Справа № 132/3943/24
Ухвала
про продовження міри запобіжного заходу
"26" березня 2025 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6
ОСОБА_7
розглянувши в місті Калинівка у підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Болград, Одеської області, жителю АДРЕСА_1 , раніше судимому; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Котовськ, Одеської області, жителю АДРЕСА_2 , раніше судимому, строком на 60 днів,-
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 оскільки строк перебування їх під вартою закінчується 04 квітня 2025 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які було враховано при обранні обвинуваченим даного запобіжного заходу, не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ще на шістдесят днів. Просять застосувати більш м'який запобіжний захід або зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ще на шістдесят днів. Просять застосувати більш м'який запобіжний захід або зменшити розмір застави.
Заслухавши учасників судового процесу, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити.
Приймаючи таке рішення суд виходить з наступних підстав.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд бере до уваги те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які було враховано при обранні обвинуваченому даного запобіжного заходу, зокрема те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, а також особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який схильний до вчинення крадіжок, раніше судимий, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, а вчинив новий злочини проти власності, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_4 не має соціально струмуючих факторів, а саме міцних соціальних зв'язків (зокрема, власної сім'ї, дітей). Не працевлаштований, не має належного джерела доходу.
Окрім того, на переконання суду у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування) та відсутність стійких соціальних зав'язків за місцем проживання, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням певного розміру застави.
Будь-яких перешкод за віком чи станом здоров'я для тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою не має.
Наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою ОСОБА_4 є належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити і з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу, суд, враховуючи вище наведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні, тому в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу або зменшення розміру застави слід відмовити. Крім того, суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, і відсутність обґрунтованих підстав, передбачених ст. 178 КПК України, для застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно ст. 178 КПК України, судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров'я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, що передбачені в п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, та вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні встановлено не було.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд бере до уваги те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які було враховано при обранні обвинуваченому даного запобіжного заходу, зокрема те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, а також особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який схильний до вчинення крадіжок, раніше судимий, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, а вчинив новий злочини проти власності, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_5 не має соціально струмуючих факторів, а саме міцних соціальних зв'язків. Не працевлаштований, не має належного джерела доходу.
Окрім того, на переконання суду у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування) та відсутність стійких соціальних зав'язків за місцем проживання, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням певного розміру застави.
Будь-яких перешкод за віком чи станом здоров'я для тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою не має.
Наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою ОСОБА_5 є належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити і з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу, суд, враховуючи вище наведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні, тому в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу або зменшення розміру застави слід відмовити. Крім того, суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, і відсутність обґрунтованих підстав, передбачених ст. 178 КПК України, для застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно ст. 178 КПК України, судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров'я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, що передбачені в п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, та вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що з часу обрання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні одна з підстав для обрання такого запобіжного заходу не змінилася.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою є неможливим, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим в п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На це вказують такі обставини як те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів, з 04 лютого 2025 року по 04 квітня 2025 року, включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити розмір застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605600,00 грн.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) днів, з 04 лютого 2025 року по 04 квітня 2025 року, включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити розмір застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605600,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 194, 199, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів з 26 березня 2025 року по 24 травня 2025 року, включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити розмір застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605600,00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім'я, по-батькові платника застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
В разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування з потерпілою особою та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності).
Роз'яснити обвинуваченому положення п.п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 24 травня 2025 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 про застосування більш м'якого запобіжного заходу або зменшення розміру застави - відмовити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів з 26 березня 2025 року по 24 травня 2025 року, включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити розмір застави у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605600,00 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім'я, по-батькові платника застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
В разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування з потерпілою особою та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності).
Роз'яснити обвинуваченому положення п.п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 24 травня 2025 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 про застосування більш м'якого запобіжного заходу або зменшення розміру застави - відмовити.
Повний текст ухвали складений 27 березня 2025 року.
Копію ухвали вручити під розписку обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх захисникам та прокурору.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою надіслати до слідчого ізолятора Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Ухвала може бути оскарженою до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.