2/130/734/2025
361/12531/24
"31" березня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Грушковська Л.Ю.,
за участі секретаря Шпак А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації,
18.02.2025 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшла дана цивільна справа за підсудністю із Броварського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від головуючою суддею визначено суддю Грушковську Л.Ю.
Представник позивача ПАТ «Страхова компанія «Перша» Панченко Ю.В. звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із даною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 частину несплаченого страхового відшкодування у розмірі 10812,17 грн. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.06.2021 року між ПрАТ «СК «Перша» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування №06-11.02.21.00035, відповідно до умов якого об'єктом страхування є автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, д.н. НОМЕР_1 , а страховим випадком згідно Договору є дорожньо-транспортна пригода, незаконне заволодіння транспортним засобом. 17 грудня 2021 в м. Жмеринка Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, д.н. НОМЕР_1 , та автомобіля ВАЗ 21104, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області №130/3631/21 від 11.01.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. У результаті настання страхового випадку ПрАТ «СК «Перша» виплатило страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 45 000,00 грн. 02.02.2022 року ПрАТ «СК «Перша» звернулося до ТДВ «СК «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації №ТР-02-9392, оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Кредо»» згідно полісу №АР/5130269. 31.07.2024 року ТДВ «СК «Кредо» було сплачено 34187,83 грн. за зазначеною заявою, що підтверджується платіжною інструкцією. Таким чином, невідшкодованими лишилися кошти у розмірі: 45000,00 грн. - 34187,83 грн. = 10812,17 грн. Позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із листом №681 від 29.10.2024 року про необхідність сплати заборгованості. Однак, відповідач не сплатив заборгованість.
Відповідачу ОСОБА_1 було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих документів за його зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. На адресу повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи.
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Між позивачем, як страховиком та ОСОБА_2 , як страхувальником, 16.06.2021 було укладено договір добровільного страхування № 06-11.02.21.0035, відповідно до умов якого об'єктом страхування є автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, д.н. НОМЕР_1 , а страховим випадком згідно Договору є дорожньо-транспортна пригода, незаконне заволодіння транспортним засобом та ін. (а.с.14-16).
Право власності на транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER, д.н. НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.11,12).
Судом встановлено, що постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11.02.2022 (справа №130/3631/21) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Як вбачається з тексту вказаної постанови, 7.12.2021 о 11:17 год. в м. Жмеринка по вул. Б.Хмельницького водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_4 , який рухався позаду. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с.16-17).
Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки вказана вище постанова суду є чинною і має по цій справі преюдиційне значення, вказані обставини стосовно вини відповідача у вказаному ДТП, відповідно до вказаної норми ч. 6 ст. 82 ЦПК України, не підлягають повторному доведенню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина, судового розгляду.
Позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із листом №681 від 29.10.2024 року про необхідність сплати заборгованості в порядку суброгації (а.с.9).
21.12.2021 представником страховика (позивача) складено Акт огляду транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_4 , згідно якого виявлено пошкодження останнього, зазначені у відповідному акті. Вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно рахунку становить 59278,50 грн. без ПДВ (а.с.13, 18) .
Позивач 28.02.2022 склав страховий акт №ТР-02-9392 про виплату страхового відшкодування у розмірі 45000 грн. (а.с. 19).
Відповідно до платіжної інструкції від 31.07.2024 №8389 ТДВ «СК «Кредо» перерахувало позивачу страхове відшкодування у розмірі 34187,83 грн. (а.с. 6).
Таким чином, залишок шкоди, який підлягає стягненню з відповідача складає 10812,17 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних норм законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1ст. 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені устатті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема,Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту четвертого частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла особа) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зістаттями 993 ЦК Українита 27Закону України «Про страхування'до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Тому шкоду, завдану особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, згідноЗакону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'має сплатити страховик винуватця ДТП у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно зістаттею 27 Закону України «Про страхування'тастаттею 993 ЦК Українидо страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третюособу.
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема ,статтею 1191 ЦК), а такожстаттею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно достатті 993 ЦК, статті 27 Закону України «Про страхування'встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
З урахуванням викладеного, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогамист. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код ЄДРПОУ 31681672) суму страхового відшкодування в розмірі 10812 (десять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 17 коп., а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя