Справа № 297/1144/25
03 квітня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Фазекаш Н.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
встановив:
ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який розташований за адресою: м. Берегове, вул. Мукачівська, 3, код ЄДРПОУ 25999111, звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, Омська область, Усть-Ілімський район, с. Колпаковка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гола Пристань, Херсонської області. На час смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, Омська область, Усть-Ілімський район, с. Колпаковка, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Маючи в наявності, видану російською мовою копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 28.02.2025 року серія НОМЕР_2 , виданого Скадовським районним відділом запису актів цивільного стану Управління ЗАГС Херсонської області, 28 березня 2025 року заявниця звернулась до Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції щодо реєстрації факту смерті її матері. Проте Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в усному порядку відмовив їй в реєстрації смерті матері у зв'язку з відсутністю підстав для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть українського зразку відповідно до чинного законодавства України на підставі наданих нею документів.
Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України.
На сьогоднішній день у заявниці відсутні документи, які дозволяють зареєструвати смерть матері згідно вимог національного законодавства та отримати свідоцтво про смерть встановленого Україною зразка.
Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для державної
реєстрації смерті матері, проведеної державним органом України та отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка, оскільки дане рішення може вплинути на її права та обов?язки, так як отримання свідоцтва про смерть їй потрібно для подальшого оформлення спадщини.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шалапаюк В.Л. в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник заінтересованої особи Берегівського відділу ДРАЦС в судове засідання також не з'явився.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданими окупаційною владою - Територіальним відділом РАЦС Скадовським районним відділом запису актів цивільного стану Управління ЗАГС Херсонської області від 28.02.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Гола Пристань, Херсонська область (а.с. 8-9).
Із долученої копії актового запису про народження ОСОБА_1 з додатку «Дія» вбачається, що заявниця ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 (а.с. 6).
Статтею ст. 17 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території України, та вказане свідоцтво про смерть не може бути прийняте відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті особи, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Так, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2016 року № 9-1130/0/4-16 надано роз'яснення про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України", в якому, зокрема, наводяться рекомендації щодо окремих питань визнання належними та допустимими доказів на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, норми якого стосуються тимчасово окупованої території, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ila§cuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ч. 5 ЦПК України, згідно якого обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд вважає, що факт смерті особи на тимчасово окупованій території встановлено.
Факт, про встановлення якого просить заявниця ОСОБА_1 має для неї юридичне значення.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 258, п. 8 ч. 1 ст. 315, ч. 1, ч. 4 ст. 317, 319, 354, 355 ЦПК України,
рішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в м. Гола Пристань, Херсонська область.
Рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Лайош ГАЛ