Справа № 627/66/25
31.03.2025
31.03.2025 рокус-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Бугаєнко І.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мала Виска Кіровоградської області, командира військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
До Краснокутського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
З протоколувійськової частини НОМЕР_1 № 2/2 від 11.01.2025 року про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП вбачається наступне.
Так, командирвійськової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , будучи військово-службовою особою, в умовах особливого періоду, неналежним чином виконував обов'язки військової служби, що виражається у наступному.
Так, в ході проведення службового розслідування, призначеного командиром військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 №3297 встановлено, що 18.10.2024 від майора ОСОБА_2 , на той час виконуючого обов'язки начальника командного пункту - заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 з бойового управління, надійшов рапорт за вх. №29855 від 18.10.2024 про те що під час здійснення прийому- передачі посади командира військової частини НОМЕР_2 була встановлена нестача військового майна, конкретний склад нестачі зазначений у цьому ж рапорті.
Виходячи з матеріалів службового розслідування командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 допустив при передачі посади командира військової частини НОМЕР_2 зазначення недостовірних даних про підстави відсутності (втрати, знищення) майна в підрозділі, допустив передачу неповної інформації щодо майна підрозділу, а саме: не передав інформацію про БПЛА, надав неповні відомості наявності матеріальних засобів, недостовірні пояснення про причини виникнення нестачі, не організував достовірний облік даних про військове майно у військовій частині НОМЕР_2 , в частині зазначення достовірних даних обліку в Акті передачі посади, що призвело до передачі особі, яка приймала посаду командира військової частини НОМЕР_2 неповних та недостовірних даних. Доручив проведення службових розслідувань особі зацікавленій в їх результаті, не здійснив стягнення коштів, відшкодування шкоди, завданої державі, з особи притягнутої до підвищеної матеріальної відповідальності, що призвело до невідшкодування шкоди, не знав про дійсний стан справ у ввіреному підрозділі, а саме: про стан службових розслідувань та про стан майна служби ракетно-артилерійського озброєння.
Так, в період часу з 02.12.2023 по 05.12.2023 під час перебування старшого лейтенанта ОСОБА_3 в підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_3 , він втратив 7,62 мм пістолет ТТ №ТВ3467 у зв'язку із незабезпеченням його належного зберігання. За фактом цієї події у військовій частині НОМЕР_3 було проведено службове розслідування, наказ про результати якого направлено командиру військової частини НОМЕР_2 для притягнення військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності на суму 24192 грн. і дисциплінарної відповідальності. Однак, незважаючи на отримання від командира військової частини НОМЕР_3 зазначених матеріалів, командир військової частини підполковник ОСОБА_1 не здійснив належне реагування на вказані документи та не стягнув зі старшого лейтенанта ОСОБА_3 шкоду завдану державі.
Так, своїми діями підполковник ОСОБА_1 порушив загальні обов'язки військової служби. Порушено норми Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлені у статтях 11, 16, які встановлюють такі обов'язки військовослужбовців, як свято і непорушно додержуватися Конституції та законів, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути пильним. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; абзац 28 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої командир окремого батальйону повинен організувати бухгалтерський облік військового майна військової частини; абзац 11 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, відповідно до якого командир окремого батальйону повинен знати про дійсний стан справ у підрозділах; абзац 31 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, відповідно до якого командир окремого батальйону повинен вживати заходів до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині; статтю 10 частини 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відповідно до якої, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи; пункти 2.2, 2.3 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 N? 300, відповідно до яких, командир військової частини організовує господарство і керує ним; пункт 10 розділу V "Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України" , затвердженій наказом Міністра оборони України від 17.08.2017 N? 440, відповідно до якого - облік наявності, руху військового майна в підрозділі організовує командир підрозділу; пункт 9.1.7 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", затвердженого Наказом Міністерства оборони України N?300 від 16.07.1997, відповідно до якого встановлено, що до акта (Акта передачі посади) додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів з вказанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення нестачі, надлишків; пункту 7 "Порядку обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 4 серпня 2000 року N? 1225, відповідно до якого облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним; пункт 6 розділу І "Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України" затвердженій Наказом Міністерства оборони України 17.08.2017 N? 440, відповідно до якого - облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним; пункт 15 розділу ІІІ "Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України", затвердженого Наказом Міністерства оборони України від
21.11.2017 N? 608, відповідно до якого унормовано, що до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Отже, неналежне ставлення до своїх службових обов'язків призвело до вчинення підполковником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Місцем вчинення правопорушення є місце складання та оформлення акту прийому-передачі, а саме: с. Костянтинівка Богодухівського району Харківської області.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
31.03.2025 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Топчієнко В.В. про закриття справи про адміністративне правопорушення. Клопотання обґрунтоване тим, що 15.01.2025 постановою Краснокутського районного суду Харківської області адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КупАП був повернутий до військової частини НОМЕР_1 для належного оформлення (одна з підстав повернення адміністративного матеріалу - не вказано час вчинення правопорушення). Протокол військової частини НОМЕР_1 № 2/2 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП складений 11.01.2025 у м. Дергачі Харківської області. 18.03.2025 до Краснокутського суду Харківської області надійшов супровідний лист від 13.03.2015 вих. № 3140 з додатками, в якому міститься посилання на перелік недоліків протоколу № 2/2 від 11.01.2025 відповідно до Постанови Краснокутського районного суду Харківської області, та нібито їх усунення - шляхом зазначення відповідної інформації, без складання нового протоколу та без повідомлення ОСОБА_1 . У супровідному листі від 13.03.2025 вих. № 3140 зазначається, що «правопорушення мало довготриваючий характер під час перебування підполковника ОСОБА_1 на посаді командира військової частини НОМЕР_2 з 15.02.2023 по 29.09.2024, та було виявлено 18.10.2024». Зазначає, що посилання на триваюче правопорушення ОСОБА_1 міститься тільки у вищевказаному супровідному листі та не містить жодних достовірних доказів на підтвердження вказаного факту. Крім того, період триваючого адміністративного правопорушення, припадає на весь термін перебування ОСОБА_1 на посаді командира військової частини НОМЕР_4 , аж до його відсторонення - 29.09.2025. Фактично час вчинення адміністративного правопорушення не встановлений. А тому, неможливо робити відступлення від встановлених законодавством приписів щодо адміністративної відповідальності за проступки та щодо процедури вирішення справ, тобто повноважні органи та посадові особи повинні діяти у точній відповідності до чинного законодавства. Крім того, матеріали адміністративної справи, які були повернуті для належного оформлення постановою суду, знову надійшли до суду, аж 18.03.2025 за вих № 3140 від 13.03.2025, майже через два місяці.
На думку захисника із зазначеного в супровідному листі від 13.03.2025 вих. № 3140 незрозуміло, які саме діяння (дії або бездіяльність) ОСОБА_1 свідчать про недбале ставлення до військової служби. Натомість, як і в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано в чому ж проявилось недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, не деталізовано виконання яких конкретно посадових обов'язків було ним проігноровано, які вимоги нормативних актів було ним порушено.
Виходячи з положень частини 2 статті 172-15 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення складає саме недбале ставлення до військової служби. Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов'язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісно, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов'язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Тож, з наданих до суду доказів неможливо встановити наявність в діях підполковника ОСОБА_1 недбалого ставлення до військової служби, оскільки суду не надано жодного належного та допустимого доказу, тобто в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона складу правопорушення і як наслідок - склад інкримінованого йому діяння.
У зв'язку з викладеним, просить провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Суддя, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Норми ст. 284 КУпАП містять вичерпний перелік постанов, які суд виносить за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до ч.2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.
В свою чергу, частиною 1 статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, є не будь-який військовослужбовець, а військова службова особа, що не є одним і тим самим.
Так, об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1,4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено згідно з Указами Президента України та який діє до теперішнього часу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:
-Протоколом військової частини НОМЕР_1 №2/2 від 11.01.2025 про військове адміністративне правопорушення;
-витягом із наказу № 62 від 13 лютого 2023 року;
-витягом з наказу № 1 від 15.02.2023;
-витягом з наказу № 15 від 12.01.2025;
-матеріалами службового розслідування.
Таким чином дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП - якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-п'ятій цієї статті.
Зазначеними положеннями КУпАП передбачено, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Приписи п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містять положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин адміністративного правопорушення чи наявності вини особи у разі закриття провадження.
Крім того, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі й вини особи у його вчиненні.
Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні такого правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18.
Отже, аналіз положень ст.38 та п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, вказаних у п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»)
Адміністративне правопорушення було вчинено у період із 15.02.2023 по 29.09.2024, та виявлене 18.10.2024, тобто на час розгляду матеріалів закінчився тримісячний строк для накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, на день розгляду даної справи про адміністративне правопорушення минув встановлений ч. 2 ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, а тому на підставі п.7 ст. 247 КУпАП провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Топчієнко В.В. про закриття справи про адміністративне правопорушення підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 38, п.7 ст. 247, ст. 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області.
Суддя І. В. Бугаєнко