Справа № 132/2491/23
Провадження №1-кп/132/106/25
Вирок
Іменем України
26 березня 2025 року
Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в м. Калинівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023022330000065 від 28.03.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працюючого оператором плазмохімічних процесів у ФОП ОСОБА_4 , раніше не судимого,
по вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженого Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України оголошено та проводиться загальна мобілізація.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 56/501 від 20.03.2023 військовозобов'язаного ОСОБА_3 визнано придатним до військової служби за віком і станом здоров'я.
20.03.2023 військовозобов'язаний ОСОБА_3 прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав від старшого офіцера майора ОСОБА_7 повістку на відправку, з наказом прибути до особливого розпорядження до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.03.2023 о 17:00 годині з метою його призову по мобілізації до Збройних Сил України для відправки його до військової частини НОМЕР_1 .
Незважаючи на це ОСОБА_3 будучи військовозобов'язаним, а також являючись придатним до військової служби і не маючи відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про необхідність прибути у ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого відправлення до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби у зв'язку з оголошенням мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, без поважних на те причин, з метою ухилення від призову, маючи можливість прибути, умисно не прибув 22.03.2023 на 17:00 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для його призову за мобілізацією в Збройні Сили України, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та ст. 65 Конституції України.
22.03.2023 старший офіцер майор ОСОБА_7 , зателефонував до ОСОБА_3 з метою з'ясовування обставин його не прибуття, однак останній на телефонний дзвінок не відповів, про поважні причини неприбуття не повідомив, тим самим ухилившись в такий спосіб від призову за мобілізацією.
Прокурор по справі ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала обставини, викладені в обвинувальному акті даного кримінального провадження, щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України відносно ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд приймає рішення за клопотанням прокурора ОСОБА_5 про скорочений судовий розгляд, так як учасники судового провадження вважають, що обставини справи доведені наявними у справі доказами, вони не потребують дослідження у ході судового розгляду і ніким не оспорюються.
З урахуванням думки учасників судового провадження, суд вважає необхідним допитати в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 , а також дослідити докази, що характеризують особу обвинуваченого.
Суд також роз'яснив, що при розгляді судової справи в скороченому провадженні сторони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, які не були предметом дослідження в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному кримінальному правопорушені визнав повністю. Суду показав, що він перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії його визнано придатним до військової служби за віком і станом здоров'я.
20.03.2023 прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав від старшого офіцера майора ОСОБА_7 повістку на відправку, з наказом прибути до особливого розпорядження до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.03.2023 о 17:00 годині з метою його призову по мобілізації до Збройних Сил України для відправки до військової частини НОМЕР_1 .
Незважаючи на це, не прибув 22.03.2023 на 17:00 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для його призову за мобілізацією в Збройні Сили України, оскільки не міг залишити хворих дружину та дочку, так як він єдиний член сім'ї, який міг би подбати про них.
В скоєному розкаюється, просить суворо не карати.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, вважає їх достатніми для прийняття рішення по справі.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, є вірною.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , передбачена ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
За змістом ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Водночас, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, у рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. З огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.
Суд приходить до переконання, що в разі обрання ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, його сім'я перебуватиме в край важкому становищі, так як дружина і малолітня дитина мають вроджені вади зору (діагноз дочки - складний гіперметропічний астигматизм, рефракційна амбліопія сл.ст.; діагноз дружини - косоокість розбіжна альтернуюча з перевагою правого ока; підозра на глаукому, простий міопічний астигматизм; амбліопія слабкого ступеня; ДМЗ) що підтверджується медичними висновками та потребують постійного контролю і обстеження лікарів. Дружина обвинуваченого ОСОБА_3 в зв'язку з захворюванням керувати самостійно автомобілем не може, не працює, єдиним джерелом існування в сім'ї є заробітна плата обвинуваченого. Інших осіб, які б могли допомогти хворій дружині та дитині немає, що підтверджується довідкою Корделівського старостинського округу.
Обвинувачений ОСОБА_3 з 15.12.2023 року по даний час працює у ФОП ОСОБА_4 на посаді оператора плазмохімічних процесів.
Згідно протоколу № 1 загальних зборів трудового колективу від 06.02.2024 року, де працює ОСОБА_3 , колектив в кількості 170 чоловік одноголосно вирішили звернутися про можливість не обрання суворої міри покарання ОСОБА_3 .
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину та непрацездатну дружину, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі і відповідно ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком. Згідно ч. 1 п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України покласти обов'язки на ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Призначене ОСОБА_3 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, на переконання суду, зазначеним вище вимогам відповідає, оскільки воно є пропорційним характеру та встановлених судом обставин скоєних ним дій, їх небезпечності, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
На переконання суду, застосування ст. 75 КК України для стимулювання правослухняної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та контроль за його поведінкою протягом найдовшого терміну, визначеного законом для тривалості іспитового строку, а також можливість направлення останнього для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов'язків або систематичного вчинення правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення, є більш доцільно, ніж відбування реального покарання.
Разом з тим, суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_3 можливо звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком з покладенням на нього відповідних обов'язків, оскільки, звільнення обвинуваченого, ураховуючи дані про його особу, не створюватиме в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності.
На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.
Витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню відсутні.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 373, 374 КПК України (в ред. 2012 року), перехідних положень до КПК України (в ред. 2012 року), суд,
ОСОБА_3 визнати винним по ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Відповідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки. Згідно ч. 1 п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України покласти обов'язки на ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку засудженому ОСОБА_3 рахувати з дня оголошення вироку суду, тобто з 26.03.2025 року.
Вирок може бути оскаржений на протязі 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Суддя: