Справа № 188/844/25
Провадження № 2-о/188/63/2025
03 квітня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Петропавлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на окупованій території України,
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бердянськ Запорізької області на тимчасово окупованій території помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою про смерть № С-00429 від 08 лютого 2025 року та свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 08 лютого 2025 року територіальним відділом ЗАГС міста Бердянськ Бердянського району Управління ЗАЦС Запорожської області.
Заявник вказує, що документи, видані на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідають встановленій чинним законодавством України формі документів і не є підставою для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та видачі свідоцтва про смерть уповноваженим державним органом України.
Посилаючись на ст.ст. 315,317, 319 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в місті Єнакієве Донецької області, громадянин України; постійне місце проживання: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце смерті: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ; причина смерті «не установлена из-за гнилостных изменений. R99».
Ухвалою суду від 14.03.2025 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Петропавлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на окупованій території України прийнято до розгляду, відкрито спрощене окреме провадження у справі і призначено відкрите судове засідання на 11 годину 00 хвилин 03 квітня 2025 року.
Заявник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримав і прохав задовольнити.
Заінтересована особа Петропавлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повідомлена належним чином, в судове засідання представника не направила, заяв та клопотань не надали.
Вивчивши заяву та додані до неї заявником докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
В п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995р. зазначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Це роз'яснення відповідає змісту ч. 2 ст. 319 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі, зокрема, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
За приписами ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Відповідно до ст. 18 цього Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території; гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Згідно з п.11 ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Судом встановлено, що заявник є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 04 березня 1997 року.
Заявник є сином померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим 23.09.1971 Єлісеєвським сільським ЗАГС Приморського району Запорізької області.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бердянськ Запорізької області. Причина смерті у документах, виданих на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, вказана як «не установлена из-за гнилостных изменений. R99».
Заявник звернувся до заінтересованої особи з приводу державної реєстрації смерті батька ОСОБА_2 і подав на підтвердження цього факту свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 08 лютого 2025 року територіальним відділом ЗАГС міста Бердянськ Бердянського району Управління ЗАЦС Запорожської області.
25 лютого 2025 року за вих.№166/31.22-212 заінтересованою особою - Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено заявнику у проведенні державної реєстрації смерті через те, що для підтвердження факту смерті заявником пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Суд вважає допустимими доказами в сенсі ч. 1 ст. 78 ЦПК України і бере до уваги довідку про причину смерті № С-00429 за формою №11, видану 08 лютого 2025 року із зазначенням причини смерті; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 08 лютого 2025 року територіальним відділом ЗАЦС міста Бердянськ Бердянського району Управління ЗАЦС Запорізької області, виходячи з такого.
Смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Бердянськ Запорізької області України відноситься до тимчасово окупованої території України, а тому на зазначені правовідносини поширюються встановлені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, передбачені ст. 317 ЦПК України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав людини. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території України, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на отримання соціальних виплат, право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Встановлення зазначеного факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та отримання відповідного свідоцтва про смерть.
Таким чином, з метою захисту законних прав та інтересів заявника, який є громадянином України, враховуючи, що заявник не має можливості іншим способом захистити своє право, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті батька заявника ОСОБА_2 в певний час і в певному місці.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України.
На підставі викладеного, згідно з Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 78, 81, 89, 263-265, 293, 315, 317, 319, 354, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , заінтересована особа Петропавлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: вул. Героїв України, буд. 62, смт Петропавлівка, Синельниківський район Дніпропетровської області, 52700, код ЄДРПОУ 42961952, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця м. Єнакієве Донецької області, який проживав в м.Бердянськ Запорізької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце смерті: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ.
Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.
Рішення звернути до негайного виконання незалежно від набрання ним законної сили.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя П. О. Бурда