Справа № 344/5755/25
Провадження № 1-кс/344/2664/25
02 квітня 2025 року м.Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024140150000348 від 04.12.2024,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 62024140150000348 від 04.12.2024, у якому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 відповідно до наказу директора філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №405-К від 30.12.2024 призначений на посаду майстра лісу Явірницького лісництва Верховинського надлісництва даної філії.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління.
Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
Згідно пункту 7 Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, посадові особи держлісоохорони відповідно до покладених на неї завдань мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку ліси, що перебувають у власності чи користуванні громадян і юридичних осіб; перевіряти в установленому порядку в громадян і юридичних осіб наявність дозволів та інших документів на використання лісових ресурсів і користування лісами та на право полювання і використання ресурсів державного мисливського фонду; проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь вимог нормативно-правових актів і нормативних документів з питань ведення лісового господарства та у галузі мисливського господарства та полювання; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; доставляти особу, яка порушила лісове законодавство або законодавство у галузі мисливського господарства та полювання, до органів Національної поліції або в органи місцевого самоврядування у разі неможливості встановлення його особи на місці вчинення правопорушення для складення протоколу про адміністративне правопорушення; зупиняти на території лісового фонду транспортні засоби та проводити огляд транспортних засобів, знарядь, добутих деревини та інших продуктів лісу; надсилати у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб, які порушили лісове законодавство, або законодавство у галузі мисливського господарства та полювання, до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також у галузі мисливського господарства та полювання; безперешкодно відвідувати територію і приміщення юридичних осіб, які провадять діяльність, пов'язану з добуванням, зберіганням або переробленням деревини та інших продуктів лісу, з метою здійснення нагляду за законністю їх використання; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання; видавати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх повноважень тощо.
З огляду на наведене ОСОБА_5 як працівник державної лісової охорони є працівником правоохоронного органу.
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.
В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, пунктами 6 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, пов'язані із встановленням у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженням свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.
В той же час, пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Таким чином, на підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється.
Відповідно вищевказані обставини щодо обмеження перетину кордону, зумовили громадян України до вчинення систематичних незаконних перетинів державного кордону України до країн Європейського союзу.
У зв'язку із цим, ОСОБА_5 в порушення вимог вищезазначених нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше, ніж грудень 2024 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , скориставшись тяжким суспільним становищем щодо обмеження конституційних прав громадян України в частині обмеження виїзду за межі території України чоловікам віком від 18 до 60 років, організували злочинну схему незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України за надання останніми на їх користь грошових коштів.
Відповідно до розробленого злочинного задуму, ОСОБА_5 повинен був здійснювати пошук осіб, яким необхідно незаконно перетнути державний кордон України, та надавати їм інформацію щодо можливості такого перетину на ділянці державного кордону України в межах Івано-Франківської області поза пунктами пропуску, безпосередньо особисто надавати вказівки та поради для безперешкодного перетину вищевказаними особами державного кордону України та керувати незаконним переправленням осіб через державний кордон України за сприяння невстановлених на даний час досудовим розслідуванням військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
У свою чергу, ОСОБА_6 забезпечував безперешкодний перетин такими особами державного кордону в зоні відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) поза пунктами пропуску шляхом особистого супроводження вищевказаних осіб безпосередньо до ділянки державного кордону України, а також надавав вказівки та поради щодо маршруту руху та поведінки після незаконного перетину державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб між собою та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, з корисливих мотивів, використовуючи умови правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді незаконного переправлення осіб через державний кордон України та бажаючи їх настання, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, організували незаконне переправлення чоловіків віком від 18 до 60 років через державний кордон України та сприяли такому перетину порадами й вказівками.
Так, 25.01.2025 ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, підшукавши через свого знайомого ОСОБА_7 (особа, яку залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження) чоловіка, який мав намір незаконно перетнути державний кордон України - громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зустрівся із ОСОБА_7 в селищі Верховина Івано-Франківської області та запропонував йому механізм перетину ОСОБА_8 державного кордону поза межами пункту пропуску на ділянці кордону, що знаходиться в Івано-Франківській області, за надання грошових коштів в розмірі 5000 доларів США.
В подальшому, за вказівкою ОСОБА_5 01.04.2025 приблизно о 00 год. 30 хв. ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 (особа, яку залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження) прибули транспортним засобом під керуванням останнього марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до с. Яблуниця Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області.
Надалі, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів та з метою особистого і ОСОБА_6 збагачення, сівши у салон вищевказаного автомобіля марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», вказав ОСОБА_7 їхати далі в напрямку с. Гринява Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, після чого під час руху у даному автомобілі провів ОСОБА_8 детальний інструктаж та надав поради і вказівки щодо порядку дій задля незаконного перетину державного кордону й щодо його поведінки після незаконного перетину державного кордону України.
В подальшому, 01.04.2025 приблизно о 01:00 год. ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 (особа, яку залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження) та ОСОБА_5 , керуючись вказівками останнього, прибули транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до с. Гринява Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, після чого, підібравши у салон вказаного автомобіля ОСОБА_6 , вирушили в сторону державного кордону України з Румунією.
Надалі, ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів та з метою особистого і ОСОБА_5 збагачення, покинувши 01.04.2025 приблизно о 01:40 год. із ОСОБА_8 салон вищевказаного автомобіля, супроводжував останнього в пішому порядку безпосередньо до ділянки державного кордону України, провівши йому також додатковий інструктаж та надавши поради і вказівки щодо порядку дій задля незаконного перетину державного кордону й щодо поведінки після незаконного перетину державного кордону України.
А тому, завдяки злочинним діям ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановлених на даний час досудовим розслідуванням військовослужбовців відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_8 в період часу з 02:00 год. по 03:00 год. 01.04.2025 отримав реальну можливість пішком незаконно перетнути державний кордон України із Румунією в зоні відповідальності вказаного відділу прикордонної служби.
Водночас, 01.04.2025 приблизно о 01:50 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу с. Гринява Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, отримав на свою користь та на користь ОСОБА_6 від ОСОБА_7 (особи, яку залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження), частину грошових коштів в сумі 1000 доларів США за організацію та сприяння незаконному переправленню через державний кордон України ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 й іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого і ОСОБА_6 збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, організував незаконне переправлення через державний кордон України громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме 25.01.2025 через свого знайомого ОСОБА_7 (особа, яку залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження) запропонував ОСОБА_8 механізм перетину державного кордону поза межами пункту пропуску на ділянці кордону, що знаходиться в Івано-Франківській області, керував діями ОСОБА_8 щодо його переміщення до с. Яблуниця Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, де, 01.04.2025 приблизно о 00:30 хв., сівши в салон автомобіля марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , провів останньому детальний інструктаж та надав поради і вказівки щодо порядку дій задля незаконного перетину державного кордону й щодо його поведінки після незаконного перетину державного кордону України та вказав рухатися далі до с. Гринява Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, а далі в наяпрмку державного кордону, звідки ОСОБА_8 в супроводі ОСОБА_6 пішком прямував безпосередньо до ділянки державного кордону України, за що надав на користь останнього та ОСОБА_5 через ОСОБА_7 частину обумовлених раніше грошових коштів в сумі 1000 доларів США, чим вчинив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
01 квітня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - дев'ять років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах допитів свідків, протоколі обушку та затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється в сприянні та організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, фактично проживає у безпосередній близькості до державного кордону України (Івано-Франківська обл., Верховинський р-н., с. Гринява, вул. Присілок Центр, 2), є майстром лісу Явірницького лісництва Верховинського надлісництва, який здійснює свою діяльність на території Івано-Франківської області, на малій відстані від прикордонної зони, тому останній має реальну можливість покинути територію України, використовуючи наявні у нього зв'язки на території України та використовуючи свої навички та вміння;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_5 відомі повні анкетні дані осіб причетних до вчинення вказаного злочину та які могли бути безпосередніми очевидцями означеного злочину, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. У тому числі останній може впливати на заявників у даному кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_5 з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані із сприянням та незаконним переправленням осіб через державний кордон України, що підтверджується фактом організації ним незаконного переправлення особи через Державний кордон України та нявності в останнього знайомих, які можуть сприяти організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у тому числі з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
На сьогоднішній день до органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв'язку з цим, є неможливим застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Інші види запобіжних заходів застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання спробам ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на реальну можливість ОСОБА_5 покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, незважаючи на покладені на нього обов'язки.
Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_5 більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.
З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, у разі прийняття судом рішення про застосування як альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просить суд визначити її розмір у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні посилаючись на недоведеність ризиків, просив врахувати міцні соціальні зв'язки та характеризуючі дані підозрюваного, та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п»ять років.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів клопотання вбачається, що 01 квітня 2025 року о 10 год. 25 хв., ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01 квітня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах допитів свідків, протоколі обушку та затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочину, за яке судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік, стан здоров'я, працює, раніше не судимий, позитивно характеризується , здійснює догляд за батьком ОСОБА_9 , який являється особою з інвалідністю ІІ групи.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує доведені ризики, майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з визначенням застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 травня 2025 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 121 120 ( сто двадцять одна тисяча сто двадцять ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 30 травня 2025 року обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
2) не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду с. Гринява Верховинського р-ну, Івано-Франківської області;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;
4) утриматися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1