03 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1272/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Скіби Ігоря Олександровича (далі - ФОП Скіба І.О., скаржник)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024
за позовом Фізичної особи-підприємця Єросова Олеся Юрійовича
до Фізичної особи-підприємця Скіби І.О.
про захист порушеного права інтелектуальної власності,
ФОП Скіба І.О. 24.03.2025 через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі №911/1272/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 для розгляду справи №911/1272/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
Господарський суд Київської області ухвалою від 23.07.2024 у справі №911/1272/24 відмовив в задоволені клопотання Фізичної особи-підприємця Єросова Олеся Юрійовича про відкладення розгляду справи, провадження у справі №911/1272/24 закрив.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 23.07.2024 (про закриття провадження у справі) та якою ухвалу Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі №911/1272/24 скасовано, справу №911/1272/24 направлено до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 переглянута ухвала Господарського суду Київської області від 23.07.2024 у справі №911/1272/24 про закриття провадження у справі.
З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про закриття провадження у справі [(пункт 13 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)], яка належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
У поданій касаційній скарзі ФОП Скіба І.О. вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та всупереч висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами та зазначає статті 86, 269, 270 ГПК України, статтю 464 Цивільного кодексу України, статтю 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 у справі №12/40/12/02-17), постанову Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі №9/118(10)
При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).
При поданні касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатом розгляду ухвали про закриття провадження у справі, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та / чи порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
Наразі скаржник, як зазначено вище, не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (постанови, прийнятої за наслідками розгляду ухвали) та вище наведених міркувань.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та / або порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового акта.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (зокрема, передбачено частиною другою статті 292 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №911/1272/24 прийнято 23.10.2024, та в резолютивній її частині зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених статтями 286- 291 ГПК України, а отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 12.11.2024.
Водночас, касаційна скарга, як зазначено вище, подана до Верховного Суду - 24.03.2025 через Електронний суд.
Скаржник в описові частині касаційної скарги зазначив, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 не містить дати складання її повного тексту, вона надійшла в Електронний кабінет представника відповідача - адвоката Чернобая О.В. 04.03.2025, і крім того в той же день постанова надіслана для розміщення в Єдиному реєстрі судових рішень також 04.03.2025, а тому скаржник вважає, що днем складання повного тексту постанови є 04.03.2025, а отже, на його переконання, відповідно до статті 288 ГПК України останнім днем подання цієї касаційної скарги є « 24 жовтня 2025 року».
З огляду на приписи частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга ФОП Скіби І.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення ураховуючи приписи частини другої статті 288 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що скаржник звернувся з касаційною скаргою 24.03.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК, та без клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, ураховуючи приписи частини другої статті 288 ГПК України. При цьому скаржником в тексті касаційної скарги лише зазначено, що оскаржуване судове рішення не містить дати складання її повного тексту, рішення суду надійшло в Електронний кабінет представника відповідача - адвоката Чернобая О.В. 04.03.2025, і крім того в той же день постанова надіслана для розміщення в Єдиному реєстрі судових рішень також 04.03.2025, а тому скаржник вважає, що днем складання повного тексту постанови є 04.03.2025, без означення та/чи оформленого прохання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням доказів про поважність причин, які зумовлюють право на поновлення (в тому числі в аспекті дати отримання судового рішення як дати від якої має обраховуватись строк на поновлення за приписами частини другої статті 288 ГПК України). Адже сама по собі вказівка на дату складення та / чи отримання повного тексту судового рішення та цитати норм права не може вважатись клопотанням про поновлення строку, адже відсутнє формалізовано конкретизоване волевиявлення особи щодо вчинення реалізації повноважень судом, ані бути доказом отримання рішення, а розміщення судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень не свідчить про день складання повного тексту такого рішення в день його розміщення в реєстрі.
Суд виходить з того, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (приписи статті 119 ГПК України).
Нормами ГПК не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження; учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Отже, в силу приписів статей 119, 288 ГПК України учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
А наразі скаржник прохання про поновлення не висловлює та не порушує питання про поновлення цього строку, про що свідчить як відсутність у касаційній скарзі такого прохання так і відсутність окремо оформленого з цього питання клопотання, не навів поважних причин та не надав жодного доказу.
Таким чином, Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку і наданням доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Таким чином, Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку і наданням доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду та/або наведенням причин, що зумовили невчасне звернення до Суду з касаційною скаргою.
Наслідком не усунення цього недоліку є відмова у відкритті касаційного провадження.
З огляду на викладене, касаційна скарга ФОП Скіби І.О. підлягає залишенню без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
- оформлення та подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 з наведенням підстав для поновлення строку передбачених частиною другою статті 288 ГПК України та доданням відповідних доказів на підтвердження дати отримання повного тексту судового рішення апеляційного суду, а також наведенням поважності причин пропуску строку з наданням відповідних доказів, що зумовили такий пропуск строку.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скіби Ігоря Олександровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №911/1272/24 - залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі-підприємцю Скібі Ігорю Олександровичу строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Скібі Ігорю Олександровичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків..
4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова