Справа № 352/2697/24
Провадження № 2/352/132/25
03 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Івасів В.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Іваницької М.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору служба у справах дітей Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав, -
І. Короткий зміст позовних вимог.
15.10.2024 року позивач звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору служба у справах дітей Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову посилається на те, що з 01.09.2012 року вона перебувала у шлюбі із відповідачем, який 26.03.2019 року було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , який зареєстрований та фактично проживає з ОСОБА_1 . Будь-яких відомостей про місце перебування колишнього чоловіка, засоби зв'язку із ним у позивача відсутні з часу розірвання шлюбу. Позивач з 06.10.2023 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , який виконує по відношенню до дитини батьківські функції. Біологічний батько не виявляє жодного бажання контактувати із сином, не цікавиться ним, не займається його вихованням та не здійснює в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина. Зазначає, що дитина взагалі не знає свого біологічного батька та вважає татом вітчима ОСОБА_5 . Вказує, що згідно висновку комісії з захисту прав дітей ВК Ворохтянської селищної ради вважається доцільним позбавити батьківських прав відповідача. Тому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 . Вказала, що дитині було 2 роки, коли відповідач почав проживати окремо від них. Вже 6 років із сином не спілкується. Батько не виявляв бажання займатися вихованням сина, не цікавився його життям, не надавав матеріальної допомоги в добровільному порядку. Батьку було відомо де проживає його син, однак він протягом шести років не дзвонив та не приїжджав до сина. В кінці осені 2018 року дитина захворіла та потребувала огляду лікаря в м. Івано-Франківську, позивач повідомила про це телефоном відповідача та поросила приїхати. Відповідач не приїжджав, згодом поцікавився як справи у дитини. Окрім цього позивач зазначила, що відповідач останні 3-4 місяці сплачує аліменти в роз мірі 3 000 грн, до цього розмір аліментів становив до 2 000 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за його відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
Судом неодноразово здійснювалось належне повідомлення відповідача про день та час слухання справи відповідно до вимог закону, проте поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення поверталися до суду, як не вручені, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до висновку служби у справах дітей відповідача доцільно позбавити батьківських прав. Крім того зазначила, що комісією з питань захисту прав дитини 27.08.2024 року розглядалося питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача, на яке запрошувались мати та дитина, вказано, що з батьком зв'язку немає. Зі слів дитини він називає батьком ОСОБА_4 , з яким позивач перебуває у шлюбі з 06.10.2023 року, рідного батька не знає та не спілкується, спогадів про нього теж немає.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 21.10.2024 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу.
Ухвалою судді від 17.12.2024 року підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 17.12.2024 року постановлено судове засідання у даній цивільній справі проводити в режимі відеоконференції з Яремчанським міським судом Івано-Франківської області.
Ухвалами суду від 06.01.2025 року, 15.01.2025 та 06.02.2025 року постановлено проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.07.2009 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, вбачається, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.6).
Згідно даних ЄДРСР, рішенням Тисменицького районного суду від 26.03.2019 року справа № 352/2234/18, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 06.10.2023 року Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 06.10.2023 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 , про що складено відповідний актовий запис №169 (а.с.7).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_8 , 1988 року народження від 07.08.2024 року, встановлено: склад сім'ї - ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 , син ОСОБА_6 , квартирно-житлові умови задовільні. Висновок комісії: дійсно ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 зі своїм сином та матір'ю в задовільних умовах без участі батька (5 років) (а.с.8).
Як зазначено у характеристиці Татарівської гімназії Ворохтянської ОТГ, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається за програмою Р.Б. Шияна, є учнем 2 інклюзивного класу. В характеристиці зазначені загальнонавчальні вміння та навички дитини. (а.с.11-12).
З характеристики Татарівської гімназії Ворохтянської ОТГ вбачається, що ОСОБА_6 навчається у Татарівській гамназії з 01.09.2023 року. Він активний, проявляє інтерес до знань та бажання вчитися. Під час виконання завдань потребує постійної допомоги асистента вчителя. Шкільні знання на початковому рівні. Пам'ять в основному зорова, короткочасна, увага розсіяна. Дитина добре вихована, ввічлива. На уроках часто відволікається на зовнішні подразники, тому йому постійно потрібна організуюча робота вчителя у вигляді навідних запитань, підказок. Серед іншого зазначено, що дитині приділяють належну увагу вихованню. Мати або дідусь привозять до школи та забирають його. Хлопчик завжди охайний, доглянутий. Мати відвідує батьківські зустрічі, бере участь у вирішенні громадських справ на рівні класу (а.с. 9-10).
Характеристика складена старостою села Татарів від 12.08.2024 року № 327 на жительку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 позитивна, зауважено, що ОСОБА_1 спільно із чоловіком ОСОБА_4 виховують малолітнього ОСОБА_10 2016 року народження. ОСОБА_1 не працює, оскільки здійснює догляд за сином, який потребує уваги, оскільки перебуває в стані аутистичного спектру. Сім'я перебуває на фінансовому забезпеченні та утриманні ОСОБА_4 (а.с.13).
Відповідно до висновку, що міститься в додатку до рішення від 30.08.2024 року №62 виконавчий комітет Ворохтянської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_6 (а.с.15-16).
В матеріалах справи міститься фіксація бесіди психолога Татарівської гімназії ОСОБА_11 , проведеної зі ОСОБА_6 в присутності його матері ОСОБА_1 . В процесі бесіди дитині було задано кілька запитань, стосовно його батька. ОСОБА_6 зазначив, що батька свого знає, його звуть ОСОБА_12 та він зараз перебуває на війні. Дитина його любить і скучає. Демонструючи фотографію біологічного батька ОСОБА_2 . ОСОБА_6 вказав, що не знає хто це зображений. (а.с.).
Свідок ОСОБА_13 , яка є матір'ю позивача, в судовому засіданні пояснила, що відповідач по справі є її колишнім зятем, бачила його останній раз коли онукові було 2 роки. Дитина хворіла, відтак відвезли у лікарню до м. Івано-Франківська, відповідач не цікавився дитиною та не брав участі в утриманні дитини. Відвідач сплачує аліменти на утримання сина по 1300 грн, останній раз 2-3 місяці тому. Зазначила, що ОСОБА_2 участі у забезпечені дитини не брав, на день народження дитину не привітав, діагнозу дитини не знає. Дитина його називає «дядя».
Свідок ОСОБА_14 , яка з 01.09.2023 року є вчителем початкової школи де навчається ОСОБА_10 , в судовому засіданні показала, що по даний час до школи приходить тільки мати дитини та дідусь. Батька у школі вчитель не бачила. ОСОБА_10 у розмові не згадує батька ОСОБА_2 .
V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей закріплено, що незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно з частиною першою статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Суд зазначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України). Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, провадження № 10159св23.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
VІ. Висновки суду.
Вислухавши учасників справи, свідків, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Звертаючись до суду із позовом, позивач як на підставу позбавлення відповідача батьківських прав визначила те, що останній ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться сином, тобто взагалі не виконує батьківські обов'язки, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.
Посилання на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв'язків між ним та дитиною, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його дитини.
Щодо висновку органу опіки про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, то відповідно до вимог Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд вважає, що даний висновок суперечить інтересам дитини, оскільки він не є достатньо об'єктивним, так як не містить даних, які б підтверджували пояснення позивача та об'єктивно характеризували ОСОБА_2 як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, а також не містить відомостей про матеріальний та сімейний стан відповідача, оскільки на засідання комісії з питань захисту прав дитини він не з'явився та, як вказано у висновку, зв'язку із ним не було.
Крім того суд може прийняти рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України).
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку.
Як було встановлено судом, відповідач сина не відвідує, з ним не спілкується та не приймає участь у житті дитини. Однак, сплачує аліменти в розмірі, визначеному рішенням суду.
Отже, суд при ходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх та безспірних доказів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним батьківськими обов'язками, які б свідчили про його ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування до нього крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до статті 164 СК України, оскільки вбачає можливість зміни поведінки батька у кращу сторону. Окрім цього, позивач не обґрунтувала, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини.
З урахуванням вищевикладеного, в задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина.
При цьому суд вважає, що також слід покласти на Службу у справах дітей Ворохтянської селищної ради Івано-Франківської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.
Суд зазначає, що позивач не позбавлена права на пред'явлення нового позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав у разі, зокрема, якщо він ухилятиметься від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти та небажання відповідача в подальшому змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Відтак, зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі ст. 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 141, 153, 155, 157, 164 СК України, ст. 12, 14 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору служба у справах дітей Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на Службу у справах дітей Ворохтянськоїселищної ради Івано-Франківської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ворохтянської селищної ради Івано-Франківської області, вул. Незалежності, 27, смт. Татарів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 44016727.
Рішення складене в повному обсязі 03.04.2025 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.