Справа № 953/1685/25
н/п 2-а/953/131/25
03 квітня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова в складі
головуючого судді Вітюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Соломонової К.О.,
представниці позивача Бєлєвцової О.С. (в режимі ВКЗ),
розглянув у м. Харків адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення
Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ТЦК), відповідно до якого просить:
- скасувати постанову від 03.02.2025 № 3258 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позов обґрунтовано таким:
- відсутні докази того, що позивачу було надіслану повістку з вимогою з'явитись до ТЦК 23.01.2025 і таку повістку йому вручено (позивач не отримував повістки про виклик);
- позивач перебуває на обліку в ТЦК;
- позивач має відстрочку (була дійсна до 07.02.2025), оскільки навчається у Красноградському аграрно-технічному фаховому коледжі імені Ф.Я.Тимошенка;
- відсутні підстави для виклику позивача на 21.01.2025 до ТЦК для оновлення даних, оскільки позивач своєчасно оновив дані через застосунок "Резерв+", вказав контактний телефон та адресу проживання та станом на 23.01.2025 мав дійсну відстрочку.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористалися.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 25.02.2025 відкрив позовне провадження в адміністративній справі, призначив її до розгляд на 06.03.2025, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву. Також суд витребував з ТЦК належним чином завірені копії документів, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови і роз'яснив відповідачу обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення у відповідній категорії справ та наслідки неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин.
У судове засідання 06.03.2025 з'явився представник позивача. У зв'язку з неявкою представника відповідача - Харківського ОЦК та не підтверджених повноважень представника відповідача - ТЦК та не наданням документів, які витребував суд, засідання було відкладено до 03.04.2025.
03.04.2025 у судове засідання з'явився представник позивача. Відповідачі у судове засідання не з'явилися, відзиву на позов не надали, ТЦК витребовуваних документів також не надав. Про судове провадження Харківський ОЦК обізнаний, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (вручено 27.03.2025) та довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету (доставлено 06.03.2025); ТЦК обізнаний, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (вручено 30.03.2025). Тобто відповідачі обізнані про судове провадження та належним чином повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Позивач у судове засідання не з'явився, 03.03.2025 подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, за участі його представника.
Представник позивач у судовому засіданні вважала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідачів.
Суд зазначає, що відповідачі обізнані про дане провадження та судові засідання. Крім того, суд відповідно до статей 4, 18, 44 КАС України зобов'язував відповідача - ТЦК зареєструвати електронний кабінет та згідно зі статтями 2, 9, 80 КАС України витребовував у другого відповідача документи, які стосуються предмету спору. Однак, відповідач не вчинив жодних дій на виконання вимог ухвали суду.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового засідання, відсутність від них клопотань про неможливість розгляду справи, обмеженість строку розгляду відповідної категорії справ, дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.
Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. При цьому зазначила, що фактично вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 не має, а в прохаліній частині позову допущено описку в даті оскаржуваної постанови. А тому просить розглядати позов з урахуванням правильної дати постанови - 11.02.2025.
Фактичні обставини, встановлені судом
З 18.11.2003 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з довідкою Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я.Тимошенка від 14.02.2025 № 70 виданою призовникові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що останній у 2024 році вступив до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я.Тимошенка і зараз навчається на 2 курсі денного відділення. Строк закінчення закладу освіти 30.06.2026. Довідку видано для подання до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до копії скріншоту з електронного доказу (додатку "Резерв+", розділ "Сповіщення"), 21.01.2025 ОСОБА_1 отримав відстрочку від мобілізації до 07.02.2025.
Відповідно до копії скріншоту з електронного доказу (додатку "Резерв+"), сформованої 15.02.2025, ОСОБА_1 уточнив дані 14.01.2025. Відстрочка до 08.05.2025.
11.02.2025 начальник ТЦК ухвалив постанову № 3258, відповідно до якої ОСОБА_1 10.01.2025 було направлено повістку № 1848068 на 11:00 годину 23.01.2025 для уточнення даних, але ОСОБА_1 до ТЦК 23.01.2025 не з'явився. Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзац 3 пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абзац 2 частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". 3 періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП не виявлено, обставиною, що пом'якшує відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння громадянина. Начальник ТЦК ухвалив накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
Відповідачі відзиву на позов не подали, жодних доказів на спростування / підтвердження обставин, наведених в позові не надали.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до пунктів 1 - 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Суд враховує, що у прохальній частині позову заявник просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності № 3258 від 03.02.2025. Однак, оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності ухвалена 11.02.2025. Водночас за змістом вимог позову та його мотивів вбачається, що заявник оскаржує постанову № 3258 від 11.02.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП і вказану обставину просила врахувати представниця позивача у судовому засідання та розглядати з урахуванням правильної дати - 11.02.2025. А тому суд вважає за можливе розглянути ці вимоги.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідне положення передбачено абзацом 4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 і абзацом 2 частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Доводи позивача, що були відсутні підстави для його виклику до ТЦК для оновлення даних, оскільки його дані оновлені, а також наявна відстрочка, суд відхиляє з огляду на таке.
Норма частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює обов'язок громадянина з'явитися до ТЦК у разі отримання повістки і така явка не ставиться в залежність від попереднього оновлення своїх облікових даних. До того ж, позивач оновив такі дані тільки 14.01.2025, тобто після вимоги з'явитися до ТЦК.
Водночас, процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (І) відмітки про отримання особою відправлення; (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Суд враховує, що заявник заперечує факт його оповіщення.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачам можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав ТЦК надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови.
Однак, ухвала не була виконана. Відповідачі не надали суду ані відзиву на позов, ані витребовуваних документів.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Однак жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення) та, відповідно, належного оповіщення позивача відповідачі не надали, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує. Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК є обґрунтованими, а відповідачі доказів на спростування наведеного не надали. Неподання останніми відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Отже, позов заявлений до ТЦК є обгрунтованим та підлягає задоволенню. Водночас вимоги до Харківського ОЦК не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова ухвалена начальником ТЦК.
При цьому суд відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, згідно з яким незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Такої ж практики притримується Другий апеляційний адміністративний суд (постанова від 03.02.2025 у справі № 638/22555/24). А тому суд вважає, що саме ТЦК є належним відповідачем.
Висновки за результатами розгляду заяви
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню щодо вимог до ТЦК, тому постанову ТЦК слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. А вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_4 задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Враховуючи, що оскаржувана постанова ухвалена саме ІНФОРМАЦІЯ_8 , з урахуванням статті 139 КАС України та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, та задоволення позову щодо вимог до ТЦК, судовий збір підлягає відшкодуванню з останнього.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 - 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
2. Скасувати постанову № 3258 від 11.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
В частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Роман ВІТЮК