Справа № 173/3910/24
Провадження №2/173/471/2025
іменем України
02 квітня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа КП «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно збудований гараж, -
27.12.2024 до суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом про визнання права власності на самочинно збудований гараж до відповідача Верхньодніпровська міська рада, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації».
Згідно з поданою позовною заявою позивачі просять визнати за ними право власності на самочинно збудований гараж літера Г-1 площею - 25,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилається на наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 05.02.2018 відділом реєстрації актів цивільного стану відповідний актовий запис № 25. На день смерті залишилося спадкове майно, гараж літера Г-1 площею - 25,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 вони звернулися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але в зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на гараж літера Г-1 площею - 25,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їм відмовлено.
За життя ОСОБА_3 не встиг оформити право власності на гараж та отримати свідоцтво про право власності в установленому порядку.
Ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію вони не мають можливості, так як відповідно до Порядку введення об'єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду, що й стало підставою звернення до суду у зв'язку з чим вимушені звернутись з вказаним позовом.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження з викликом учасників розгляду справи.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
Позивачі надали на адресу суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, просили позовну заяву задовольнити.
Представник відповідача Верхньодніпровської міської ради про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини
Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.02.2018 Верхньодніпровським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Дніпропетровській області актовий запис № 25.
На день його смерті залишилося спадкове майно, гараж літера Г-1 площею - 25,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою № 1826 від 31.07.2023 ОСОБА_3 з 06.01.1993 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Склад сім'ї померлого: ОСОБА_1 , 1968 р.н., ОСОБА_4 , 1989 р.н., ОСОБА_2 , 1993 р.н.
Позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружиною померлого, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 від 06.08.1988, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 86.
Позивачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 04.02.1993 про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 14.
Донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Верхньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) серія НОМЕР_4 від 21.09.2023.
Як вбачається з інформації наданої КП «Кам'янське РБТІ» ДОР щодо об'єкту нерухомого майна - гараж Г-14 по АДРЕСА_3 право власності не оформлювалось.
З рішення № 382 від 01.11.2023 Виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради встановлено, що гаражу, загальною площею 25,5 кв. м., розташованому за адресою: АДРЕСА_3 який належав померлому ОСОБА_3 на підставі дозволу на виконання робіт № 215 виданого на підставі рішення виконавчого комітету Верхньодніпровської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 11.10.1994 р. за № 314 на підставі заяви ОСОБА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
22.08.2023 на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» виготовлено технічний паспорт на гараж № Г4 розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Листом № 319/ДБН від 19.09.2024 Верхньодніпровська міська рада повідомила, що відповідно до Генерального плану м. Верхньодніпровськ, визначеного актуальним рішенням Верхньодніпровською міської ради від 28.08.2012 № 386-18/VI, гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на території адміністративних та громадських будівель, що не суперечить вимогам розділу 10 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» та чинної містобудівної документації.
Згідно з Витягом № 02-10-2024-3 від 02.10.2024 з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТО01:0004-8724-7085-7532 в результаті обстеження гаражу який розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено його можливість надійної та безпечної експлуатації та визначено тип висновку - позитивний.
Постановою приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Малашової Г.В. від 14.11.2023 відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК).
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 331 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, держава не втрачається у здійснення власником права власності (ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України).
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст. 376 ЦК України).
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України).
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Поняття спадкування закріплене у ст. 1216 ЦК, відповідно до якої спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою та третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що позивачі є дружиною та донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи та відповідно спадкоємцями за законом першої черги.
Відповідно до матеріалів спадкової справ № 140/2023, відкритої після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що позивачі подали заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка та батька.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що кожна особа має право на мирне володіння майном та на захист такого права. Спадкоємець позбавлений можливості оформити свої спадкові права у інший спосіб, ніж судовий. При цьому майно, яке є предметом спору, було створено з дотримання вимог законодавства, в тому числі з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, технічних та інших норм. Побудований гараж не порушує прав та інтересів третіх осіб. Під час будівництва ОСОБА_3 переслідував легітимну мету, оскільки будував гараж на відведеній для цього земельній ділянці. Наведена обставина у розумінні ст. 376 ЦК України є підставою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням наведених вище доводів та обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та батька підлягають задоволенню відповідно з обраним позивачами способом захисту порушених прав.
Понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., суд вважає за можливе покласти на кожну з позивачок по 1211,20 грн., так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивачів, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку оформлення права власності на створене (побудоване) майно.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа КП «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно збудований гараж - задовольнити.
Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на частку самочинно збудованого гаражу літера Г-1, площею - 25.5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на частку самочинно збудованого гаражу літера Г-1, площею - 25.5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. покласти на позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. покласти на позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП : НОМЕР_6 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст виготовлено 03.04.2025.
Суддя О.А. Кожевник