18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 березня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/48/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
від позивача: Хоменко М.С. - адвокат (бере участь в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантик Груп»
про стягнення 56 910,03 грн,
Акціонерне товариство “Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантик Груп» (вул. Університетська, 33, м. Черкаси, 18031, код ЄДРПОУ 40641829) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 09.06.2020 за № 8219842 у розмірі 56 910,03 грн (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот десять гривень 03 копійки) та відшкодування понесених судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 09.06.2020 № 8219842 в частині плати за час затримки вагонів та обґрунтовані приписами статей 57, 120, 119 Статуту залізниць України; статей 193, 307 Господарського кодексу України; статей 525, 526, 610, 626, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 21.01.25 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначив у судовому засіданні на 20.02.2025.
29.01.2025 представник Акціонерного товариства “Українська залізниця» подав до суду заяву про участь у призначеному на 09 год. 30 хв. 20.02.2025 судовому засіданні та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
11.02.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про об'єднання справ № 925/48/25 та № 925/61/25 в одне провадження.
11.02.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантик Груп» надійшла зустрічна позовна заява до компанії AGRO-TRADE CORPORATION LTD (номер 12085969).
12.02.2025 від представника акціонерного товариства “Українська залізниця» надійшли заперечення щодо прийняття зустрічного позову.
13.02.2025 від представника акціонерного товариства “Українська залізниця» надійшли заперечення щодо об'єднання справ.
Ухвалою від 17.02.2025 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання справ в одне провадження.
Ухвалою від 17.02.2025 Господарський суд Черкаської області повернув заявнику зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантик Груп» до компанії AGRO-TRADE CORPORATION LTD (номер 12085969) про стягнення заборгованості.
11.02.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантик Груп» подав до суду клопотання про участь у призначеному на 09 год. 30 хв. 20.02.2025 судовому засіданні та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Дане клопотання містить заяву про перехід до загального позовного провадження, суд дослідивши матеріали справи та клопотання представника відповідача не встановив правових підстав для розгляду справи в загальному позовному провадженні.
Судом постановлялися ухвали про задоволення клопотань представників сторін про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідач в судове засідання в режимі відеоконференції не з'явився, про дату та час судового засідання належно повідомлений, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали про відкладення розгляду справи) до його електронного кабінету.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо його було належним чином повідомлено про судове засідання.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити повністю.
Вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, суд встановив таке.
25.02.2020 акціонерним товариством “Українська залізниця» було оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.3. договору термін “перевезення» вживається в договорі в такому значенні - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно.
“Первинні документи» - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші.
“Послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів» - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки замовника.
Відповідно до п.1.5. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно п. 1.7 Договору, договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Пунктом 1.9 договору визначено, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.
Відповідно до п. 1.10 договору, договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема:
- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.4);
- відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин:
неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення;
перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю;
недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів;
недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини.
Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.5);
- самостійно здійснювати всі необхідні погодження, пов'язані з перевезенням великовагових та негабаритних вантажів, оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю (підпункт 2.1.3.2).
Відповідно до пункту 2.3 Договору перевізник зобов'язаний, зокрема:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (підпункт 2.3.2);
- складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 Договору щодо нарахування сум платежів (підпункт 2.3.5).
Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника Тарифів.
Відповідно до п. 3.4. Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях не загального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.
Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх Замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів, у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, перевізник має право припинити надання послуг за Договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості перевізник має право, відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.
05.06.2020 товариством з обмеженою відповідальністю “Атлантик Груп» (замовник, далі відповідач) було подано заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40641829/2020-0003 (а.с. 16).
09.06.2020 позивачем було направлено відповідачу повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-40641829/2020-0003 та присвоєно замовнику коди:
1. відправника / одержувача: 1481;
2. платника 8219842 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером (а.с.17).
Відповідно до накладної УМЗВС № 44477297 від 24.07.2024 позивачем було прийнято до перевезення вагони № 75229799 та № 75229898 з вантажем « 15071090 олія соєва». Вантаж прямував зі станції відправлення Лівобережна (427900) Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на станцію призначення Славков ЛХС (074286) АТ «Польські Державні Залізниці» (АТ «ПКП») через прикордонний перехід Ізов експ. - Хрубешов експ. Вагони з вантажем прибули на станцію Ізов експ. Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» 30 липня 2024 року о 23 год. 50 хв., що підтверджується дорожньою відомістю (для перевізника, що видає вантаж отримувачу), листом видачі вантажу (для перевізника, що видає вантаж отримувачу), листом приймання вантажу (для перевізника, що видає вантаж отримувачу), листом повідомлення про прибуття вантажу (для перевізника, що видає вантаж отримувачу) та дорожньою відомістю № 44477297, та були відправлені 31 липня 2024 року на станцію Хрубешов експ. АТ «Польські Державні Залізниці»
Вагони № 75229799 та № 75229898 з вантажем по накладній УМЗВС № 44477297 від 24.07.2024 були неприйняті Польською залізницею, про що складено акт на неприйняття вантажних вагонів №523/2024 від 31.07.2024, та були повернені інозалізницею 09.08.2024 з причини заборони на ввезення вантажу (а.с. 67).
В позовній заяві позивач зазначив, що Польською залізницею у наведеному акті зазначено «Повернення до митниці, товар не відповідає вимогам, зазначеним у РЕГЛАМЕНТІ (ЄС) № 396/2005 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 23 лютого 2005 року щодо перевищень, визначених для пестицидів: chloeopir swad KH Nr. PG-KS-HR 67127».
11.08.2024 працівниками станції Ізов складено акт загальної форми ГУ-23 № 5644 про початок затримки вагонів № 75229799 та № 75229898, в якому зазначено що вагони були затримані на прикордонній передавальній станції Ізов Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» 10 серпня 2024 року з 11 год 42 хв в очікуванні розпоряджень вантажовідправника.
12.08.2024 на підставі листа відповідача від 12.08.2024 вих. № 1208 (а.с. 70) вагони № 75229799 , № 75229898 були направлені на станцію призначення Славкув код 74286.
12.08.2024 працівниками станції Ізов складено акт загальної форми ГУ-23 № 5687 в якому зазначено час початку затримки вагонів 10.08.2024 з 11 год 42 хв та час закінчення затримки 12.08.2024 до 18:00, нараховані додаткові збори, пов'язані з затримкою вагонів. Термін затримки 54 год 18 хв та необхідні платежі для стягнення:
за користування (217) - 1 799,60 грн,
за зберігання (216) - 5 673,50 грн,
за маневрову роботу (215) - 3 007,40 грн,
за повідомлення (218) - 272,40 грн,
за охорону залізниці (214) - 13 320,29 грн,
додаткові збори по тарифу Держкордон (191, 192, 193) - 7 190,00 грн.
Розрахунок сум, належних залізниці платежів при затримці вагонів проведений відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356) нараховано платежі за актами загальної форми ГУ-23 № 5644 та ГУ-23 № 5687 за затримку вагонів з вантажем, які згідно розрахунку становлять:
- по відправці за відстань Ізов - Ізов експорт та Ізов експорт - Ізов провізна плата складає 19 076,00 грн (за два вагони);
- плата за охорону залізниці - 318,20 грн за два вагони;
- додаткові збори згідно акта загальної форми ГУ-23 №5687 від 12.08.2024, в якому зазначений термін затримки 54 год. 18 хв. та необхідні платежі для стягнення: за користування (217) - 1 799,60 грн, за зберігання (216) - 5 673,50 грн, за маневрову роботу (215) - 3 007,40 грн, за повідомлення (218) - 272,40 грн, за охорону залізниці (214) - 13 320,29 грн, також додаткові збори по тарифу Держкордон (191, 192, 193) - 7 190,00 грн. Загальна сума становить 31 263,19 грн, з урахуванням ПДВ (20%) - 37 515,83 грн. Загальна сума всіх наведених платежів складає 56 910,03 грн (а.с. 13-15).
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач у листі від 12.08.2024 вих. №1208 надавав свої гарантії оплати всіх належних залізниці платежів, нарахованих на станції Ізов, однак на теперішній час останній відмовляється від сплати нарахованих платежів за затримку вагонів.
30.09.2024 позивачем відповідачу було надіслано претензію № Д-02-06/454 та копії документів щодо затримки вагонів по станції Ізов Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», проте лист (відправлення № 6105249996210) повернувся з позначкою «закінчення терміну зберігання» (а.с. 72-74).
Викладені вимоги залізниці не були задоволені відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (далі по тексту ЦК України).
Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.5 ст.307 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є комбінованим договором про надання та організації послуги з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України).
За договором про надання послуги одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України).
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 09.06.2020 направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-40641829/2020-0003, яким позивач засвідчив прийняття від відповідача пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 1481, платника 8219842 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника (8219842) використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 09.06.2020 № 8219842 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до накладної УМЗВС № 44477297 від 24.07.2024 позивачем було прийнято до перевезення вагони № 75229799 та № 75229898 з вантажем « 15071090 олія соєва». Вантаж прямував зі станції відправлення Лівобережна (427900) Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на станцію призначення Славков ЛХС (074286) АТ «Польські Державні Залізниці».
Вагони № 75229799 та № 75229898 з вантажем по накладній УМЗВС № 44477297 від 24.07.2024 були неприйняті Польською залізницею, про що складено акт на неприйняття вантажних вагонів №523/2024 від 31.07.2024, та були повернені інозалізницею 09.08.2024 з причини заборони на ввезення вантажу (а.с. 67).
11.08.2024 працівниками станції Ізов складено акт загальної форми ГУ-23 № 5644 про початок затримки вагонів № 75229799 та № 75229898.
12.08.2024 працівниками станції Ізов складено акт загальної форми ГУ-23 № 5687 в якому зазначено час початку затримки вагонів 10.08.2024 з 11 год 42 хв та час закінчення затримки 12.08.2024 18:00, нараховані додаткові збори, пов'язані з затримкою вагонів.
Розрахунок сум, належних залізниці платежів при затримці вагонів проведений відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356) нараховано платежі за актами загальної форми ГУ-23 № 5644 та ГУ-23 № 5687 за затримку вагонів з вантажем, які згідно розрахунку становлять:
- по відправці за відстань Ізов - Ізов експорт та Ізов експорт - Ізов провізна плата складає 19 076,00 грн (за два вагони);
- плата за охорону залізниці - 318,20 грн за два вагони;
- додаткові збори згідно акта загальної форми ГУ-23 №5687 від 12.08.2024, в якому зазначений термін затримки 54 год 18 хв та необхідні платежі для стягнення: за користування (217) - 1 799,60 грн, за зберігання (216) - 5 673,50 грн, за маневрову роботу (215) - 3 007,40 грн, за повідомлення (218) - 272,40 грн, за охорону залізниці (214) - 13 320,29 грн, також додаткові збори по тарифу Держкордон (191, 192, 193) - 7 190,00 грн. Загальна сума становить 31 263,19 грн, з урахуванням ПДВ (20%) - 37 515,83 грн. Загальна сума всіх наведених платежів складає 56 910,03 грн (а.с. 13-15).
У розділі І типового Договору, укладеного сторонами, вказано перелік нормативних актів, який врегульовано відносини сторін - це, зокрема, Статут залізниць України, Правила перевезення вантажів, Правила планування перевезень вантажів, Правила користування вагонами та контейнерами та ін., з яких виникають права та обов'язки сторін спору.
Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року №866/5087) визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки.
Плата за зберігання вантажу, який затримано на станції з причин, не залежних від залізниці, нараховується відповідно до пункту 2.1 розділу III “Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356) та “Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» (затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 29.03.2009 № 317, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 341/16357).
Згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року №866/5087) за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
У пункті 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року №864/5085) зазначено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у відповідності до вищевказаних нормативних актів розрахував додаткові збори, пов'язані з затримкою вагонів № 75229799 та № 75229898, для розрахунку позивачем враховано вказані в Актах загальної форми ГУ-23 №5644 від 11.08.2024 та №5687 від 12.08.2024 дата і час початку та закінчення затримки вагонів, на які суд посилався вище.
Відповідно до пункту 1 Правил складання актів (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855) при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій (затримки вагонів) є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами та контейнерами (затверджені наказом Мінтрансу від 25.02.1999 № 113 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16 (пункт 7.17).
Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд доходить до висновків, що вимога позивача про стягнення з відповідача 56910,03 грн заборгованості підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
При зверненні до суду за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантик Груп» (код 40641829, м. Черкаси, вул. Університетська, 33) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код 40075815, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081216; м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, 61052) заборгованість в розмірі 56 910,03 грн та 3028,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 02 квітня 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз