18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 березня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/104/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Імпульс" (м. Васильків, Обухівський район, Київська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Центрторг Буд" (м. Звенигородка, Черкаська область) про стягнення 514 080,00 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 514 080,00 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.
Позивач в засідання не з'являвся, направленими суду клопотаннями позивач просить засідання проводити без своєї участі, вимоги підтримує.
Ухвали направлені відповідачу за адресою місця реєстрації повернулись без вручення за закінченням терміну зберігання.
Ухвалу відповідачу також направлено на електронну пошту, яка надана позивачем за даними ресурсу Опендатабот (а.с. 11) та засновнику товариства-відповідача.
Згідно довідки, виготовленої в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», про доставку електронного листа, а саме ухвали від 03.02.2025, на електронну адресу ТОВ «Центрторг Буд» - kirpschstroyua@gmail.com , доставлено до електронної скриньки 04.02.2025. (а.с. 30).
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення "належним". При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій.
Аналогічна правова позиція викладена у судових рішеннях від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, від 22.04.2021, від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18.
Відповідач не має власного електронного кабінету всупереч вимогам ст. 6 ГПК України.
За правилами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відзив на позов із запереченнями проти нього суду не подано.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Спір сторонами не врегульовано, доказів протилежного не подано.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
За доводами позивача, які не заперечені відповідачем, сторонами досягнуто усної домовленості про поставку цегли, що підтверджується виставленням з боку відповідача для оплати рахунків-фактур, а саме:
1. рахунок - фактура № 16 від 31,01.2022 року, всього на суму: 257 040,00 грн. (а.с. 5)
2. рахунок - фактура № 31 від 18.02.2022 року, всього на суму: 259 560,00 грн., (а.с. 6).
На підставі цих рахунків Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Імпульс" (далі - позивач) перераховано кошти відповідачу на оплату вартості товару відповідно:
1. платіжної інструкції № 55 від 31.01.2022 року всього: на суму - 257 040,00 грн. (а.с. 7, 23 - оригінал).
2. платіжної інструкції № 120 від 21.02.2022 року всього: на суму - 259 560,00 грн. (а.с. 8, 24 - оригінал).
В обох платіжних інструкціях мається посилання на оплату цегли згідно вказаних рахунків.
Отримання від позивача вказаних коштів і виникнення зобов'язання з поставки товару з боку відповідача не заперечено.
Первинні документи про оплатність товару вказують на те, що між сторонами виникають взаємні права та обов'язки щодо передачі товару у власність та його оплати.
Суд вважає, що за правовою природою між сторонами виникли відносини з приводу поставки товару, що відповідає ст. 712 ЦК України.
Цією нормою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Єдиним документом правочин з підписами та печатками сторонами не було оформлено.
На виконання вимог суду про обґрунтування узгодженого сторонами строку поставки товару, судом 13.02.2025 отримано письмові додаткові пояснення позивача від 10.02.2025 (а.с. 21-25), в яких вказано, що на підставі існуючих договірних відносин між сторонами ними було погоджено 30-денний строк поставки товару від дати перерахування коштів на оплату товару.
Така узгоджена обома сторонами умова про строк поставки в первинних документах відсутня, вказані рахунки-фактури (направлені позивачу та оплачені ним) таких умов не містять.
Докази листування та спілкування між сторонами з даного питання сторони не надають.
Ухвалою від 06.03.2025 суд витребував у відповідача письмові пояснення з таких питань та обставин спору між сторонами:
- чи виставлялися вами рахунки-фактури № 16 від 31.01.2022 та № 31 від 18.02.2022 на оплату цегли?
- чи визнається вами встановлене домовленістю сторін зобов'язання поставки цегли на суму сплачених позивачем спірних коштів у 30денний строк після отримання оплати за цеглу ?
- чи поставили ви цеглу позивачу і які маєте про це докази?
- чи повернули ви спірні кошти позивачу ?
- яка правова підстава на даний час у відповідача утримувати в себе спірні кошті за цеглу, сплачені позивачем ?
Відповіді на поставлені питання чи відзив на позов відповідач не надав.
Суд враховує, що і заперечень проти таких обставин та доводів позивача про узгодження строку поставки в 30денний термін від часу оплати, відповідач суду не надав.
За правилами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду, зібрані у справі докази з більшою вірогідністю свідчать про виникнення між сторонами договірних стосунків, за якими позивач оплатив товар (цеглу), який не був поставлений відповідачем ні у 30 денний строк після оплати, ні в інший нормально необхідний для виконання зобов'язання строк.
Також на користь позивач суд враховує і позицію відповідача, який проти цих обставин і власного зобов'язання з поставки товару не заперечує.
Відповідач товар позивачу не поставив, сплачені спірні кошти у добровільному порядку позивачу не повернув.
Відповідач при цьому не пояснює і правомірність утримання в себе спірних коштів позивача за непоставлений товар.
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ухилення відповідача від виконання зобов'язання порушує права позивача та спонукає до звернення до суду та до примусового стягнення отриманої відповідачем передоплати за будматеріали всього в сумі - 514 080,00 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання умов Договору позивач, в період з 31.01.2022 по 21.02.2022 здійснив оплату відповідачу за товар згідно рахунку - фактури № 16 від 31.01.2022 та № 31 від 18.02.2022 на загальну суму 516 600,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 55 від 31.01.2022;
- № 120 від 21.02.2022.
Позивач відобразив вказані платежі у Акті звірки розрахунків, який відповідач не підписав (а.с. 9).
Позивач врахував в часткове погашення боргу 2 520,00 грн. від відповідача, які вказано в Акті звірки.
Залишок боргу, який позивач просить стягнути примусово, становить 514080,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Спір не було врегульовано сторонами і після подання позову.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
За правилами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже за непоставлений попередньо оплачений позивачем товар у вигляді цегли рядової керамічної М-100 позивач вправі вимагати повернення попередньої оплати в залишку її суми 514 080,00 грн.
Оскільки доказів добровільного повернення спірних коштів, як і заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідачем суду не подано, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить залишок боргу в сумі 514 080,00 грн.
На підставі ст. 129 ГПК України, оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача належить стягнути також і 7711, 20 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центрторг Буд" (код 43772888, м. Звенигородка, Черкаська область, вул. Козачанська, 26) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Імпульс" (код 19414916, м. Васильків, Обухівський район, Київська область, вул. Володимирська, 4) -- 514 080,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар та 7711,20 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року
Суддя Н.М. Спаських