Справа № 569/2666/25
21 березня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., з участю представника Рівненської митниці Ярмолюка І.М., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Демченка В.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Рівненської митниці ДМС України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ФОП, у скоєнні порушення, передбаченого ч. 1 ст. 472 Митного кодексу України,
Згідно протоколу про порушення митних правил № 0133/20400/24 від 20.09.2024, вбачається, що 12.08.2024 декларантом ФОП ОСОБА_1 на підставі договору доручення про декларування товарів від 07.08.2024, укладеного з громадянкою ОСОБА_2 ) на митний пост «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 . В описі графи 31 даної митної декларації декларантом заявлено наступну інформацію про товар: «вантажний автомобіль, бувший у використанні, марка - RENAULT, модель - MEGANE, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 р., модельний рік виготовлення - 2012 р., об'єм двигуна - 1461 см3, потужність - 66 kW, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - немає даних, кількість місць включаючи водія - 2, тип кузова - фургон, колісна формула - 4х2, повна маса КТЗ - 1762 кг, вантажопідйомність - 421 кг., призначений для доріг загального користування». При цьому, у графі 33 митної декларації декларантом заявлено код товару згідно УКТ ЗЕД: 8704219900.
Під час перевірки правильності класифікації товарів виникли сумніви щодо достовірності заявленого коду транспортного засобу згідно УКТЗЕД.
За митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 від 12.08.2024 було додано форми контролю 202-1 «Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації» і 911-1 «забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки».
У результаті проведеного митного огляду товару, що підтверджено актом про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №24UA204020020041U9 від 12.08.2024 року, вcтановлено: транспортний засіб марка - RENAULT, модель - МEGANE, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , кількість місць включаючи водія - 2, тип кузова - хетчбек, наявність 5 дверей з вікнами; другий ряд сидінь для пасажирів замінений на металічну конструкцію покритою пластиковим килимом, прикріпленою гвинтами до бокових панелей та підлоги, відсутність стаціонарної панелі або бар'єру між зоною для водія і задньою зоною, наявні в зоні вантажного відділення ознаки комфорту і внутрішнього оздоблення, а також пристосувань, які притаманні пасажирським салонам моторних транспортних засобів (килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення), наявні місця для кріплення і пристосувань для встановлення ременів безпеки, наявні зручності для пасажирів в задній частині салону (ручки на даху).
З метою перевірки правильності класифікації підрозділом товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 24UA204020020041U9 від 12.08.2024 підрозділом митного оформлення до відділу контролю класифікації товарів направлено відповідний запит.
15.08.2024 відділом контролю класифікації товарів винесено Рішення про визначення коду товару №KT-UA204000-0018-2024, відповідно до якого вищевказаний транспортний засіб необхідно класифікувати за кодом згідно з УКТЗЕД 8703229030, при цьому опис товару у гpaфi 31 митної декларації необхідно викласти в редакції: «Легковий автомобіль бувший у використанні, марка - RENAULТ. модель - MEGANE, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 р., модельний рік виготовлення - 2012 р ., об'єм двигуна - 1461 см3, потужність - 66 kW, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - немає даних, кількість місць включаючи водія - 2, тип кузова - хетчбек, колісна формула - 4х2, повна маса КТЗ - 1762 кг, вантажопідйомність - 421 кг., призначений для доріг загального користування».
У процесі перевірки Рівненською митницею на адресу АТ «Рено Україна» направлено запит від 26.08.2024 року №7.13-1/20-01/13-205316 з метою отримання технічних характеристик задекларованого транспортного засобу.
Листом №214 від 02.09.2024 отримано відповідь, що транспортний засіб марки - «RENAULT», модель - «МEGANE», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 заводом - виробником виготовлений з характеристиками: категорія - М1 (легковий автомобіль), кількість місць, включаючи водія - 5.
Отже, декларантом в митній декларації ІМ40ДЕ № 24UA204020020041U9 від 12.08.2024 заявлено недостовірні дані стосовно опису та коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Частиною 2 ст. 266 Митного кодексу України передбачено, що перед поданням митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснити фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах. Зазначеним правом декларантом ФОП ОСОБА_1 не скористався.
Таким чином, декларант ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України не заявив в митній декларації типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 від 12.08.2024 за встановленою формою точні та достовірні відомості стосовно опису транспортного засобу (легкового автомобіля) марки - «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України.
В судовому засіданні представник митниці Ярмолюк І.М. протокол про порушення митних правил № 0133/20400/24 підтримав повністю, та просив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 472 МК України.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Демченко В.О. в судовому засіданні заперечив щодо протоколу про адміністративне правопорушення, просив суд провадження у справі закрити, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушенняв діях ОСОБА_1 , а вилучений згідно Протоколу № 0133/20400/24 від 20.09.2024 транспортний засіб марки - «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 повернути власниці ОСОБА_2 для продовження митного оформлення. Надав відповідне письмове клопотання та пояснення, за яким зазначив наступне:
Під час подачі 12.08.2024 митної декларації типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 представником декларанта громадянином ОСОБА_1 було задекларовано вищевказаний товар, при чому точно вказана його наявність, найменування, назва, кількість та інша інформація наявна в товаросупровідних документах. Таким чином, відсутня сама подія недекларування товарів, передбачена ст. 472 МК України.
12.08.2024 ОСОБА_1 у митній декларації типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 у спосіб та порядку, встановленими Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, заявлено наявні та повні відомості, необхідні для ідентифікації товару, а отже, здійснено декларування у відповідності до вимог чинного митного законодавства України.
Крім того, жодного умислу (чи необережності), які були б спрямовані на вчинення порушення будь-яких митних правил, в тому числі передбачених ст. 472 МК України у ОСОБА_1 не було і не могло бути, так як він не приховував наявного товару, а навпаки задекларував всі точні відомості про нього згідно із товаросупровідними документами, долученими до митної декларації.
Основним документом, який став підставою для визначення задекларованого транспортного засобу як «вантажного автомобіля» було Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ) №2014FE77144 від 28.11.2014 видане уповноваженим органом Французької республіки (Франції), в якому категорія транспортного засобу в графі «J» зазначена - N1 - Транспортні засоби, що застосовуються для перевезень вантажів, та максимальна маса яких не перевершує 3,5 тонни, відповідно до встановленої класифікації у Зведеній резолюції про конструкцію транспортних засобів (Consolidated Resolutiononthe Constructionof Vehicles) встановленої для держав-договірних сторін Женевської Угоди 1958 року, у тому числі і України, яка приєдналася до неї 30 червня 2000 року.
Відповідно до положень Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29 квітня 1999 року про реєстраційні документи на транспортні засоби, яка увійшла до додатку ХХХІІ Угоди про асоціацію Україна - ЄС (далі - Директива):
- «свідоцтво про реєстрацію» означає документ, який засвідчує, що транспортний засіб зареєстровано в державі-члені (ст.2 Директиви);
- для цілей цієї Директиви свідоцтво про реєстрацію, видане державою-членом, повинні визнавати інші держави-члени для ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі та його перереєстрації в іншій державі-члені (ст.4 Директиви);
- у цілях ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі держави-члени можуть вимагати, щоб водій мав при собі частину I свідоцтва про реєстрацію (ст.5 Директиви).
Саме цей документ (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ) № НОМЕР_4 від 28.11.2014) і був наданий при декларуванні товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 представником декларанта ОСОБА_1 .
Вищевказане свідчить, що задекларований товар - автомобіль марки - RENAULT, модель - MEGANE, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , виготовлений в 2012 р. як легковий автомобіль, в подальшому був переобладнаний власником під вантажний автомобіль, після чого на нього було видане нове Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ) № НОМЕР_4 від 28.11.2014, яке визначало цей транспортний засіб як вантажний (N1 - Транспортні засоби, що застосовуються для перевезень вантажів, та максимальна маса яких не перевершує 3,5 тонни).
В той же час такий документ - Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ) №2014FE77144 від 28.11.2014 є належним офіційним доказом, який підтверджує категорію транспортного засобу як вантажного (N1), та саме на підставі нього і мав визначати ОСОБА_1 код згідно УКТЗЕД.
Крім того, визначення автомобіля як вантажного було підтверджено в Експертній довідці довідки №240808/001 від 08.08.2024 виданій ТОВ «КАПІТАЛ ВЕСТ ГРУП» та довідці №09/08/2024-19 від 09.08.2024 виданій ТОВ «ТРИМАКС-АВТО».
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази вчинення будь-якого порушення митних правил, в тому числі порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ст. 472 МК України.
Заслухавши думку представника митниці, пояснення адвоката, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Згідно з ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до ч. 1ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою противоправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України.
У відповідності до вимог ст. 489 МК України суд при розгляді справи про правопорушення митних правил зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardov.Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 472 МК України, може бути вчинене лише умисно.
Відповідальність заст. 472 МК України настає у разі недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Склад будь-якого адміністративного правопорушення передбачає наявність чотирьох взаємозумовлених взаємопов'язаних елементів: об'єкта та об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони і відсутність хоча б однієї із вказаних ознак виключає наявність протиправного діяння.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні порушення митних правил чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України та прагне ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.
Статтею 266 МК України на декларанта покладено ряд обов'язків, зокрема, декларування товару з дотриманням вимог митного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 МК України, для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;
2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;
3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Із матеріалів справи вбачається, що 12.08.2024 декларантом ФОП ОСОБА_1 на підставі договору доручення про декларування товарів від 07.08.2024 року, укладеного з громадянкою ОСОБА_2 на митний пост «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 .
Митна декларація типу IM40EE № 24UA204020020041U9 була подана на підставі наступних товаросупровідних документів:
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 28.11.2014,
- договору купівлі-продажу (Kaufvertrag) №б/y від 20.07.2024,
- експертної довідки №240808/001 від 08.08.2024,
- довідки «євро» №09/08/2024-19 від 09.08.2024,
- довіреності від 31.07.2024 зареєстрованої в реєстрі за №280,
- договору про декларування товарів №б/н від 07.08.2024.
Митна вартість, тип транспорту та інші характеристики товару в митній декларації типу IM40EE № 24UA204020020041U9 було визначено згідно вищевказаних товаросупровідних документів, тому декларування проводилось за правилами для вантажних автомобілів.
У вищевказаній митній декларації представником декларанта ОСОБА_1 в графі 31 «Паковання та опис товарів» було вказано «Вантажний автомобіль, бувший у використанні, марка - RENAULT, модель - MEGANE, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 р., модельний рік виготовлення - 2012 р., об'єм двигуна - 1461 см3, потужність - 66 kW, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - немає даних, кількість місць включаючи водія - 2, тип кузова - фургон, колісна формула - 4х2, повна маса КТЗ - 1762 кг, вантажопідйомність - 421 кг., призначений для доріг загального користування.», а в графі 33 «Код товару» заявлений код згідно УКТЗЕД - 8704 21 99 00, відповідно до зазначених відомостей в товаросупровідних документах.
У графі 47 «Розрахунок податків» вказаної митної декларації були розраховані митні платежі, які мали бути сплачені для випуску товару для вільного обігу. Акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами за кодом виду надходжень 185 був розрахований за ставкою 1 EUR за см3 для моторних транспортних засобів для перевезення вантажів з робочим об'ємом циліндрів двигуна не більш як 2500 куб.см, що використовувалися понад 8 років, встановлений на підставі Закону України ВР № 3553-IX від 16.01.2024 «Про внесення змiн до Податкового кодексу України щодо приведення деяких норм у вiдповiднiстьiз Законом України "Про Митний тариф України" та уточнення окремих положень».
15.08.2024 відділом контролю класифікації товарів Рівненської митниці винесено Рішення про визначення коду товару №KT-UA204000-0018-2024, відповідно до якого вищевказаний транспортний засіб необхідно класифікувати за кодом згідно з УКТЗЕД 8703229030, при цьому опис товару у гpaфi 31 митної декларації необхідно викласти в редакції: «Легковий автомобіль бувший у використанні, марка - RENAULТ. модель - MEGANE, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 р., модельний рік виготовлення - 2012 р ., об'єм двигуна - 1461 см3, потужність - 66 kW, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - немає даних , кількість місць включаючи водія - 2, тип кузова - хетчбек, колісна формула - 4х2, повна маса КТЗ - 1762 кг, вантажопідйомність - 421 кг., призначений для доріг загального користування».
На підставі вищезазначеного Рішення Рівненською митницею зроблено висновок про те, що декларантом в митній декларації типу ІМ40ДЕ № 24UA204020020041U9 від 12.08.2024 заявлено недостовірні дані стосовно опису та коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
На думку Рівненської митниці, зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 року (із змінами, внесеними згідно із постановою Пленуму ВСУ №8 від 30.05.2008), не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 , виконуючи умови договору доручення про декларування товарів від 07.08.2024, укладеного з громадянкою ОСОБА_2 , заявляв за встановленою формою в митній декларації типу IM40EE № 24UA204020020041U9 точні та достовірні відомості (наявність, найменування, кількість тощо) на підставі товаросупровідних документів, тому декларування проводилось за правилами для вантажних автомобілів. Жодних підстав, для сумнівів у інформації вказаній у вищенаведених документах у представника декларанта ОСОБА_1 не було.
Суд погоджується з аргументами декларанта ОСОБА_1 , що Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ) № НОМЕР_4 від 28.11.2014, видане уповноваженим органом Французької республіки (Франції), відповідно до Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29 квітня 1999 року про реєстраційні документи на транспортні засоби, учасником якої є Україна, повинно визнаватися для ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русчі, а тому є належним офіційним доказом, який підтверджує категорію транспортного засобу як вантажного (N1), та саме на підставі якого і мав визначати ОСОБА_1 код згідно УКТЗЕД.
Посилання Рівненської митниці на те, що декларантом нібито не дотримано вимог ч. 2 ст. 266 МКУ, зокрема не проведено фізичний огляд товарів безпідставні. Оскільки, ч. 2 ст. 266 МКУ передбачає, що перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
Разом з тим, зазначена норма вказує на те, що декларант за певних умов вправі, але не зобов'язаний здійснювати фізичний огляд товару. Тому, не здійснення ним такого огляду не є доказом вини у формі умислу та наявності у останнього протиправної мети направленої на зменшення розміру митних платежів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду в справі №753/13567/15-а від 19 травня 2020 року.
Норма ст. 257 МК України чітко та вичерпно визначає поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Диспозиція ст. 472 МК України містить вичерпний перелік відомостей, за незаявлення яких передбачена відповідальність.
Відповідно до Протоколу у спірному випадку це незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари.
Висновки Рівненської митниці про незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей стосовно опису транспортного засобу (легкового автомобіля) марки - «RENAULT», модель - «МEGANE», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 р., та невірно заявленого коду товару згідно з УКТЗЕД ґрунтуються суто на відповіді АТ «Рено Україна» та Рішенню про визначення коду товару Відділу контролю класифікації товарів Рівненської митниці №KT-UA204000-0018-2024 від 15.08.2024, прийнятого без складання Висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.
Положеннями ч. 6 ст. 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684).
Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 розділу І даного Порядку необхідність заповнення певної графи МД Декларантом визначається згідно з правилами заповнення граф, наведеними в розділі II цього Порядку, виходячи з напрямку переміщення, обраного митного режиму, наявності чи відсутності опису цієї графи у відповідній главі розділу II цього Порядку та наявності застережень у тексті опису цієї графи. Графа не повинна заповнюватись Декларантом, якщо умови переміщення товарів відповідають зазначеним в описі цієї графи застереженням або глава розділу II цього Порядку, що відповідає напрямку переміщення товарів, не містить опису цієї графи.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку у графі 31, якщо у графі 33 МД код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається на рівні десяти знаків, в окремих полях електронної МД або у разі використання МД на паперовому носії - електронної копії МД на паперовому носії без зазначення у паперовому примірнику зазначаються за формою "електронного інвойсу" в розрізі кожного найменування товару відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що є в наявності.
Під час подачі 12.08.2024 митної декларації типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 представником декларанта громадянином ОСОБА_1 було задекларовано вищевказаний товар, при чому точно вказана його наявність, найменування, назва, кількість та інша інформація наявна в товаросупровідних документах. Таким чином, відсутня сама подія недекларування товарів, передбачена ст. 472 МК України.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто, що винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Тобто, правомірними є дії такого декларанта, який з об'єктивної сторони заповнює митну декларацію у відповідності до супровідних документів, які стали правовою підставою для надання йому митними органами дозволу на пропуск цих товарів через митний кордон, а із суб'єктивної сторони без умислу порушити митні правила і навпаки, для притягнення особи до відповідальності за ст.472 МК України необхідними є сукупність фактів: 1) не відображення в митній декларації товарів у відповідності до супровідних документів та 2) із наявністю у особи умислу на не декларування товару, що переміщується через митний кордон України.
Матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів, які підтверджують винну громадянина України ОСОБА_1 , у вчиненні дій, передбачених ч. 1ст. 472 МК України.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» №2697-ІХ від 19.10.2022 та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо приведення деяких норм у відповідність із Законом України «Про Митний тариф України» та уточнення окремих положень» №3553-ІХ від 16.01.2024 року для коду «8704 21 99 00», визначеного представником декларанта ОСОБА_1 , встановлено ставку ввізного мита - 10% та акцизного збору - 1 EUR за см3, а для коду «8703 22 90 30», визначеного Рівненською митницею, встановлено ставку ввізного мита - 10% та акцизного збору - 50 EUR за тис.см3, а отже, зміна коду товару митним органом на підставі класифікаційного рішення призвела до зменшення розміру митних платежів, який повинен сплатити імпортер товару. Таким чином, вказане свідчить про відсутність мотивів та мети в діях ОСОБА_1 , на вчинення порушення митних правил. Жодних негативних наслідків теж не настало і не могло настати, оскільки митні платежі були сплачені імпортером - декларантом ОСОБА_2 в повному обсязі для митного оформлення як вантажного автомобіля ще до подачі митної декларації типу ІМ40ДЕ №24UA204020020041U9 її представником ОСОБА_1 .
Рівненською митницею не було встановлено, що вчиненні громадянином України ОСОБА_1 дії мають умисел, спрямований на спричинення будь-яких негативних наслідків та мету не заявити за встановленою формою точні та достовірні відомості про наявність, найменування та кількість товарів від митного контролю.
Таким чином, звинувачуючи декларанта у тому, що він не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості стосовно опису транспортного засобу, тобто у правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 472 Митного Кодексу України, яке характеризується як умисними діями, так і необережністю, та посилаючись на не виконання декларантом передбачених законом прав, митний орган має надати прямі докази умисності дій чи необережності, а також довести той факт, що декларанту достовірно було відомо про надлишок товару та чи він мав у своєму розпорядженні певні дані, які свідчили про невідповідність товаросупровідних документів фактичній кількості товару.
Отже, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України є наявність в діях правопорушника вини у формі прямого умислу, а відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок щодо належного складання протоколу про порушення митних правил, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Виходячи з вищевказаного, беззаперечних та достатніх доказів на вчинення дій, спрямованих на недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, митним органом не надано.
Таким чином, митний орган передчасно та безпідставно дійшов висновку, не надавши беззаперечних доказів вчинення дій, що мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України.
Верховний Суд України у п. 39 своєї постанови від 08 липня 2020 р. у справі
№ 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013, відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. У разі браку чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку, суперечить принципу «ніякого покарання без закону», що закріплений у ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципами здійснення державної митної справи відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України є законність та презумпція невинуватості.
Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ». Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
При цьому, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції, заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Антріш проти Франції, від 22.09.94 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії, заява N 48191/99, п. п. 49 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23.09.82 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції, п. п. 69, 73, Series А N 52
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист правлюдини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 486 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил здійснено неповно та без об'єктивного з'ясування всіх обставин. Не встановлено ознак як об'єктивного, так і суб'єктивного складу адміністративного правопорушення, а також вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, передбачених ст. 472 МК України.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження по справі підлягає закриттю, а товар, вилучений згідно з протоколом слід повернути власнику.
Керуючись ст.ст. 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 458, 467, 472 Митного кодексу України, суд,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 472 МК України закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Тичасово вилучений згідно протоколу № 0133/20400/24 від 20.09.2024 транспортний засіб марки - «RENAULT», модель «MEGANE», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 , після проведення митного оформлення відповідно до чинного законодавства, повернути власниці ОСОБА_2 .
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов