65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/128/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглянувши справу № 916/128/25 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" /ЄДРПОУ 44544025, адреса - 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, приміщення 1, ugt.tender@gmail.com/
до відповідача: Комунального підприємства "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" /ЄДРПОУ 03350539, адреса - 66700, Одеська обл., смт. Захарівка, пров. Ремісний, буд. 2/
про стягнення заборгованості у розмірі 392 296,82 грн
16.01.2025 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" /позивач, постачальник/ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 134/25/ до Комунального підприємства "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" /відповідач, замовник, споживач/ про стягнення заборгованості в розмірі 392 296,82 грн, з яких:
- 369 343,30 грн - сума основної заборгованості;
- 20 030,80 грн - інфляційні витрати;
- 2 922,72 грн - три відсотки річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №12 від 12.01.2024 на постачання електричної енергії. Позивач зазначає, що добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору в частині постачання відповідачу електричної енергії. Так, в липні - вересні 2024 року позивачем на об'єкти відповідача було поставлено 109 771 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 1 091 322,26 грн, про що були складені відповідні акти. Відповідач підписав та повернув на адресу позивача його примірники вказаних Актів приймання-передачі електричної енергії. Таким чином сторонами було погоджено як обсяг поставленої електричної енергії, так і її вартість. Однак споживач не повністю оплатив постачальнику поставлену електричну енергію в серпні - вересні 2024 року. У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань, позивач вважає, що на суму основної заборгованості по Договору слід нарахувати 3% річних та індекс інфляції, та стягнути заборгованість в загальному розмірі 392 296,82 грн.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 525-526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України.
Ухвалою суду від 21.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/128/25; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвала суду по справі № 916/128/25 про відкриття провадження у справі від 21.01.2025 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (66700, Одеська обл., Роздільнянський район, смт Захарівка, пров. Ремісничий, 2, яка є місцезнаходженням відповідача, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернутого до суду 04.02.2025, вбачається, що КП «Захарівське виробниче управління ЖКГ» отримало поштове відправлення 30.01.2025.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Оскільки відповідач по справі, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 12.01.2024 між ЕІС-код62Z9134917345248 КП «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» та ТОВ «Укргазтрейдинг» було укладено Договір №12, яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії Споживачу Постачальником.
Згідно з п. 2.1. За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Додатковою угодою №7 від 15.08.2024р. до Договору Сторони погодили вартість електричної енергії починаючи з 01.08.2024р. в розмірі 8,57857 грн. без ПДВ за кВт*год. електричної енергії /а.с.35-зворот -36/.
Додатковими угодами №8 від 17.10.2024р, №9 від 11.12.2024р., №10 від 24.12.2024р. Сторони узгоджували порядок оплати за спожиту електричну енергію, а саме за рахунок власних коштів Відповідача та за рахунок бюджетних асигнувань /а.с.36-зворот -39/.
Відповідно до п. 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством
Судом досліджено надані стороною позивача на підтвердження здійснення зобов'язань щодо постачання відповідачу електричної енергії копії актів, підписаних сторонами, а саме:
- Акт приймання-передачі електричної енергії № УГТ00002752 від 31.07.2024 р.;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № УГТ00002753 від 31.07.2024 р.;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № УГТ00002938 від 31.08.2024 р.;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № УГТ00002939 від 31.08.2024 р.;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № УГТ00003267 від 30.09.2024 р.;
- Акт приймання-передачі електричної енергії № УГТ00003304 від 30.09.2024 р. /а.с.39-зворот -42/.
Вказаними актами підтверджуються доводи позивача, що в липні - вересні 2024 року позивачем на об'єкти відповідача було поставлено 109 771 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 1 091 322,26 грн.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості на підставі Договору №12 про постачання електричної енергії споживачу від 12.01.2024 в розмірі 392 296,82 грн, з яких: 369 343,30 грн - сума основної заборгованості по Договору; 20 030,80 грн - інфляційні витрати; 2 922,72 грн - три відсотки річних.
З платіжних доручень, доданих до матеріалів справи /а.с.42-зворот -45/, вбачається, що відповідач сплатив на користь позивача 721978,96 грн за поставлену електроенергію, однак повністю не розрахувався.
Відповідно до умов договору Споживач повинен був розрахуватись за спожиту електричну енергію в серпні 2024 року в строк до 14.09.2024 року; в вересні 2024 року в строк до 14.10.2024 року.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену електричну енергію станом на дату складання цієї позовної заяви складає 369 343,30 грн. а саме: за серпень - на суму 55 449,98 грн.; за вересень - на суму 313 893,32 грн.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з нормами цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
В ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що стороною відповідача зобов'язання відповідно до Договору №12 про постачання електричної енергії споживачу від 12.01.2024 належним чином не виконуються, здійснено лише часткову оплату поставленої електричної енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 369343,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами приймання-передачі, платіжними дорученнями тощо.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань станом на 14.01.2025 /а.с.22/, відповідно до якого сума основного боргу до стягнення становить 369 343,30 грн, 3% річних - 2 922,72 грн, інфляційне збільшення - 20 030,80 грн, що разом складає 392 296,82 грн.
Перевіркою вказаного розрахунку встановлено, що пеня, 3% річних та інфляційні нарахування розраховані відповідно до умов договору, розрахунок є арифметично правильним.
Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, на спростування доводів сторони позивача належних та допустимих доказів не надав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені,
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 4 707,56 грн, що вбачається із платіжної інструкції від 14.01.2025.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» у повному обсязі, судовий збір у розмірі 4 707,56 грн підлягає стягненню з відповідача.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що у позовній заяві, датованій 15.01.2025, позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: судовий збір за подання позову - 4 707,56 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги, у випадку вирішення спору не на користь позивача - 3633,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу 21 000,00 грн.
Судом встановлено, що між ТОВ "Укргазтрейдинг" та адвокатом Невструєвим Л.Б. було укладено Договір №2/24 від 17.02.2024р. про надання правничої допомоги; та Додаткову угоду №1/25 від 06.01.2025р. до Договору №2/24 від 17.02.2024р.
Судом досліджено Детальний опис наданої професійної правничої допомоги, а також Акт №1/01/25 про прийняття-передачі наданих послуг, підписані позивачем та адвокатом, з яких вбачається загальна вартість професійної правничої допомоги, наданій в рамках справи про стягнення з КП «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» в розмірі 21 000,00 грн.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги адвокатом.
На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" /ЄДРПОУ 03350539, адреса - 66700, Одеська обл., смт. Захарівка, пров. Ремісний, буд. 2/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" /ЄДРПОУ 44544025, адреса - 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, приміщення 1, ugt.tender@gmail.com/ заборгованість у загальній сумі 392 296,82 грн /триста дев'яносто дві тисячі двісті дев'яносто шість гривень 82 копійки/, з яких: 369 343,30 грн - сума основної заборгованості; 20 030,80 грн - інфляційні витрати; 2 922,72 грн - три відсотки річних; а також судовий збір у розмірі 4 707,56 грн /чотири тисячі сімсот сім гривень 56 копійок/ та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн /двадцять одна тисяча гривень/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення складено 02 квітня 2025 р.
Суддя Н.Д. Петренко