24.03.2025м. СумиСправа № 920/148/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/148/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, Сумська область, 40004; код за ЄДРПОУ 41884537),
до відповідачів: Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (вул. Романа Атаманюка, буд. 49А, м. Суми, 40031; код за ЄДРПОУ 34328815),
про стягнення 110592,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження
установив:
13.02.2025 через систему "Електронний суд" позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 110592,00 грн (сто десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві грн 00 коп.) з ПДВ за спожиту електричну енергію на рахунок НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору на рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк».
За електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ від 04.02.2025 №34453190, відповідно до якого відповідач - Комунальне підприємство «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради, зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Романа Атаманюка, буд. 49А, м. Суми, 40031.
Ухвалою від 10.02.2025 прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі №920/128/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
21.02.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №855, 856, 1015), за яким просить:
1)прийняти відзив до розгляду та долучити до матеріалів справи;
2)прийняти до розгляду та задовольнити клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;
3)зобов'язати ТОВ "Енера Суми" виконати обов'язкові договірні умови та надати до судового розгляду і долучити до матеріалів справи повний перелік заяв-приєднань до договору.
26.02.2025 позивач подав відповідь на відзив (вх №800), за якою позивач заперечує щодо тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позов, та просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 27.02.2025 у справі №920/148/25 задоволено клопотання відповідача, викладене в п. 2 прохальної частини відзиву, про розгляд справи з викликом сторін (вх №855 від 21.02.2025); постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначено у судове засідання на 24.03.2025, 12:00.
24.03.2025 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №1688).
24.03.2025 позивач подав заяву (вх №1690), за якою позивач заперечує проти поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, просить провести судове засідання за відсутності представника позивача, зауваживши, що позовні вимоги підтримує.
У судовому засіданні 24.03.2025 встановлено:
Представники сторін у судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до поданої відповідачем заяви (вх №1688 від 24.03.2025) представник ТОВ «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради просить відкласти розгляд справи. Разом з тим, представник позивача у заяві (вх №1690 від 24.03.2025) заперечує проти поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, просить провести судове засідання за відсутності представника позивача та позов задовольнити.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх №1688 від 24.03.2025), відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено неможливості участі іншого представника КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради у даному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неприбуття сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 24.03.2025 відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України судом підписано скорочене рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
З 01.01.2019, у зв'язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб'єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми", який діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами (далі - сторони) з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони (п. 1.2. договору).
Згідно абз. 1 п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У пункті 5.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з аб. 1 п. 5.10 договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до підп. 1 п. 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Згідно з під. 1 п. 7.1. та підп. 2 та 8 п. 7.2. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору; постачальник зобов'язується: обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; приймати оплату наданих за цим договором послуг будь-яким способом, що передбачений цим договором.
Пунктом 13.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Між споживачем та постачальником підписано комерційну пропозицію №ЗУ (161853)для малих непобутових та інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт (далі - комерційна пропозиція) .
Відповідно до розділу «Ціна» комерційної пропозиції постачання електричної енергії здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, затвердженими регулятором, які включають в тому числі витрати на розподіл електричної енергії.
Згідно з розділом «Спосіб оплати» комерційної пропозиції оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії.
Розділом «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» комерційної пропозиції визначено, що рахунок надається споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії. Оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Відповідно до розділу «Термін дії договору та умови пролонгації» комерційної пропозиції договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
ТОВ «Енера Суми» було відкрито КП «Сумижилкомсервіс» СМР особовий рахунок за № НОМЕР_3 .
13.06.2019, 02.10.2019, 10.01.2020, 31.03.2021, 27.07.2021, 29.08.2022 відповідачем підписано заяви-приєднання до умов договору, за якими додані додаткові об'єкти, а саме житлові будинки в м. Суми за адресами: просп. Шевченка буд. 9, вул. Супруна буд. 12, буд. 12/1 та буд. 21, вул. Леваневського буд. 14, вул. Горького буд. 23/1 та буд. 23/2, вул. Лесі Українки буд. 10 та буд. 16, вул. Ковпака буд. 75.
В межах дії договору між постачальником та споживачем укладено ряд додаткових угод, одна з яких підписана між сторонами спору 01.01.2023.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 01.01.2023 постачальником та споживачем встановлено, що сторони домовились, що направлення документів, що пов'язані з виконання договору може здійснюватися у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису та печатки (далі - КЕП). Від постачальника до споживача: направлення рахунків за електричну енергію, актів прийняття-передавання товарної продукції, актів звірки фактичного обсягу споживання електричної енергії, за допомогою системи електронного документообігу медок та/або на електронну пошту споживача - zhilkomservis@ukr.net.
Таким чином, між позивачем та відповідачем в межах дії договору досягнуто згоди про обмін документами із застосуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги».
17.12.2024 за актом №1622379-2412-1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії позивач поставив, а відповідач спожив за грудень 2024 року електричну енергію в кількості 25600 кВт*год вартістю 110592,00 грн.
17.12.2024 позивачем виставлено відповідачу рахунок №1622379-2412-1 за грудень 2024 року в розмірі 110592,00 грн за спожиту активну електричну енергію в кількості 25600 кВт*год.
Відповідно до протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що додані до позову, вищезазначені акт та рахунок підписані 17.12.2024 електронним підписом постачальника та споживача з проставленням електронних печаток підприємств позивача та відповідача.
Філія Сумський міський РЕМ АТ «Сумиобленерго», що на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії) листом від 22.01.2025 №59-25/191 надала ТОВ «Енера Суми» інформацію про обсяги споживання електричної енергії відповідачем за особовим рахунком відповідача №161853 у грудні 2024 року відповідачем спожито 25600 кВт*год.
Як зазначає позивач, порушуючи свої договірні зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за активну електричну енергію, відповідач рахунок за грудень 2024 року своєчасно та в повному обсязі не оплатив. Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши правову природу укладеного між сторонами спору правочину суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та §3 Глави 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями пунктів 3.1.6 та 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Наявними у справі доказами, що подані позивачем та не спростовані відповідачем підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору щодо повної та своєчасної сплати вартості спожитої активної електричної енергії за особовим рахунком №1622379 за грудень 2024 року в розмірі 110592,00 грн.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 110592,00 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію по особовому рахунку №1622379 за грудень 2024 року відповідно до договору, з огляду на що позовні вимоги задовольняються як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що сплачений за платіжною інструкцією від 31.01.2025 №440330.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2422,40 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (вул. Романа Атаманюка, буд. 49А, м. Суми, 40031; код за ЄДРПОУ 34328815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, Сумська область, 40004; код за ЄДРПОУ 41884537) 110592,00 грн (сто десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві грн 00 коп.) з ПДВ за спожиту електричну енергію на рахунок НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору на рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк».
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2025.
Суддя В.Л. Котельницька