Справа № 173/3817/24
Провадження №1-кп/173/92/2025
про продовження строку тримання під вартою
03 квітня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170030003471 від 23 жовтня 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, монтажника монтажного відділення 2 будівельного взводу 2 роти спеціальних будівельних робіт 2 батальйону обладнання території військової частини НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
На розгляді у Верхньодніпровському районному суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170030003471 від 23 жовтня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 402 КК України.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження призначений на 13 годину 30 хвилин 03 квітня 2025 року.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 діб до 17 лютого 2025 року включно.
Ухвалою Верхгьодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 діб до 10 квітня 2025 року включно.
В судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 вигляді тримання під вартою на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати. Прокурор наполягає, що більш м'які заходи забезпечення кримінального провадження не будуть дієвими. Посилався на норми ст. 176 КПК України та звернув увагу суду, що іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для військовослужбовців на час воєнного стану не передбачено. Звернув увагу суду, що обвинувачений не оскаржував в законному порядку наказ командира щодо ййого незаконності.
Обвинувачений ОСОБА_4 копію клопотання прокурора отримав 02 квітня 2025 про що особисто повідомив суд.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора, оскільки обвинувачений є добровольцем, отримав тяжке захворювання, вказав причину невиконання наказу неможливістю за станом здоров'я, а саме пошкодженням руки. За станом здоров'я повинен виконувати функції з охорони, а не будувати фортифікаційні споруди.
Суд, вислухавши учасників судового провадження та вивчивши клопотання прокурора дійшов такого висновку.
Солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він - військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходив її на посаді монтажника монтажного відділення 2 будівельного взводу 2 роти спеціальних будівельних робіт 2 батальйону обладнання території військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 22 жовтня 2024 року, приблизно о 10 год. 00 хв., на території місця тимчасової дислокації особового складу 2 роти спеціальних будівельних робіт 2 батальйону обладнання території військової частини НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_2 , перед строєм заступником командира 2 роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 було віддано наказ щодо вибуття ОСОБА_4 в складі 2 роти спеціальних будівельних робіт в район АДРЕСА_3 з метою розгортання контрольно-спостережних пунктів та організацію їх охорони.
Проте, ОСОБА_4 22 жовтня 2024 року, приблизно о 10 год. 00 хв., перебуваючи у строю, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито відмовився виконати законний усний наказ свого прямого начальника -- заступника командира 2 роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 щодо вибуття ОСОБА_4 в складі 2 роти спеціальних будівельних робіт в район АДРЕСА_3 з метою розгортання контрольно-спостережних пунктів та організацію їх охорони, тобто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, не даючи оцінки жодному доказу зібраному у справі, вважає за доцільне продовжити строк дії ухвали про тримання під вартою, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_4 більш небезпечним, ніж втеча. У зв'язку з чим запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді.
- ризик незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом;
- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити злочини передбачені ст. 407, 408, 409 КК України.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_4 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом на теперішній час не встановлено.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 259/2022 від 18 квітня 2022 року змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 574/2022 від 12 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 757/2022 від 07 листопада 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 58/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України 26 липня 2023 року № 451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 08 лютого 2025 року на 90 діб.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» № 2472 від 28.07.2022 внесено зміни до статті 176 КПК України які передбачають, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України передбачено тримання під вартою.
За приписами статті 176 КПК України, до військовослужбовця, який вчинив військовий злочин під час дії правового режиму воєнного стану, не може застосовуватися будь-який інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою.
Крім того, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, суд, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Разом з цим, обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватис ь на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 193-194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 діб до 01 червня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Копію ухвали вручити обвинуваченому і направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 для організації виконання.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя: