20.03.2025 Справа № 914/191/23
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Чорній І.Б., розглянувши матеріали справи
за позовом:Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів
до відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», м. Винники, Львівська область
про:визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав
Представники сторін:
від прокуратури (позивача): Леонтьєва Н.Т. - прокурор
від відповідача-1: Пилип'як Х.І. - представник
від відповідача-2: не з'явився
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської міської ради, м. Львів та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Львів-автокар», м. Винники, Львівська область про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав.
Хід розгляду справи викладено в наявних в матеріалах справи ухвалах суду та протоколах судових засідань.
20.01.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем-2 було подано клопотання за вих. № б/н від 20.01.2025 (вх. № б/н від 20.01.2025) про зупинення провадження у даній справі до припинення перебування керівника відповідача - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
03.02.2025 через підсистему «Електронний суд» за вих. № б/н від 31.01.2025 (вх. № 2696/25 від 03.02.2025) прокурором подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник прокуратури в судове засідання 20.03.2025 з'явився, позовні вимоги підтримав, заперечив щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача-1 в судове засідання 20.03.2025 з'явився, заперечив проти клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, надав пояснення по суті позову.
Відповідач-2 явку уповноваженого представника в підготовче засідання 20.03.2025 не забезпечив.
Розглянувши клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до довідки №17/6/6-63 нт від 09.01.2025 ОСОБА_2 , який згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є керівником/головою кооперативу (відповідача-2), з 14.05.2022 проходить військову службу у 6 відділі 6 управління ДВКР СБ України. Відтак, на думку представника відповідача-2, наведене свідчить, що існують підстави для зупинення провадження у справі №914/191/23 до припинення перебування керівника відповідача-2 у складі Збройних Сил України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма є імперативною, тобто за умови існування обставин, які викладені у статті, суд зобов'язаний в обов'язковому порядку зупинити провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої ст. 227 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу (ч.2 ст. 195 ГПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Воєнний стан введено в Україні з 24 лютого 2022 року та такий триває по даний час.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Аналіз пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу, оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Тому такий наказ по особовому складу є належним та достатнім доказом перебування сторони у складі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20, від 14.02.2024 у справі № 466/8799/22, від 28.11.2024 у справі 905/1426/23, в яких суд зазначив, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку, встановленому пунктом 12 Положення. Інші докази (довідки, листи з військової частини) Верховний Суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу.
Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання про зупинення провадження у справі представником відповідача-2 долучено єдиний додаток - копію довідки Департаменту військової контррозвідки 6 управління 6 відділу Служби безпеки України №17/6/6-63 нт від 09.01.2025, відповідно до якої капітан ОСОБА_3 проходить військову службу у 6 відділі (з дислокацією в АДРЕСА_1 ) 6 управління (з дислокацією в м. Рівне) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України на посаді офіцерського складу.
Суд вважає, що вказана довідка не є достатнім та належним доказом перебування ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, а також не позбавляє відповідача-2 можливості ефективного використання своїх процесуальних прав, в тому числі, діяти через представника, чи за допомогою режиму відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 14.02.2024 у справі № 466/8799/22 Верховний Суд вказав, що матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу.
Верховний Суд у п.4.11 постанови від 30.08.2024 у справі №906/855/22 виклав висновок, щодо застосування п. 3 ч.1 ст. 277 ГПК України та зазначив: « 4.11. Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повідомлення ІНФОРМАЦІЯ за № 92/МВ від 26.01.2023; довідка від 03.03.2023 за № 190/26 про зарахування до списків військової частини солдата ОСОБА_1 з 23.01.2023; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 за № 23 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_ 1 та на всі види забезпечення з 23.01.2023, що надані до суду першої інстанції, підтверджують факт перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі №461/5209/19, від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17, від 09.05.2023 у справі №296/5671/21, на які посилається скаржник, висловлено позицію щодо застосування пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Таких же висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд (застосування пункту 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України), зокрема, у постанові від 24.04.2024 у справі №852/2а-1/24.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення апеляційного провадження, оскільки не вбачається обставин щодо переведення військової частини на воєнний стан відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України».
Тобто, вирішальним є не перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а переведення їх на воєнний стан або залучення їх до проведення антитерористичної операції.
У постанові від 24.04.2024 у справі №552/2497/22 Верховний Суд зробив наступний висновок про неможливість зупинення провадження по справі: «Положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи.
Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218 св 22, від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20, провадження № 61-7918 св 22, від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21, провадження № 61-8044 св 23,від 14 лютого 2024 року справа № 466/8799/22, провадження №61-14262 св 23.
Прецедентна практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо. Перебування на військовій службі керівника юридичної особи, яка є стороною справи, не є підставою для зупинення провадження по справі (п. 14 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі 926/1794/21)».
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З матеріалів справи не вбачається обставин щодо про переведення Департаменту військової контррозвідки 6 управління 6 відділу Служби безпеки України, в якому проходить військову службу ОСОБА_3 , (з дислокацією в м. Тернопіль та в м. Рівне) на воєнний стан або залучення до проведення антитерористичної операції, відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, що виключає можливість керівнику відповідача-2 прибувати в судові засідання.
Крім того, суд звертає увагу, що, підстави встановлені пунктами 1 - 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, для обов'язкового зупинення провадження у справі стосується сторін - фізичних осіб, які підлягають призову на військову службу відповідно до чинного законодавства.
Учасниками справи у справах позовного провадження є сторони та треті особи (ч.1 ст. 41 ГПК України).
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 ГПК України (ч.1 ст.41 ГПК України).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Як вбачається з матеріалів справи, з часу відкриття провадження у справі Господарським судом Львівської області (16.01.2023) Яндою Олегом Йосифовичем як керівником юридичної особи реалізовано право на представництво інтересів ОК ГБК «Львів-автокар» адвокатом - Юнко Марією Василівною, яка на підставі договору про надання правової допомоги №15/12/21-1 від 15.12.2021 та ордеру серії ВС №1182734 від 26.01.2023 надає правову (правничу) допомогу ОК «ГБК «Львів-автокар», повноваження адвоката не обмежуються.
Явка засновника (керівника) відповідача 2 судом обов'язковою не визнавалась. Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Згідно п. 7 ч. 2 статті 129 Конституції України розгляд справи судом у розумні строки є однією з основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Розумність строків розгляду справи судом визначено як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини 3 статті 2 ГПК України). Це узгоджується й з вимогами частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини стосовно права кожного на розгляд його справи судом у продовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Таким чином, безпідставне зупинення провадження у справі призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи і не здійснення розгляду справи упродовж розумного строку.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України») і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення у справі «Мусієнко проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі №914/191/23 слід відмовити.
Враховуючи неявку представника відповідача-2 в судове засідання з розгляду спору по суті, для надання можливості сторонам реалізувати свої процесуальні права на стадії розгляду справи по суті, з метою забезпечення принципів рівності та змагальності, суд вирішив відкласти судове засідання.
Керуючись ст.ст. 216, 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні клопотання представника відповідача-2 за вих. № б/н від 20.01.2025 (вх. № б/н від 20.01.2025) про зупинення провадження у справі №914/191/23 відмовити.
2. Відкласти судове засідання на 07.04.2025 на 14:45 год.
3. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 7.
4. Явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язкова.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
6. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
7. Звернути увагу сторін на те, що відповідно до України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
8. Повний текст ухвали складено та підписано 27.03.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.