г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/288/25
Номер провадження 2/213/781/25
03 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Довгої А.В.,
без участі учасників справи,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/288/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 вересня 2023 відповідач уклав кредитний договір №00-9685453 з ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» у формі електронного документа з використанням електронного підпису.За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн. Відповідач умови договору з повернення кредиту не виконав, у зв'язку із чим утворилася заборгованість. 22 січня 2024 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відступило ТОВ «Макс Кредит» право вимоги до боржників, зокрема, до відповідача. 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача. Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 500,00грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5 250,00 грн та заборгованості за процентами - 11 250,00 грн. Просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
24 січня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
31 січня 2025 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.
03 лютого 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
27 лютого 2025 року витребувано докази.
10 березня 2025 року надійшли витребувані докази.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Сторони у судове засідання не з'явились, представник позивача у позові просить розглянути справу за відсутності представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Порядок виклику відповідача до суду, передбачений ЦПК України, дотримано, однак у судове засідання він повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.
Фіксування судового засідання технічними засобами, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом.
30 вересня 2023року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії №00-9685453. Сума кредиту становить 5 000,00 грн; строк - 120 днів; фіксована процентна ставка: знижена - 2,25 % за кожен день користування кредитом (за умови сплати процентів у рекомендовану дату), стандартна - 2,5% за кожен день користування кредитом; комісія - 5% від суми кредиту (250 грн). Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.
Кредитором виконано обов'язок з надання кредитних коштів, що підтверджується випискою за картковим рахунком відповідача в АТ "УКРСИББАНК" за період з 30 вересня 2023 року по 05 жовтня 2023 року.
Відповідач зобов'язався повернути суму кредиту, сплачувати нараховані проценти на суму кредиту в сумах та терміни, що передбачені графіком платежів, проте свої зобов'язання перед кредитором не виконав.
22 січня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» укладено договір факторингу № 22-01/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема - до ОСОБА_2 за кредитним договором №00-9685453 (номер запису в реєстрі боржників - 15880). Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором перед первісним кредитором на момент передачі права вимоги становить 16 500,00грн.
16 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема - до ОСОБА_2 за кредитним договором №00-9685453 (номер запису в реєстрі боржників - 7239). Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором перед первісним кредитором на момент передачі права вимоги становить 16 500,00грн.
Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» придбало право вимоги за вищезазначеним кредитним договором до відповідача.
Згідно з розрахунком позивача станом на 23 грудня 2024 року заборгованість за кредитним договором не погашена і становить 16500,00грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 5 250,00 грн та заборгованості за процентами - 11 250,00 грн.
Розмір наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не спростовано.
При цьому суд зазначає, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 5 000,00 грн, а сума 250,00 грн - комісія.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Висновок суду.
Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов'язань, ознайомлення і згода відповідача з умовами кредитного договору, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.
Відповідачем порушувались умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувались, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідач відзив на позов та будь-яких доказів на спростування суми заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі - не надав, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, та оскільки судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов'язання відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Щодо розподілу судових витрат.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі
№922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Так, судом встановлено, що 22 листопада 2024 року між позивачем та адвокатським бюро "Тараненко та партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги.
Позивач на підтвердження понесених витрат надав акт прийому- передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року згідно з договором про надання правничої допомоги від 22 листопада 2024 року.
Суд вважає завищеною вартість наданих послуг представником позивача.
Так, на переконання суду, дії щодо підготовки запитів та клопотань, їх подання не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В стягненні іншої частини таких витрат позивачу необхідно відмовити.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9685453 від 30 вересня 2023року у розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2422,40 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: Харківське шосе, буд.19 офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного тексту судового рішення - 03 квітня 2025 року.
Суддя О.В. Алексєєв