Справа № 344/5663/25
Провадження № 1-кс/344/2641/25
01 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091010002924 від 14.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 190 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий ОСОБА_7 , звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання вказано про те, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , 30.05.2024, будучи засудженим Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, на шлях виправлення не став, повторно вчинив нові умисні корисливі злочини при наступних обставинах.
Так, у вересні 2022 року ОСОБА_5 в інтернет-мережі на сайті «Badoo» познайомився із ОСОБА_8 , якій представився як ОСОБА_9 . Поступово близькі відносини вказаних осіб перейшли у стосунки та вони періодично спільно проживали у м. Івано-Франківську та м. Хмельницький.
Відтак, ОСОБА_5 , знаючи про те, що між ним та ОСОБА_8 склалися довірливі взаємовідносини, вирішив обманути останню та таким чином заволодіти її коштами. З цією метою ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, у період з 26.11.2023 по 28.01.2024, під приводом оплати завдатку за придбання епоксидної смоли, нібито для оплати за лікування хворого батька та нібито для оплати послуг адвоката та судових зборів, заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 , які остання добровільно перераховувала на банківські платіжні карти АТ «ПУМБ» №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АТ «Піреус Банк МКБ» № НОМЕР_3 , АТ АКБ «Львів» № НОМЕР_4 , АТ «Акордбанк» № НОМЕР_5 , емітовані на ОСОБА_5 , в загальній сумі 403 238,65 грн, які не мав наміру повертати, а привласнив та використав на свої потреби, внаслідок чого ОСОБА_10 було завдано майнову шкоду у великих розмірах.
Окрім того, у червні 2023 року ОСОБА_5 познайомився із ОСОБА_11 , який проживав у сусідньому будинку, їхні зустрічі відбувалась у дворі та ігровому дитячому майданчику. Поступово, ввійшовши в довіру до ОСОБА_11 та зав'язавши з ним товариські стосунки, ОСОБА_5 у період з липня по серпень 2024 року позичав у ОСОБА_11 грошові кошти в сумі по 10 000,00 грн. та 20 000,00 грн, які вчасно повертав.
Відтак, ОСОБА_5 , знаючи про те, що між ним та ОСОБА_11 склалися довірливі взаємовідносини, вирішив обманути останнього та таким чином заволодіти його коштами. З цією метою ОСОБА_5 , діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, у період з 09.007.2024 по 10.09.2024, під приводом придбання сонячних панелей, нібито надання допомоги двоюрідному брату та нібито для оплати за надання транспортних послуг по закуплених сонячних панелях, заволодів грошовими коштами ОСОБА_11 , які останній добровільно перераховував на банківські платіжні картки АТ «ПУМБ» №№ НОМЕР_6 , НОМЕР_2 АТ «Піреус Банк МКБ» № НОМЕР_3 , емітовані на ОСОБА_5 та передавав наручно, в загальній сумі 427 706,00 грн, які не мав наміру повертати, а привласнив та використав на свої потреби, внаслідок чого ОСОБА_10 було завдано майнову шкоду у великих розмірах.
Також, в 2023 році ОСОБА_5 познайомився із ОСОБА_12 , який проживав у сусідньому будинку. Поступово, ввійшовши в довіру до ОСОБА_12 , ОСОБА_5 вирішив обманути останнього та таким чином заволодіти його коштами.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно та повторно, ОСОБА_5 , 16.09.2024 приблизно о 14 год 00 хв, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 під приводом надання йому в позику на 4 (чотири) дня грошових коштів нібито для купівлі земельної ділянки в с. Хриплин Івано-Франківської ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області, заволодів грошовими коштами ОСОБА_12 , які останній добровільно передав ОСОБА_5 в сумі 1 700,00 доларів США, що згідно курсу НБУ становили 70 244,00 гривень.
Відтак, ОСОБА_5 заволодів отриманими грошовими коштами, які не мав наміру повертати, та розпорядився ними на власний розсуд, таким чином завдавши ОСОБА_12 майнову шкоду на суму 70 244,00 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не зареєстрований, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, не працюючий, раніше судимий 30.05.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненими повторно (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованому йому злочину підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами допитів потерпілих, протоколами огляду предмету та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відтак, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 190 КК України, який згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а також за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років та усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення даних злочинів;
- п. 2 - знищити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей час не встановлено всіх фактів вчинення протиправних дій, які полягають у вчиненні шахрайських дій;
- п. 3 - незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 відомо їх повні особисті дані, внаслідок чого може здійснювати фізичний та моральний тиск;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Окрім цього, ОСОБА_5 офіційно не працює, джерело доходу невідоме, вчинив злочини під час іспитового строку, у подальшому може займатися злочинною діяльністю, а також виїхати за межі області, країни.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання та домашнього арешту, застави, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки враховуючи вищенаведені ризики та характеризуючі дані підозрюваного не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливе, оскільки до органу досудового розслідування не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки.
Перелічені ризики є достатніми для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий в судовому засіданні підтримала думку прокурора.
Захисник у судовому засіданні просив визначити розмір застави, оскільки злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 не є насильницьким чи таким що виключає можливість визначення застави.
Підозрюваний у судовому засіданні повідомив, що розуміє свою вину, просив визначити мінімальний розмір застави.
Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12024091010002924 від 14.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 190 КК України.
01 квітня 2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненим повторно (шахрайство).
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколі допиту потерпілого від 20.11.2024, протоколі допиту потерпілого від 10.01.2025, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.02.2025, протоколі допиту потерпілого від 01.11.2024, протоколі огляду предметів та документів від 15.01.2025, протоколі огляду предметів та документів від 13.01.2025, протоколі огляду предмету від 03.03.2025.
Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років та усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення даних злочинів. Також, підозрюваний може знищити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей час не встановлено всіх фактів вчинення протиправних дій, які полягають у вчиненні шахрайських дій. Підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 відомо їх повні особисті дані, внаслідок чого може здійснювати фізичний та моральний тиск.
Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).
При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, із середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину ( зі слів), середній заробіток в місять становить близько 23000 грн. ( зі слів), дружина не працює, раніше судимий : 30.05.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні : нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років (ч. 2 ст. 190 КК України), тяжкого злочину за ч. 4 ст. 190 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.
У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінальних правопорушень згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.
Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого, в тому числі, підозрюється ОСОБА_5 (ч. 4 ст. 190 КК України) у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , та інкриміновані кримінальні правопорушення, характер та обставини їх вчинення.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 29 травня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 травня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити заставу у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 ( шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 29 травня 2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з потерпілими у кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії ухвали до 29 травня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, капітана поліції ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повна ухвала - 02.04.2025.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1