Справа № 209/2297/23
Провадження № 2/209/33/25
Іменем України
11 березня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Решетник Т.О.,
за участю секретаря судового засідання - Рябуха Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Фесюк Ю.О.,
представника відповідача - Тараненко М.С.,
представника третьої особи - прокурора Єрзаулова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду у м. Кам'янське за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Кам'янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду,
Короткий зміст позовних вимог.
21 квітня 2023 року адвокат Фесюк Ю.О., діючи в інтересах - ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави Україна, в особі: Державної казначейської служби України, Кам'янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровської обласної прокуратури з позовом, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь позивача спричинену йому моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства в розмірі 522 600,00 грн., а також витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 45000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03 лютого 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про те, що невстановлені службові особи ТОВ «Технос-Днепр» в період 2014 року, умисно, протиправно, зловживаючи своїм службовим становище, діючи всупереч вимогам договорів, укладених з ДЖКГБ ДМР, Бюджетного кодексу України, ГК України, ЦК України та п.2 Постанови КМУ № 117 від 23.04.2014 року «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», без виконання відповідних робіт протягом бюджетного періоду, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ДЖКГБ ДМР, незаконно заволоділи державними коштами в особливо великому розмірі, отримані 28.08.2014 року від ДЖКГБ ДМР в якості попередньої оплати на закупівлі матеріалів, чим завдали майновим інтересам територіальної громади м.Дніпродзержинська в особі ДЖКГБ ДМР майнової шкоди на загальну суму 968 708,44 грн. Відповідно внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження № 12015040160000025 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.191 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_1 , як особі, що в період з 27 лютого 2012 року по 03 листопада 2014 займав посаду директора ТОВ «Технос-Днепр», 31 травня 2016 року слідчим СВ Дніпродзержинського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Панченко Р.А., було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а саме - заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.06.2016 ОСОБА_1 за клопотанням слідчого Панченко Р.А., погодженого прокурором Дніпродзержинської прокуратури Сафроновим Г.О., був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладені обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, чим були обмежені його конституційні права щодо свободи пересування, вільного обрання місця проживання та право вільно залишати територію України (ст.33 Конституції України).
30 червня 2016 до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Сафроновим Г.О. був скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040160000025 від 03 лютого 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України -заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а саме: заволодінні бюджетних коштів Департаменту житлово -комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради на загальну суму 829 006,80 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
Під час здійснення судового провадження в Заводському районному суді м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області постановою про відмову від підтримання державного обвинувачення від 21.12.2022 прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Ю.Лавренко було постановлено відмовитись від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12015040160000025 від 03 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
В обґрунтування рішення про відмову від підтримання державного обвинувачення прокурор в даній постанові зазначив, що у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів, які б могли бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні ним кримінального правопорушення, та на які прокурор міг послатися в дебатах при висловленні своєї позиції щодо необхідної міри покарання, він вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення в скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, не підтверджується.
21 грудня 2022 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області була винесена ухвала про закриття кримінального провадження № 12015040160000025 від 03 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, на підставі п.2 ч.2 ст. 284 КК України.
Вважає, що він незаконно притягувався до кримінальної відповідальності, відносно нього був незаконно був застосований запобіжний захід (відповідно незаконно були застосовані обмеження його конституційних прав), йому незаконно було повідомлено про підозру, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він має право на відшкодування моральної шкоди та суми, сплаченої ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності в продовж 78 місяців, він зазнав моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 522 600,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.05.2023 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.11.2023 року залучено до участі у справі Дніпропетровську обласну прокуратуру у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.03.2023 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фесюк Ю.О., та позивач у судове засідання з'явилися, підтримали позовну заяву, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також позивач пояснив, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «Технос-Днепр» він не привласнював бюджетні кошти за укладеними договорами, належне виконання яких підтверджене рішеннями господарських судів. Незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності вплинуло на його відносини в сім'ї, його шлюб було розірвано, погіршилися відносини із друзями, що також вплинуло на його ділову репутацію, стан його здоров'я значно погіршився. Представник відповідача Державної казначейської служби України, Тараненко М.С., в судовому засіданні просила суд відмовити в повному обсязі, посилаючись на неналежний спосіб стягнення та захисту, безпідставність позовних вимог, пред'явлених до Державної казначейської служби України. Щодо спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, представник відповідача також посилається на недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди, та не надано відповідних доказів, тому заявлений ОСОБА_1 , до відшкодування розмір моральної шкоди на рівні 567600,00 грн., є необґрунтованим.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій зазначає, що позивач не надав до суду доказів виникнення у нього моральних страждань, а саме довідки з лікарні, яка б свідчила про погіршення стану здоров'я, або виникнення у останнього психічно-емоційного перевантаження, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої сторони Дніпропетровської обласної прокуратури прокурор Єрзаулов С.С. заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні в повному обсязі. Підтримав письмові пояснення на позовну заяву від 23.11.2023, згідно яких вважають, що позивач без належних на те підстав та обґрунтувань зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 522600 грн. Вважають, що позовна заява не містить жодних доводів чим саме підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим позивач керувався при оцінюванні в матеріальній формі заподіяної йому шкоди. Відсутнє також обґрунтування характеру моральних страждань, які зазнав позивач та розрахунок суми моральної шкоди, натомість, позивач у позовній заяві без належних на те підстав та обґрунтувань зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у зазначеному розмірі. Також стверджують, що позивачем не надано всіх належних і допустимих доказів на підтвердження погіршення відносин з оточуючими людьми, колегами та друзями, порушення нормальних життєвих зв'язків, негативних змін в емоційному стані, а сам по собі факт притягнення його до кримінальної відповідальності не є безумовною підставою для стягнення шкоди без установлення усіх складових елементів необхідних для цивільно-правової відповідальності.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Заслухавши представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
31 травня 2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України, в межах кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР 03 лютого 2015 року № 12015040160000025.
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.12.2022 року на підставі постанови прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Ю.Лавренко про відмову від підтримання державного обвинувачення від 21.12.2022 було постановлено кримінальне провадження № 12015040160000025 від 03 лютого 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, закрити на підставі п.2 ч.2 ст. 284 КК України.
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни у вказаний Закон не вносились.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Згідно судової практики Верховного Суду, що містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23 (провадження № 61-7724св24), від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22 (провадження № 61-7696св24), від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 (провадження № 61-8406св24), від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23 (провадження № 61-9291св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21 (провадження № 61-8267св24), при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, Верховний Суд роз'яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».
Таким чином, при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000,00 грн. (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2025 року мінімальну заробітну плату на рівні 8000,00 грн.).
За встановлених судом обставин, вбачається, що ОСОБА_1 , притягнутий у якості підозрюваного 31 травня 2016 року і по 28 грудня 2022 року з моменту набрання законної сили ухвали Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року про закриття кримінального провадження. Отже, ОСОБА_1 , перебував під слідством 78 місяців та 28 днів.
Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що перебуваючи такий тривалий час під слідством та судом ОСОБА_1 перебував під емоційним тиском, відчував пригнічення, зазнав моральних переживань, був змушений з'являтись до слідчого та суду, брати участь у судових засіданнях, що порушило звичний уклад його життя. В цьому випадку сам факт тривалого перебування позивача під слідством та судом, вчинення відносно нього процесуальних дій безумовно негативно вплинуло на його звичний уклад життя, завдало душевних страждань та вимагало вжиття ним додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків.
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи вищевказані приписи Закону, посилання представників відповідачів та третьої особи, з приводу не доведення спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди судом не приймаються.
Оскільки період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом складає 78 місяців 28 день (з 31 травня 2016 року до 28 грудня 2022 року), розмір морального відшкодування складає 631 466 грн 67 коп. ((8000,00 грн х 78 місяців = 624000 грн) + (8000,00 грн : 30 календарних днів х 28 день = 7466,67 грн) = 631 466 грн 67 грн).
Зважаючи на засади верховенства права, принцип диспозитивності судового процесу, розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, який підлягає стягненню відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в межах суми заявлених позовних вимог складає 522600 (п'ятсот двадцять дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд керується наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2016 року між ОСОБА_1 та адвокатом Фесюк Ю.О. укладено договір та додаткова угода, про надання професійної правничої допомоги, за умовами якої ОСОБА_1 , уповноважив останнього на вчинення дій пов'язаних зі складанням процесуальних документів, їх подачею та здійсненням таких дії, для захисту його інтересів у кримінальному провадженні. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 11.01.2023 року ОСОБА_1 сплатив кошти у розмірі 45000,00 грн., на професійну правничу допомогу.
Матеріали долучених позивачем доказів, а також докази, що витребувані судом під час підготовки справи до розгляду справи свідчать, що адвокатом надавалась правова допомога з питань, пов'язаних з кримінальним провадженням №12015040160000025, а саме з дня повідомлення Кузнецову І.А., про підозру та до прийняття остаточного судового рішення у справі.
Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв'язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.
За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
За викладеного, суд, встановивши факт понесення ОСОБА_1 витрат у зв'язку із наданням правничої допомоги, стягує витрати на правову допомогу за час перебування позивача під слідством і судом у розмірі 45000,00 грн.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України ( код ЄДРПОУ 37567646, адреса: вул. Бастіонна, 6, м.Київ, 01601), Кам'янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (адреса: проспект Аношкіна,7/42, м. Кам'янське, 51931), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866; адреса: вул. Троїцька, 20 «А», м. Дніпро, 49101), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 02909938; адреса: пр-т. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044), про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду 522600 (п'ятсот двадцять дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 21.03.2025 року.
Суддя Т.О. Решетник