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов'язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, та у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України. Разом з тим, нормою статті 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На момент ухвалення судом рішення: малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 13 років. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» 50% прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року становить 1598 гривень. За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку із об'єктивною потребою дитині сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку та з урахуванням матеріального становища позивачки та наявністю на її утриманні дитини інваліда, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 3196 гривень, щомісячно, враховуючи, що вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На момент ухвалення судом рішення: малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилося 11 років. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» 50% прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року становить 1598 гривень. За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку із об'єктивною потребою дитині сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку та з урахуванням матеріального становища позивачки та наявністю на її утриманні дитини інваліда, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 3196 гривень, щомісячно, враховуючи, що вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На момент ухвалення судом рішення: малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилося 2 роки. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» 50% прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років з 1 січня 2025 року становить 1281,5 гривень. За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку із об'єктивною потребою дитині сторін у забезпеченні належного матеріального утримання для дитини відповідного віку та з урахуванням матеріального становища позивачки та наявністю на її утриманні дитини інваліда, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та стягує з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 3196 гривень, щомісячно, враховуючи, що вказаний розмір аліментів не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, суд допускає до негайного виконання в межах місячного платежу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп., підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 206, 258, 259, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 3196 (три тисячі сто дев'яносто шість) гривень, щомісячно на кожну дитину окремо, починаючи від дня пред'явлення позову - 06.02.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в користь держави, у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок на рахунок: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 банк отримувача Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106 Призначення платежу *;101; судовий збір на користь держави, за рішенням справа № 305/405/25.
Рішення суду щодо стягнення аліментів, у частині суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Попова