Справа № 216/6137/18
провадження 1-кп/216/77/25
іменем України
03 квітня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні зали судових засідань Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12017040740001614 від 08 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст 190, ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,-
В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12017040740001614 від 08 грудня 2018 року року відносно ОСОБА_7 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст 190, ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України.
В чергове підготовче судове засідання призначене на 03 квітня 2025 року обвинувачена ОСОБА_7 не з'явилася. Про розгляд справи повідомлялась належним чином. Ухвала про привід обвинуваченої від 28 лютого 2025 року не виконана, причини невиконання невідомі.
Судом поставлено питання на обговорення щодо подальшого розгляду справи.
На підставі вищевикладеного прокурор заявив клопотання про застосування повторного приводу до обвинуваченої ОСОБА_8 та відкладення розгляду справи, оскільки остання будучи належним чином повідомлена ухиляється від явки за викликом суду.
Потерпілі не заперечували, щодо задоволення клопотання прокурора.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлення про місце, дату та час розгляду справи в засідання не з'явились.
Щодо повторного приводу обвинуваченої ОСОБА_7 в наступне судове засідання суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження в тому числі є виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
Згідно ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового судового засідання і вживає заходів щодо забезпечення його прибуття до суду, та має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого.
Судом встановлено, що обвинувачена, яка була у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила, а попередня ухвала суду про привід обвинуваченої не виконана..
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у кримінальному процесі встановлена у КПК України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 передбачено, що дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Тому, суд наголошує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
При вирішенні питання про привід обвинуваченого суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року де ЄСПЛ зазначив: «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
З огляду на викладене, суд вважає, що неявка обвинуваченого до судового засідання здійснена без поважних причин, жодних підтверджуючих документів, які б обумовлювали поважність його неявки матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченим не виконано обов'язків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.
За таких обставин та з огляду на неприбуття обвинуваченого у судове засідання та неповідомлення ним про причини свого неприбуття, суд вимушений постановити ухвалу про його привід для розгляду кримінального провадження.
Суд звертає увагу слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, на який покладається обов'язок здійснення приводу обвинуваченого, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КПК України, ухвала суду, що набрала законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 143 КПК України, у випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику.
Невиконання ухвали про привід обвинуваченого без достатніх та обґрунтованих причин, тягне за собою відповідальність осіб, на яких покладено виконання приводу.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 42, 140 - 143, 217, 280, 322, 323, 334, 335, 350, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України суд, -
1. Клопотання прокурора Кріворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про привід обвинуваченої - задовольнити.
2. Підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040740001614 від 08 грудня 2018 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, КК України відкласти до 06 травня 2025 року 11 години 30 хвилин.
3. Здійснити привід в підготовче судове засідання, яке призначене на 11 годину 30 хвилин 06 травня 2025 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Великого Кобзаря, 12, обвинувачену:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за наявною в обвинувальному акті інформацією зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
4. Організацію виконання даної ухвали покласти на Криворізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
5. Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_9 .
6. Зобов'язати особу яка буде здійснювати привід у разі неможливості здійснити привід обвинуваченого надати суду письмові пояснення причин невиконання ухвали суду.
7. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_10